Про цю книгу вже стільки всього сказано і написано, що важко сказати щось нове. Її читав кожен другий, а кожен третій прагне перечитати знову. Вона дійсно стала легендарною, але при цьому всі в один голос стверджують: читання цього роману не принесе вам жодного позитивного настрою.
Антиутопія «1984» Джорджа Орвелла не дає навіть секунди, щоб розслабитися і спокійно видихнути. Кожен рядок твору тримає нерви на межі. Здається, ось-ось – і світ навколо тебе зникне. І ти зникнеш. Приблизно так, як зникає кожен, хто знаходить в собі сили протидіяти системі.
Орвелл повільно, але безповоротно вводить свого читача у світ тотального беззастережного контролю. За задумом партії, це мало б бути ідеальне суспільство з чіткими межами та правилами. У реальності цей стало повною відсутністю свободи та можливості вибору. Він наповнений лише страхом і протиріччями. І з кожною сторінкою ця атмосфера давить не лише на героїв роману, а й власне на читачів.
Вінстон Сміт дозволив собі неабияку розкіш – засумніватися в партії, її ідеологіях і гаслах. Одна лише думка про таке могла коштувати життя, але співробітник Міністерства Правди пішов ще далі – він закохався. Вінстон втратив не лише обережність, а й здобув віру, що в його оточенні є люди, здатні розділити революційні погляди.
Чим закінчилася ця історія, здогадатися не важко. Тоталітарний світ, в якому не можна довіряти не те що колегам та знайомим, а й рідним, завжди живе за однаковими правилами. І що найстрашніше, антиутопія Орвелла так болісно нагадує нам абсолютно реальні події.
Роман «1984» вражає та одночасно лякає. Але він точно стане одним із найяскравіших творів, які ви коли-небудь читали.
Автор відгуку: Анастасія Козак
Коментарі