Який чудесний світ новий!

Гакслі Олдос

В77745
84(4ВЕЛ)

Г 14

Гакслі Олдос.

Який чудесний світ новий!/ Олдос Гакслі ; з англ. переклав Віктор Морозов ; [ред. Я. Довган ; ідея проекту Р. Малиновського] - Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. - [368] с. - (Вавилонська бібліотека), ISBN 978-617-679-333-5

Анотація:

У своєму шедеврі «Який чудесний світ новий!» Олдос Гакслі представив похмуру сатиричну візію утопічного майбутнього, в якому людей генетично продукують, фармацевтично анестезують і ретельно контролюють для пасивного служіння панівному ладу і «всезагальному благу». Книга, яка захоплювала і жахала не одне покоління читачів, залишається й дотепер на диво актуальною своїми застереженнями і пророцтвами, що збуваються і стають життєвими реаліями сучасного світу.

Цитати

Всі моралісти погоджуються, що хронічні муки сумління – це вкрай небажана річ. Якщо ви повелися кепсько, покайтеся, загладьте, як тільки можливо, свою провину і зосередьтеся на тому, щоб у майбутньому поводитися краще. У жодному разі не гризіться забагато своїми лиходіяннями. Порпатися у гноївці – не найкращий засіб для очищення.
Слова можуть бути всепроникаючі, як рентгенівське проміння, коли їх вживати як слід.
Всі люди у фізико-хімічному відношенні рівні.

Рецензія фахівця (офіційні рецензії):

Який чудовий новий Гакслі цей

Зазвичай антиутопії розповідають про війни, голод, розпад суспільства та сценарії деградації — і все це під обкладинками у чорно-білій чи чорно-червоній гаммі. З цієї точки зору українське видання Гакслі руйнує всі стереотипи: ні тема, ні обкладинка, ні загальне оформлення всередині книжки не підпадають під наші стереотипні уявлення про антиутопії. Що ж являє собою «Чудесний світ новий» і чим твір Гакслі настільки актуальний саме сьогодні, у 2016-му, через стільки років після написання роману?

«Грамулька соми від перевтоми»

Все починається з візуального — це правило стосується і вдалих книжкових видань, де першим у вічі впаде не якість перекладу, а верстка, дизайн, кольорова гамма, ілюстративні рішення та якість обраного паперу. Із цим у кураторів проекту «Вавилонська Бібліотека» та «Видавництва Старого Лева» не виникло жодних проблем, як на мене: ви берете до рук антиутопію з «кислотним» кольором типографіки від студії DVOIKA, яскраво-фіолетовими великими шрифтами та чорно-біло-фіолетовими ілюстраціями-схемами — таку ж кислотну і самозакохано утопічну і напоказ позитивну, як і мешканці численних величних міст, зведених в ім’я Творця Форда (цікаво, чи це той Форд, що будував машини? Адже люди в цьому утопічному світі майбутнього теж мають більше схожого із машинами, аніж із людьми — від моменту появи внаслідок декантування на велетенських конвеєрних фабриках і до моменту смерті та утилізації).

Геть думки сумні, складні чи такі, що ведуть до появи любові чи прив’язаності, ненависті, втоми чи розчарування. Немає часу сумувати; кислотні кольори перегукуються із сомою — універсальним наркотиком, який тут розпилений скрізь (і аж часом здається, що ти зішкрібатимеш його чудодійний помилок із сторінок, розтиратимеш і принюхуватимешся, аби стати таким, як всі ці досконалі «альфи» чи трошки гірші «мінус-бети»). Проте це — лише перший шар того, що чекатиме на читача.

Як передбачити Facebook та Instagram із 1932 року

Насправді чи то задум, чи так співпало, але роман-антиутопія Олдоса Гакслі в українському перекладі з’явився майже одночасно із новим сезоном серіалу «Чорне дзеркало», де також все крутиться довкола майбутнього, в якому щастя, оцінки, рейтингування та сортування людей за допомогою різних форм технологій і соцмереж мають стати «новою нормою».

Шокує? Та ні, ми вже живемо майже у світі сортованих каст, автоматизованих конвеєрів емоцій та роздачі солодкого рекламного чи емоційного дурману, спрощеного ставлення до сексу, поліаморії, відмови від традиційних форматів та цілей — і те, що Гакслі із 932 року проектував як похмурий сценарій, нині нам таким абсолютно не здається.

Шар за шаром, читаючи книгу, ви немовби розгортаєте конверта з кількома вкладеними всередину іншими конвертами — і в заключному ви бачите, що за всіма цими інкубаторами-розплідниками, рекламними полями для гри у автоматичний гольф, швидкісними вертольотами та Резервацією, куди їздять для розваги дивитися на дикунів, що не забули про Любов та Народження дітей — в заключному конверті ви бачите лише Самотність, Саморуйнування, Механізацію та Відчайдушність Секти. Великої секти, що осінюючи себе «Т» замість хресного знамення, мало чим відрізняється від більшості сучасних харизматичних церков; а сома та настанови Форда — від телевізійних реклам, антидепресантів, настанов тренерів із бізнес-мотивації.

Світ, побудований Гакслі, здавався попереднім поколінням читачів дивним, химерно-жорстоким, позбавленим нормальності — але чи не 70% із описаного ми маємо на планеті нині (включно із постійним покращенням людей упродовж життя та соціальним картуванням і сортуванням від народження, коли ви майже позбавлені шансів на міграцію між соціальними групами, хоча на словах демократичні механізми суспільства обіцяють вам «шлях на гору»); ми вже живемо всередині такого суспільства, від якого Гакслі нас застерігав — і не встигли це помітити.

Ми просто маємо шанси прочитати вчасно вміст заключного конверта, розповісти, що насправді відбувається, самим собі та оточуючим — подібно до того, як Дикун відчайдушно викидає щоденні порції соми з вікон Фабрики, намагаючись пробудити свідомість та критичне мислення у оточуючих його обивателів.

Гра, в яку неможливо виграти. Абсурд, у якому неможливо програти

Втім, проблема як Дикуна, так і інших (треба сказати, вкрай нечисленних) персонажів, ще здатних до критичного мислення та відсторонення від штучного хронічного позитиву та віршованого самонавіювання, полягає у тому, що вони розпочали гру проти укладу суспільства, де більшість від народження вдоволена тим, що має (чим вам не «стабільність», на яку так довго покладався український президент-утікач?) — і тут переклад Віктора Морозова стає несподівано близьким для сучасного думаючого українського читача.

Неможливо виграти у суспільства, у якого на рівні пам’яті поколінь зникла мотивація та бажання жити не за запропованим покращеним механізмом самовідтворення та існування у форматі просто досконалих біологічних одиниць, всі розмови та вчинки яких так чи інакше крутяться довкола велетенських центрів розваг, купівлі товарів чи послуг, чуттєвих задоволень та культивування байдужості до смерті чи насильства. Достатньо увімкнути наші телеканали — і ви побачите майже гакслівську реальність (хіба що без таблеток соми). Навіть гіпнопедичне навчання та швидкісні системи побудови стосунків і оцінка партнера за рівнем «пневматичності» в ліжку — всьому цьому присвячено окремі передачі та цілі цикли ток-шоу, серіалів чи фільмів.

Реаліті-шоу підміняє реальність і саме стає нею — те, про що попереджав Микола Бердяєв (його слова винесено в епіграф «Чудесного світу»), і те, про що говорить нам і книга Олдоса Гакслі. Безкінечні (і марні) спроби одного із найбільш трагічних персонажів роману звертатися до опису життя, почуттів та переживань і проблем через мову та цитати Шекспіра — лише красивий жест до на шляху до поразки усього людського. Втім, цей персонаж як той Король Лір, живе у атмосфері такого абсурду, де вже неможливо програти — бо всі решта давно програли в гру проти Людяності та Етики, навіть не підозрюючи цього. І ніяка «грамулька соми» цієї перевтоми не прибере.

Навіщо читати

Як застереження, як побажання і як дзеркало, обернене до того, як із бажання покращити світ може постати чисте Світле Зло, і породжений ним морок у блискітках та позитивних гаслах може виявитися темнішим за будь яку Темну Ніч. А також — якщо ви цінуєте українські переклади світових шедеврів та збираєте собі до домашньої бібліотеки антиутопії, прочитали вже Орвелла і Ярослава Мельника і прагнете поповнити колекцію.

Олександр Мельник

Матеріал взято з сайту starylev.com.ua

Екранізація, інші відеоматеріали

Роман-антиутопію "Який чудесний світ новий!" було екранізовано режисером Бертом Брінкергоффом у 1980 році.

Відеоогляд книги.

Також рекомендуємо прочитати

Гакслі Олдос. Жовтий Кром: роман/ Олдос Гакслі ; пер. з англ. В'ячеслава Вишневого ; відп. ред. Ю. Буряк ; худож. С. Ковика-Алієв- К. : Укр. письменник, 2011. - 225, [1] с. - (Ad Fontes), ISBN 978-966-579-303-8

Оруэлл Джордж. 1984: роман : [16+]/ Джордж Оруэлл ; пер. с англ. В. Голышева- М. : АСТ, 2015. - 318, [1] с. - (Эксклюзивная классика), ISBN 978-5-17-080115-2