45 років роману Ліни Костенко «Маруся Чурай». Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара

30.07.2024 18:43

Я вибрала долю собі сама.

І що зі мною не станеться —

У мене жодних претензій нема до

Долі — моєї обраниці.

Ліна Костенко

Особливе місце в могутньому поступі нашого народу належить жінкам, імена яких вам добре відомі: княгиня Ольга, Роксолана, Маруся Чурай, Леся Українка, Марко Вовчок.

ХХ століття подарувало Україні ще одну величну жіночу постать, яка успадкувала найкращі риси своїх попередниць: патріотизм, щедрість, доброту, розум, любов до навколишнього світу. Мова йде про Ліну Василівну Костенко.

Ліна Костенко – одна з найталановитіших письменниць сьогодення. Ії творчість надихає та чарує кожного, хто хоч на декілька хвилин порине у світ її поезії чи прози. «Маруся Чурай» - чи не найвидатніший твір цієї майстрині слова, в який закохані представники не одного покоління. Цей роман у віршах – джерело не тільки чудових цитат, а й палких ідей та думок Ліни Костенко.

Ось так висловився про літературний твір "Маруся Чурай" поет, літературний критик Михайло Доленго:

«Прилучився до вічності. Тепер не страшно і помирати. Я стільки років чекав на твір у сучасній українській літературі, про який міг би сказати, що це стане класикою»

Життя твору починалося непросто. Літературознавець, автор монографічних досліджень про творчість Ліни Костенко, В’ячеслав Брюховецький писав: "Звинувачення внутрішніх рецензентів, причому закиди навіть політичного характеру, затримали вихід роману не менше, як літ на шість... Лише після спеціальної ухвали Спілки письменників України твір був випущений у 1979 році "Радянським письменником."

Роман кілька разів повертали авторці. Які тільки недоліки не приписували цьому твору і яких тільки ярликів не чіпляли. Його назвали “надміру затягнутим та нецікавим радянській людині”. Зате, коли нарешті крига скресла і роман з'явився у книгарнях, восьмитисячний наклад розмели за декілька днів: черги за “Марусею” стояли такі, наче в голодні роки за хлібом…

Перше видання роману «Маруся Чурай»(1979р.)

Вперше історичний роман «Маруся Чурай» було видано у серії «Романи й повісті» в м’якій палітурці й на газетному папері. Саме це видання стало раритетом. Коли ж вийшов у подарунковому виданні, за романом у книгарнях стояла черга. І подібна картина спостерігалася не тільки в національно свідомому Львові, а й у зрусифікованих Києві та Харкові. Нація відчула голод на правду, спрагу на історію в художньому трактуванні ґенія.

Літературознавець Павло Охріменко про роман писав: «Минуло небагато часу від виходу книги, а вона вже стала раритетом, предметом схвильованих виступів майстрів слова, про неї одразу ж з'явилися відгуки в пресі. Так розпочала свій шлях «Маруся Чурай» Ліни Костенко».

Є люди, чиї особисті історії впливають на культуру, а то й взагалі стають надбанням людства. Однією з таких історій, яка допомогла створити пласт народної пісенної творчості та загалом української культури, стала історія Марусі Чурай.

Джерело: history-poltava.org.ua

Маруся Чурай — напівлегендарна народна поетеса-піснярка. За переказами, народилася близько 1625 р. в Полтаві в родині козака Гордія Чурая. Через вільнолюбну, горду натуру батько мусив тікати на Січ, брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Якось у бою потрапив у полон і був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі. Після смерті Гордія Чурая його дружина Горпина залишилася удвох із донькою-підлітком. Не забуваючи про героїчну загибель сотника Полтавського полку, народ оточив удову та її доньку піклуванням. Цьому значною мірою сприяла і обдарованість Марусі, дівчини вродливої, розумної, чуйної.

Ця дівчина була народжена для любові,

все своє любляче серце по краплині

сточила в неперевершені рядки чарівної мелодії.

Бувають, може, й кращі голоси, але такого другого немає!

М. Стельмах.

Вона мала гарний голос, майстерно співала пісні, які невимушено складала з різних приводів, і часто, навіть у побутовій розмові, могла заримувати думки. У першій романтизованій біографії «Маруся, Малороссийская Сафо» (1839) російський драматург і фольклорист, князь Олександр Олександрович Шаховський написав: «Чорні очі її горіли як вогонь в кришталевій лампаді; обличчя було біле, як віск, стан високий і прямий, як свічка, а голос… Що то за голос був! Такого дзвінкого і солодкого співу не чувано навіть від київських бурсаків».

Маруся Чурай піднімала бойовий дух січового козацтва своєю творчістю, саме з її піснями вояки вирушали в походи, щоб відстояти українську державність. Вона сама складала пісні й сама ж їх і співала. До наших днів дійшли десятки її пісень козацької доби. Серед них: «Віють вітри, віють буйні», «Летить галка через балку» , «Ой не ходи, Грицю»; «Грицю, Грицю, до роботи»; «Засвіт встали козаченьки»; «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає», «Котилися вози з гори»; «На городі верба рясна»; «Зелений барвіночку»; «Сидить голуб на березі», «В кінці греблі шумлять верби» та ін. У яких віддзеркалюються духовне багатство українського народу, неповторна краса рідного краю. Через призму розуміння втаємничених глибин української душі Маруся Чурай виповідала нерозділене кохання, співала про важливі історичні події.

Вона була вродливою дівчиною. До неї залицялося багато парубків, особливо упадав за нею Іван Іскра (за деякими даними, син відомого гетьмана Якова Іскри-Остряниці). Але Чураївна любила іншого — Григорія Бобренка…

Поштовхом до написання роману стала одна з пісень Марусі Чурай — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», за основу якої взято традиційну фольклорно-романтичну колізію: любов — зрада — помста. Як засвідчують легенди, кохання Марусі та Гриця було нещасливим і закінчилось трагічно. Ця сюжетна лінія розгортається на фоні важливих історичних подій, пов’язаних з боротьбою українського народу за поновлення своєї державності, за визволення рідної землі від пут соціального і національного рабства.

Ліна Костенко сумлінно дотримується історичної правди, по-новаторському осмислює образ легендарної народної співачки. Поетеса поставила її вище особистої трагедії і підняла до рівня високих проблем життя та боротьби рідного народу за волю.

Вихід цього твору став справжньою подією в нашій літературі. Адже це був час так званого застою, час голоду на правду, на духовність, на віру зневіреного народу.

Зі сторінок роману постала неприкрашена, несфальсифікована історія нашого народу - і перед очима людей постали покручені і трагічні дороги нації, її перемоги та поразки, тяжкі мандри до розуміння власної суті. Поетеса повертала нації гідність. Поява такого твору була зумовлена надзавданням, що постало перед українським суспільством: потребою духовного відродження нації як єдиного порятунку від морального і фізичного вимирання.

Маруся у в’язниці . Ілюстрація з видання роману 1979 р.

Ліна Костенко на достойних взірцях вчить громадянської мужності, пробуджує почуття власної гідності, причетності до великої історії великого народу. Автор застерігає нас від втрати своєї історичної пам’яті, духовності. По-особливому твір звучить сьогодні, коли в Україні знову неспокійно і її сини змушені боронити свій край, проливати кров. У тогочасних типах досить часто впізнаєш теперішні. І сьогодні серед нас є справжні лицарі, люди, які готові безкорисливо служити Батьківщині, - одночасно бачимо й людей «безкрилих», зосереджених на власному благополуччі, не запалених високим патріотичним почуттям, — такі люди є зрадниками національної справи…

Ліна Костенко, поставивши в центр свого історичного полотна легендарну дівчину, заговорила насамперед не про кохання, а про насущні проблеми своєї нації і держави.

Український прозаїк, критик, літературознавець, Михайло Слабошпицький ставить історичний роман Ліни Костенко на перше місце не тільки в її творчості, а й серед українських творів XX століття: "Маруся Чурай" Ліни Костенко – не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII століття. Це – історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це – партитура вічних мотивів духовного буття народу... Чи й треба казати про те, якої неймовірної популярності зажив цей роман у нас тільки за одне десятиліття літературного життя! Мені здається, якщо в національному письменстві є такі твори, як "Маруся Чурай", значить, воно не безнадійне, І не безнадійна доля того слова – воно виживе і вистоїть у цьому складному та трагічному світі, який не має сентиментів до жодного народу."

У 1987 році Ліні Василівні Костенко за роман «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність» було присуджено Державну премію України імені Т. Г. Шевченка та Міжнародну премію імені Петрарки.

«Нагороду, освячену іменем Шевченка, - сказала лауреатка, - розглядаю так, щоб витримати суворий і вимогливий погляд великого поета нашого народу».

Спливають роки, і багато художніх творів, які здавалися свого часу надзвичайно важливими і актуальними, відходять у небуття, але є такі досягнення людського таланту, що стають нетлінними духовними цінностями. Минуло вже чотири десятиліття від часу першого виходу у світ історичного роману "Маруся Чурай", проте нові покоління українців схвильовано його читають і зараз, і нікого не залишає байдужим - ні доля Марусі, ні давно відшумілі події.

Роман сприймається сучасно, його значення в українській літературі непересічне, він і сьогодні сприяє поступу нашої нації вперед — до ствердження державності. І наскільки важливо, що на цьому тяжкому шляху не безбатченки, люди без роду і племені, а люди, сповнені національної гідності та горді за героїчне минуле свого народу творили майбутнє незалежної України!

Використані джерела.

Національний лісотехнічний університет України [Електронний ресурс] / Нац. лісотехн. універ. – Електрон. дані. – Львів, 2024 - . – Режим доступу : https://library.nltu.edu.ua/index.php/library-resources/zaproshuiemo-do-chytannia/1015-lina-kostenko-marusia-churai – Назва з титул. екрана. – Мова : укр., – Дата перегляду : 04.07.2024.
Проєкт «Справжні історії» [Електронний ресурс] / Проєкт «Справж. істор.» . – Електрон. дані. – 2024 - . – Режим доступу: https://spravjniistoriyi.com.ua/2022/08/04/lehendarna-istoriia-marusi-churai-yaka-sylnisha-za-stolittia/– Назва з титул. екрана. – Мова : укр., – Дата перегляду : 05.07.2024.
Ізборник. Герої та знаменитості в українській культурі [Електронний ресурс] / Ізборник. Герої та знаменит.в укр.. культурі – Режим доступу: http://litopys.org.ua/heroes/hero09.htm– Назва з титул. екрана. – Мова : укр., – Дата перегляду : 04.07.2024.
«Освіторія Медіа»-онлайн-медіа про освіту та виховання дітей в Україні [Електроннийресурс] : офіц. веб - сайт /«Освіторія Медіа»-онлайн-медіа про освіту та виховання дітей в Україні . – Електрон. дані. –[2024]. – Режим доступу :https://osvitoria.media/experience/ne-staty-na-bik-chumy-nejmovirni-istoriyi-z-zhyttya-ta-krylati-frazy-liny-kostenko//, вільний (дата звернення : 07.07.2024). – Назва з екрана.
Суспільне культура [Електроннийресурс] : Ліна Костенко – біографія, цікаві факти до дня народження. – Електрон. дані. –К. [2024]. – Режим доступу : https://suspilne.media/culture/406524-bombi-o-cetvertij-ranku-meni-voni-zvicni-z-ditinstva-93-roki-lini-kostenko/, вільний (дата звернення :06.07.2024). – Назва з екрана.
Газета «День» [Електроннийресурс] : Небо Марусі Чурай– Електрон. дані. –К. [2024]. – Режим доступу : https://day.kyiv.ua/article/kultura/nebo-marusi-churay(дата звернення :06.07.2024). – Назва з екрана.

Сайти

Електронна книга

Відео матеріали

З фондів нашої бібліотеки

https://lib.kherson.ua/catalog.htm

Б10338
821(477)'06
К 72

Костенко Ліна Василівна. Маруся Чурай: іст. роман у віршах/ Ліна Костенко ; [ред. І. Малкович ; іл. В. Єрко] - Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2019. - 222, [1] с., ISBN 978-617-585-145-6

УДК: 821.161.2'06-1

84(4УКР)6-5
У2
К72

Костенко Ліна Василівна. Маруся Чурай: іст. роман у віршах/ Л. В. Костенко - К. : Дніпро, 1982. - 136 с. - (Романи й повісті)

84(4УКР)6-5
У2
К72

Костенко Ліна Василівна. Маруся Чурай: іст. роман у віршах/ Л. Костенко - К. : Рад. письменник, 1979. - 188 с.

45 років роману Ліни Костенко «Маруся Чурай»

Використані джерела.

Сайти

Електронна книга

Відео матеріали

З фондів нашої бібліотеки

Календар подій