«Україна – це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004-го року, який був Святом Свободи, і Революція 2013-го року, Революція Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи».
Щорічно 21 листопада на честь початку цього дня двох революцій – Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року) – українці відзначають День гідності та свободи. Яке стало наступником свята Дня Свободи, що відзначалося 22 листопада на честь Помаранчевої революції у 2005-2011 роках, поки не було скасоване указом Президента Віктора Януковича. 13 ж листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав указ, згідно з яким в Україні 21 листопада відзначається День гідності та свободи.
Саме 21 листопада 2013 року розпочались перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Попрання законодавчо закріплених пріоритетів зовнішньої політики України, якою власне і була Угода про асоціацію між Україною та ЄС, викликало обурення українців.
Перша акція протесту розпочалася о 22:00. Тоді учасників мітингу було близько півтори тисячі. На вулиці вийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. Протестувальники використовували українську та європейську символіку й співали Гімн України. Згодом вони спробували підійти до Адміністрації Президента, але прохід на вулицю Банкову був заблокований міліцією та посиленим загоном «Беркуту». Люди вирішили залишитися на ніч на Майдані. Цього ж дня небайдужі вийшли на євромайдани також у Львові, Донецьку, Харкові, Ужгороді, Луцьку та інших містах.
Попереду на українців чекала найдовша зима в історії України – Революція Гідності. Попереду були розпач і біль за втратою життів Небесної Сотні. Попереду українська нація переродилася, згуртувалася, а головне – самоідентифікувалася.
Злочинна влада, падаючи, зробила все, аби потягти за собою у небуття і Україну, віддавши її на поталу «великому брату». Анексований Крим, війна на Донбасі, шалений супротив корумпованого чиновництва всередині країни, хронічна золота короста олігархату – все це реалії сьогоднішньої України. Але варто також пам’ятати, що обраний українським народом шлях хоч і важкий, але незворотний – події, які почалися біля монументу Незалежності ввечері 21 листопада 2013 року, тривають і досі.
Більше про подію ви можете дізнатися, звернувшись до фондів книгозбірні:
Артюшенко Оксана. Гідність як цінність буття сучасного українського суспільства [Текст] / О. Артюшенко // Вісник Львівського університету. Сер., Філософсько-політологічні студії. – 2017. – № 10. – С. 7-12 – Бібліогр. наприкінці ст.
Козлюк Станіслав. По той бік барикад [Текст] / С. Козлюк; А. Голуб // Український тиждень. – 2019. – № 4. – С. 13-15.
Федоренко Владислав. Конституціоналізм і революції [Текст] / В. Федоренко // Право України. – 2018. – № 4. – С. 64-92 – Бібліогр. в підрядк. прим.
Харечко І.З. Націєтворчий вимір Революції Гідності [Текст] / І.З. Харечко // Політикус. – 2016. – № 2. – С. 133-135 – Бібліогр. наприкінці ст.
Хроніка жертв [Текст] // Український тиждень. – 2019. – № 8. – С. 24-25.
Подається загальна інформація на основі відкритих джерел про постраждалих і загиблих під час Майдану за весь час протестів. Ідеться про осіб, чиї травми були офіційно задокументовані.
Та ін.
