Ворошиловград
821(477)'06
Ж 15
Анотація:
Пил доріг, іржаві бензоколонки, втомлені автобуси, старі "хрущовки"... Місто, що залишилось десь поза часом. Дивні люди, які займаються дивними справами. Абсурд - та водночас "справжність" існування... Герман повертається до містечка свого дитинства у степах Донбасу, щоб знайти зниклого брата і врятувати його бізнес. Проте реальність виявляється хиткою, майбутнє - невизначеним, а минуле викликає надто гостру ностальгію... Лірична і жорстка, соціальна і метафізична, меланхолійна і реалістична історія, сповнена безмежних просторів, спогадів, сновидь, мрій, джазу та духу справжньої дружби.Анотація бібліотекаря:
Головний герой Герман Корольов, якого знайомі часто промовисто називають Гєричем, отримує звістку про зникнення свого брата, який мав бензоколонку і автомайстерню. Усе це господарство було записане не на брата, а на самого Германа. Головний герой працює в Харкові. Отримавши звістку про свого брата, який начебто виїхав до Амстердама, а насправді просто зник, головний герой вирішує їхати і розібратися зі всіма проблемами на місці. Далі йдуть зайві подробиці про аварію на трасі, про потрапляння в автобус якихось комерсантів.Ворошиловград для героя є точкою, яка притягує його душу. Ворошиловград і Донбас загалом – це одна з частин його свідомості, яка не завжди узгоджується з іншими її сторонами. Донбас проблематизує простір буття героя, проблематизує його душевний світ. Роман власне про цю саме душу, про її пошуки сенсу життя. Донбас же – це свій внутрішній виклик. Тому він його і сприймає амбівалентно. Куди їхав і куди приїхав врешті-решт герой роману, важко сказати. Ті реалії, які він описує, нагадують Старобільськ, але таким, яким він був років 15 тому. Втім у романі у рідного міста Германа назви немає. Скоріше за все автор його образ зліпив з своїх вражень від різних поселень. Цей роман в якійсь мірі сага про боротьбу з рейдерами, але на цьому тлі автор переживає сексуальні пригоди, згадує дитинство, грає в футбол в товаристві друзів, які полягли в бандитських розборках 90-х років, потрапляє до натовпу монголів, які якимось чином нелегально мігрують на Захід, але під пильним оком лесбіянок, які є представницями ЄС. Реальність перемішується з фантастичними видіннями.
Фотоматеріали
Цитати
- Нічим не виправдана впертість, котрої я ніколи не розумів, це нас і різнило: він здатен був до останнього чіплятись за порожню землю, я легко поступався порожнечею, намагаючись її позбутись. Зрештою, життя все розставило по-своєму: він сидів в Амстердамі, я застряг на цьому пагорбі, з якого, здавалося, видно було кінець світу, і він мені відверто не подобався.
- Потрібно слухати музику, яку любиш. І не давати чужим свої навушники.
- Свіже повітря вистуджує голову і запалює серце.
- Навіщо їхати туди, де на тебе ніхто не чекає?
- Життя – штука жорстока, але справедлива. Хоча іноді просто жорстока.
Рецензія фахівця (офіційні рецензії):
Ворошиловград як "острів пам'яті"
(уривки)
Роман Сергія Жадана «Ворошиловград», Книга року Бі-Бі-Сі 2010 – п’ятий за рахунком прозовий твір автора. В ньому письменник звертається до історії своєї малої батьківщини – рідного Луганська. В основу роману покладено непросте життя вже дорослого «покоління пепсі», покоління дев’яностих, про яке письменник пише, що «всі ми хотіли стати пілотами. Більшість із нас стала лузерами». У «Ворошиловграді» діють ті ж типи героїв, що й у попередньому романі С. Жадана «Депеш Мод», тільки ці герої уже пройшли період подорослішання, вони ніби виросли разом із С. Жаданом, і намагаються відстояти здобуті позиції.
Розпочинається роман доволі-таки цікаво. Зазвичай сюжет будь-якого твору зав’язується появою когось або ж чогось. В Жадана ж навпаки: сюжетне начало втілено в зникненні, в зникненні брата головного героя роману...
... Герман змушений вирушати в дорогу, рятувати бізнес свого брата. Відтак саме відсутність провокує появу присутності. Початковою точкою відліку розгортання такої присутності є поява дороги, поява шляху в такий ніби близький і водночас далекий Ворошиловград...
...У романі вже з перших сторінок з’являється мотив дороги, що символізує векторний рух, пошук чогось або когось. Саме через мотив подорожі в зав’язці актуалізується проблема пошуку себе: кожен герой намагається віднайти свій життєвий шлях. Метою пройдення таких шляхових відрізків є питання самоідентичності, самооновлення.
Саме на шляхових відрізках головний герой роману Герман Корольов постійно когось зустрічає або ж навіть зустрічають його. Мотив зустрічі служить відправною точкою в сюжетотворені, конфліктотворенні «Ворошиловграду». Такі зустрічі переслідують Гєру постійно, рухаючи сюжет твору. І що цікаво: саме затемнений обрис отого Відсутнього і є причиною всіх Германових знайомств, усіх його контактів...
...Зустрівши минуле, Герман помічає, що нічого особливо не змінилося з того часу, як він востаннє тут був. Єдине, що у Гєри тепер з’являється якась внутрішня тривога, переживання за братів бізнес, він змушений обороняти свою «останню територію», що не дає йому сидіти на місці. Саме мотив чекання і відповідальності рухає простором, а статичне створює ефект динамічності.
Звертаючись до просторових координат у творі, можна виявити доволі парадоксальну ситуацію. Не читаючи ще тексту роману, а лише просто переглянувши напис на обкладинці, можна подумати, що просторовою площиною, де відбуватимуться події, якщо не всі, то хоча б якась їхня частина, буде Ворошиловград, а знаючи, що Ворошиловград – це колишня назва теперішнього Луганська, може виникнути думка, що час, у якому ці події протікають, минулий, співвіднесений із феноменом старого Луганська. Однак це лише хитрий і підступний, оманливий хід постмодернізму. Ворошиловград – це інший простір, оскільки події відбуваються аж ніяк не там, дія розгортається в рідному С. Жадану Старобільську, невеличкому провінційному містечку на сході України. Властиво, Ворошиловград – це навіть не просторова площина, а часова, незважаючи на топонімічність знаку...
...Час у «Ворошиловграді» є символічним, нечіткої форми, ніби холодець, що своєю драглистою суттю коливається, здригається від поштовхів пам’яті. Спостерігається час у часі, така собі лялька-матрьошка, яку можна розбирати і кожен раз отримувати знову те саме: в теперішньому, в наявній реальній дійсності поміщено часову модель минулого, чогось тривожно-нестійкого, ворошиловградського, що рухає героями. Здається, час настільки нестійкий, його пружина так нятягнута, а простір настільки розірваний, що може відпуститити цю пружину і все втоне в ріці безмежного хаосу.
В одному з інтерв’ю С. Жадан сказав, що Ворошиловград – це «певна ландшафтна порожнеча, западини часу і простору, де час зупиняється або взагалі зникає, виникають такі чорні діри в минулому, теперішньому і майбутньому. Приклади спроби заповнити ці діри – от про це, власне, і книга...
Автор: Андрій Омельницький
Матеріал взято з сайту http://sumno.com/
Екранізація, інші відеоматеріали
Восени 2018 року на екрани вийшов фільм "Дике поле" (реж. Ярослав Лодигін). За словами Жадана, стрічку не назвали "Ворошиловград", бо оригінальна назва викликала б у глядачів асоціації із «совком», що не відповідає суті фільму.
