У сучасній українській прозі рисами незаперечної самобутності вирізняється творчість Павла Архиповича Загребельного. Письменник увійшов в історію сучасної української літератури кінця ХХ — початку ХХІ століття як експериментатор, чия художня творчість відзначається постійним прагненням до новацій у галузі художнього слова. П. Загребельний був незвичайним енциклопедично освіченим читачем та оригінальним письменником широкого творчого діапазону. Його перу належать близько тридцяти романів, кілька збірок оповідань та публіцистики, повісті, п’єси, кіносценарії.
Один з найвідоміших та незвичайних за побудовою, змістом – роман «Диво», докорінно змінив традиційне уявлення про історичну прозу. Письменник, наслідуючи своїх попередників, відтворює героїку минулих літ, зовсім по-новому підходить до оцінювання історичних документів, фактів, літописів і виливає їх в оригінальні художні твори. “Історія, – як зазначає сам П. Загребельний, – далека від пристрастей, вона позбавлена серця, їй чужі почуття, вона має ‘добру и злу внимать равнодушно’, бо над нею панує неподільно сувора диктатура істини. Єдине, що може письменник, – це створити… той чи інший настрій, але й це, як мені видається, не так уже й мало”.
Докладніше про історію написання роману читайте на сайті книгозбірні у рамках проєкту «Історія однієї книги»
