«Творчість Михайла Старицького – значний крок вперед у розвитку
української мови, у поширенні тематичного виднокругу
української літератури, у зміцненні в нашому письменстві реалізму»
(Максим Рильський)
Михайло Петрович Старицький увійшов у українську літературу в багатьох іпостасях: поет, прозаїк, драматург, видавець, режисер, антрепренер, громадський діяч. А Іван Франко називав його “батьком українського театру”, тому що він власним коштом заснував театр корифеїв із найкращими декораціями, костюмами та оркестром. Михайло Петрович називав себе робітником, що поклав «ціле життя своє і всі свої маєтки на користь рідної мови». Виступав проти цензурних утисків, суворо засуджував шовіністичні погляди на Україну, відстоював вільне вживання української мови, особливо на театральній сцені. Як перекладач він намагався відібрати такі твори, переклад яких сприяв би розвитку української мови та показав її придатність для поширення кращих надбань світової літератури. Його літературна спадщина й донині живе активним життям.
Мало хто знає, що Михайло Старицький ввів нові слова, які сьогодні вживаються у загальновживаній лексиці. Це такі слова, як «мрія», «байдужість», «завзяття», «нестяма», “темрява”, “маєво”, “сутінь”, “привабливий”, “потужний”, «хвилюватися». До речі, не всі знають, що п’єсу «За двома зайцями» насправді написав Іван Нечуй-Левицький, а Михайло Старицький обробив, скоротив і пристосував її до сцени. Отож, якщо хочете докладніше ознайомитись з історією написання п’єси «За двома зайцями» М.Старицького запрошую на сайт книгозбірні.
