Я, "Побєда" і Берлін

Скрябін Кузьма (псевд. Кузьма, Злий Репер Зеник; справжнє ім'я - Андрій Кузьменко)

Б9222
84(4УКР)6-4

С 45

Скрябін Кузьма.

Я, "Побєда" і Берлін: [зб. повістей, текстів пісень]/ Кузьма Скрябін - К. : Всесвіт, 2012. - Прим.: с. 220. - 220, [3] с., ISBN 978-966-2505-00-9

Анотація:

Ця книжка — літературний дебют відомого українського співака Андрія Кузьменка (Кузьми), лідера групи «Скрябін». До збірки увійшли дві повісті, а також тексти відомих пісень групи. Перша повість — «Я, "Побєда" і Берлін» — проникнута яскравим почуттям гумору, веселим настроєм і, напевне, розсмішить навіть дуже серйозних читачів. Події відбуваються навколо старого і пошарпаного автомобіля марки «Побєда». на якому Андрій зі своїм другом Бардом подорожують до столиці Німеччини. Друга повість — «Місто, в якому не ходять гроші» — зовсім інша за жанром. Це невесела історія про дівчину Алісу, яка через збіг обставин опинилася в жахливому місті, де панують людиноненависництво, нечувана жорстокість і нелюдські порядки, — місті, з якого немає дороги назад…

Цитати

Мої пізнання в німецькій мові були на рівні. Якщо точніше – то на рівні нуля.
Я ніколи не шукав легких вирішень проблем, і навіть, коли все здавалося елементарним - я йшов в обхід.
Типу - сам роблю, сам кайфую, і нікому не дано зрозуміти силу його таланту.
Ранок прийшов, хоча міг і не приходити так скоро.
Виїзд на Берлін ми запланували на третю годину ночі. Чому саме на третю? А чому б ні? Я переживав період запізнілого переходу з дитячого віку у фазу дураковаляння, і мої рішення часто-густо були висмоктані з пальця, як герої Конан Дойля. Сам придумав і потім сам мучився, як з того вийти, і мучив ще й оточуючих мене персон.
Шофер називався Олег, і їздив він на ній таким чином, що коли він сидів за кермом, коліна у нього були на рівні вух, а руль внизу між ногами. Зручно продумане місце водія постійно тримало шофера в напруженому стані і не давало заснути під час руху.
Якби мені випала зараз у мої 37 з половиною років така нагода — проїхатися «Побєдою» до Берліна, я б застрілив того, хто мені це запропонував, а потім застрілився би сам.
Коли не знаєш, з чого почати, то закрадається думка: чи варто починати взагалі Але є про що розказати і, видно, доведеться все-таки з чогось почати.

Рецензія фахівця (офіційні рецензії):

"Побєда" Скрябіна і вапше

У ранній пісеньці з альбому «Мова риб» Андрій Кузьменко, лідер гурту «Скрябін», звертався до своїх фанів: «Мій тато має бороду, сто баксів і гараж, / А я їх маю десять, бо нашо мені той раш?» Минув час, батьківські бороди посивіли, а дитячі біографії підросли. Тож у розгорнутому конспекті своєї давньої пісні, на який схожа збірка прози «Я, “Побєда” і Берлін» Кузьми Скрябіна, вже не сто, а цілих двісті баксів спричинюють з’яву чудового чтива.

Так, саме двісті долярів віддав герой оповіді Кузьма за купу раритетного брухту під назвою «Побєда», щоби поміняти його в далекій Німеччині на менш архаїчне авто.

З одного боку, тривіальна подія, яка, тим не менше, дозволила авторові засвітитися в якості оригінального письмака. Що ж це за жанр? «Вас іст дас? – спитався він мене, і якби знав наше слово «б…ь», то закінчив би фразу тим, чим закінчив би я на його місці», – визначається автор на дебютних підступах до свого Берліну. В принципі, нічого особливого, типова роуд-сторі, щоправда, виконана без клясичного занудства, як у батька жанру Д.Керуака («В дорозі»), і зайвого епігонства, як у неофіта С.Жадана («Берлін, який ми втратили»). З іншого боку, авторова увага не до себе в ролі об’єкта піару, а до читача як достойного співрозмовника, висуває цю книжку до розряду потенційних бестселерів.

Насправді ж успіхові сприятиме стратегічно вивірений хід, вжитийКузьмою у цьому «дорожньому» твориві. Адже в далекі мандри українці, як правило, беруть із собою лише себе. З чого й складають усі звіти про закордон. І тому історія України буремних часів прикордонного рекету, «безнадійно довгих, як романи Толстого, черг на кордоні» та інших принад дрібного заробітчанства, розповідається Кузьмою не по-європейськи іронічно чи стьобно, а з непідробним галицьким гумором, авторським гонором і радісним гамором. Муляють при цьому неоковирні «фонарік», «руль», «комиші», «піднос» та «одіяло», вжиті не героями, але самим автором, та навіть цей суржик не псує процесу читання.

Оскільки важко встояти перед справжніми перлами народного гумору, коли «машина нервово тріпнулася, як гордий окунь, який ганяв на озері маленьких рибок і зненацька здуру зачепився плавником за гачок п’яного вуйка Стефана, який, не підозрюючи такого приємного повороту подій, наливав у човнику ше підисєточку за здоров’я кума».

Другу повість Скрябіна назвою «Місто, в якому не ходять гроші» на мигах у придорожнім кафе не перекажеш. Це психологічний трилер, своєрідна «Аліса у Задзеркаллі» навпаки, себто по-українському. Кошмарний сон молодої дівчини, який обертається суворою реальністю неподалік столичного Києва. Чого вартий, наприклад, епізод, коли милій туристці доводиться мити підлогу в клозеті… власним волоссям!

Словом, чергова антиутопія у постчорнобильському стилі «антигламур», дотягнута до невтішної моралі: танцюй-поки-молодий, але й пам’ятай-про-чорторий. Додані наприкінці збірки тексти пісень гурту «Скрябін» неабияк сприяють розумінню цього.

Ігор Бондар-Терещенко

Взято з сайту Друг читача

Зміст

Я, "Побєда" і берлін. С. 3

Місто, в якому не ходять гроші. С. 75

Лірика

Бути маленьким. С. 142

Вам з неба не видно. С. 143

Велика стіна. С. 143

Відстань. С. 144

В ліжку став. С. 144

Герой. С. 145

Годинник. С. 147

Давай з тобою займатися любов'ю (Светрик). С. 148

Два озера, повні сліз. С. 148

Дивні люди. С. 149

Дикі люди. С. 149

Дівчина Кончіта. С. 151

Діти. С. 152

До смерті і довше. С. 153

Духи́. С. 154

Душа і плоть. С. 154

З Новим роком. С. 155

Загублений рай. С. 156

Зламані крила. С. 157

Змучений (Я не маю сил). С. 158

І буде так. С. 158

І так то вже є. С. 159

Казка. С. 160

Коралі. С. 161

Любити платити. С.162

Люди чекають. С. 163

Люди, як кораблі. С. 163

Маленька зимна пташка. С. 164

Малий. С. 165

Манекен. С. 166

Медор. С. 167

Мовчати. С. 168

Модна країна. С. 169

Моя дочка Україна. С. 169

Моя королева. С. 170

Мудрий, бо німий. С. 171

На даху. С. 172

Най буде дощ. С. 173

Наприклад. С. 174

Наш останній танець. С. 175

Наше місто. С. 175

Наші. С. 176

Не вмирай. С. 177

Не дай. С. 178

Не засипай ті ями. С. 178

Небо. С. 179

Небо каже (Йди сюда). С. 179

Неділя, понеділок. С. 180

Нема дурних. С. 181

Ненормальне літо. С. 182

Нікому то не треба. С. 183

Оля. С. 184

Осінь-зима. С. 185

Плани (На тоді, коли). С. 186

«Побєда». С. 187

Понурі танці. С. 187

Притулися. С. 188

Просто МИ. С. 188

Птахи. С. 189

Разом ми. С. 190

Руки медузи. С. 191

Сам. С. 192

Сам собі країна. С. 192

Секс (То море з людей). С. 193

Соло. С. 195

Спи собі сама. С. 195

Старий. С. 196

Старі фотографії. С. 197

Стриптиз. С. 198

Там, де мене лишили. С. 198

Танго. С. 199

Танець пінгвіна. С. 200

Твій портрет. С. 201

Телефони. С. 202

Техносекс. С. 202

Тіна, Тіна. С. 204

То мій голос. С. 204

Той прикрий світ. С. 205

Турбо-техно. С. 206

Україна. С. 206

Фільм (Скоро буде). С. 207

Хай буде так, як хочеш ти. С. 208

Холодний смак. С. 209

Цукор. С. 210

Червоні колготки. С. 211

Чим пахне? С. 212

Чуєш біль. С. 212

Шось зимно. С. 214

Шукав свій дім. С. 215

Я живу. С. 216

Я йшов. С. 217

Я сховаю тебе (Любов). С. 218

100 годин. С. 219

Аудіо

Аудіокнига "Я, «Побєда» і Берлін" (читає автор) - https://www.youtube.com/watch?v=HS66MdJ1EXo