Скільки часу необхідно для формування неповторної особистості поета, вченого, творення ним гідного історії доробку? Життя одних триває довго, проте сам цей факт не гарантує цінності багатолітнього надбання. Інші – згорають швидко, як зорі, що падають із небосхилу, але надовго залишають видимий слід.
«Долі своєї я не кляну», – зізнався в одному зі своїх віршів видатний український поет, літературознавець, перекладач Михайло Драй-Хмара, якому 10 жовтня виповнюється 135 років від дня народження. Життя митця обірвалося на п’ятдесятому році. Знищене комуністичним режимом, його ім’я тривалий час замовчувалося. Лише в період хрущовської «відлиги» воно було частково повернене в українську культуру.
З літературознавчої спадщини М. Драй-Хмари дослідники виділяють монографію «Леся Українка» (1926 р.). Ця праця була першою спробою системного вивчення творчості геніальної поетеси і не втратила свого значення до сьогодні. Головна заслуга автора в тому, що він робить спробу подати цілісний силует Лесі Українки, яка своєю творчістю явила світові тип українського інтелігента. Для нього поетеса, передусім, вихована на національному ґрунті. Учений вводить в обіг нові факти з її біографії, стверджує великий вплив на становлення світогляду Лесі Українки її дядька Михайла Драгоманова тощо.
У монографії міститься чимало суджень, що йшли врозріз з марксистськими оцінками поезії Лесі Українки. Наприклад, не в унісон з часом звучало твердження науковця, що улюбленою темою другого періоду творчості Лесі Українки «є занепад уярмленої, переможеної нації», що втілено у «Вавилонському полоні» (1903 р.), «На руїнах» (1904 р.) та «Боярині» (1910 р.). Драматична поема «Оргія» (1913 р.) кваліфікується як твір, «де ставиться на вирішення проблема національної культури». В ній, за М. Драй-Хмарою, введено трагічну постать бідного співця подоланої Римом Греції – Антея. У прикінцевому підсумку монографії маємо метафоричне твердження про те, що «викупляючу силу для класів і націй має тільки кров». Є у дослідженні й зіставлення поезії Лесі Українки з ученням Ніцше. Єднає їх, за М. Драй-Хмарою, героїзація сильної особистості («Грішниця»), сповідування нею в героїчній боротьбі непримиренності, упертості, крайнього максималізму. Ці та інші судження стали підставою для майбутніх обвинувачень неокласиків у протягуванні ідей фашизму [5, с.151]. Явним автобіографізмом звучать слова М. Драй-Хмари: «Боляче за живих, що не вміли і не вміють оцінити одного з найкращих наших письменників» [5, с.77].
Монографія «Леся Українка» стала предметом пильної уваги НКВС, що й зафіксовано в матеріалах слідчої справи. У сфабрикованому протоколі допиту М. Зерова зазначено, що М. Драй-Хмара, як автор історико-літературних робіт про Лесю Українку, «...пропагував націоналістичні погляди, наголошував на націоналістичних мотивах у творчості українських письменників, не роблячи жодних спроб пояснити їхню класову сутність...» [5, с.542].
Цінним документом епохи, що передає настрої, сподівання, враження як самого автора, так і його сучасників, стали щоденники М. Драй-Хмари. Автор постає у своїх записах як людина широкого діапазону мислення й обдарувань: історик, соціолог, літературний критик. Опубліковані в 1990 р. в часописі «Слово і час», вони стали важливою ланкою для розуміння доби Розстріляного Відродження.
Зміст тих записів, які збереглися, свідчить про увагу до процесів літературної дискусії 1925-1928 рр. та їх аналіз. У щоденниках наявний детальний аналіз становища українського політикуму й мистецтва його активним небайдужим учасником. Усе, що загалом відбувалося в тогочасному літературному житті (1926-1928 рр.), знайшло в «Щоденнику» не лише свій відбиток, а точні оцінки подій та їх учасників.
Як поет, за життя М. Драй-Хмара опублікував єдину збірку «Проростень» (1926 р.) Дві інші – «Сонячні марші» та «Залізний обрій» – були надруковані вже після смерті автора. До виходу збірки «Проростень» долучився прозаїк та поет Микола Хвильовий, написавши на неї короткий відгук.
У «Проростені» перед читачами постає вже зрілий поет зі сформованим світоглядом, складним естетичним та глибоким філософським поглядом. Ця збірка стала новим етапом у його творчості, в якій автор вміло поєднує філософські роздуми з буденними міркуваннями. М. Драй-Хмара досліджує теми пошуку себе, внутрішньої гармонії та зв’язку людини з навколишнім світом. Кожен вірш – це своєрідна подорож у глибини душі, де автор запрошує читача разом з ним спостерігати за змінами, які відбуваються в природі та паралельно у власному житті:
У збірці М. Драй-Хмара також акцентує увагу на важливості людських стосунків. Він показує, як взаємодія між людьми може бути одночасно складною і красивою, як вона може впливати на наші почуття та емоції. Автор вміло передає нюанси любові, дружби, гіркоти розчарувань і радість від зустрічей. Кожен вірш, немов маленький витвір мистецтва, закликає до роздумів, спонукає відчути і розуміти, що означає бути людиною в цьому великому й часом безжальному світі. М. Драй-Хмара у своїй збірці «Проростень» відкриває нові горизонти для читача, запрошує його до самопізнання та взаєморозуміння. Це книга, що вчить нас цінувати красу навколишнього світу та важливість людських стосунків, а також спонукає до глибоких роздумів про сенс життя. Поезія збірки «Проростень» вражає не лише глибиною думок, а й лексичним різноманіттям. М. Драй-Хмара використовує прості, але влучні слова, які точно передають його емоції та переживання:
Альманах «Літературний ярмарок». Фото з сайту «Мислене древо»
Плідна праця М. Драй-Хмари на терені науки і літературної праці раптово обривається після опублікування його славнозвісного сонета «Лебеді». Цей твір був написаний автором після перекладу сонета французького поета Стефана Малларме та опублікований у часописі «Літературний ярмарок» (грудень, 1928 р.) з присвятою своїм товаришам:
У цьому високомистецькому сонеті змальовано контраст між крижаним світом і гордою мужністю ніжного лебедя-митця. У творі автор вивів себе і своїх побратимів по духу – неокласиків. Давно приборкані, лебеді не скоряються зимі. Вони ламають ніжними крилами скло крижаних ланів озера. Крізь бурю й сніг гримить їх переможний спів, що розбиває «лід одчаю і зневіри». Це духовна модель самого ліричного героя, його розуміння людини і світу, це узагальнення філософсько-естетичних уявлень поета про життя, світ і вічність. «Сонет Драй-Хмари, – слушно зауважує літературознавець та літературний критик Іван Дзюба, – прозвучав як мужній голос на захист друзів – з вірою в чистоту, правоту і невмирущість їхнього естетичного ідеалу». Автор сонета сміливо висловив своє розуміння культурної ситуації в Україні. Він заперечує провінціалізм, сірість офіційного «масовізму», обстоює творчість співців, що не зраджують заповітам істинного мистецтва, покликаного прилучати читацький загал до джерел світової культури, до найвищих надбань художньої думки.
Відомо, що дехто, зокрема, професор і літературознавець доби Розстріляного відродження Степан Савченко, не радили М. Драй-Хмарі друкувати твір, але поет не дослухався до цієї поради. Цензори у ліричному вірші в символічному образі лебедів, які відважно боролися проти сірого обледеніння маленького чистого озерця, безумовно, впізнали групу неокласиків. Даремно, стверджує Юрій Клен, М. Драй-Хмара «опублікував листа, де зазначив, що під "гроном п’ятірним" треба… розуміти гроно французьких поетів… Йому не повірили…» [9, с.28]. Публікація сонета викликала шалену атаку на його автора та шквал звинувачень у «поширенні контрреволюційних ідей». Так, сонет Михайла Драй-Хмари «Лебеді» став лебединою піснею поета. Його автора позбавили можливості вільно творити, друкуватися. «Лебеді» – чудовий взірець поетичного мистецтва, але водночас це і надихаюча пам’ятка душевного багатства, принциповості та громадянської мужності митця.
Передчасна смерть поета і науковця М. Драй-Хмари не дала йому змоги повністю розкрити свій творчий потенціал, багато залишилося не написаним. Але, беззаперечно, своєю наполегливою працею М. Драй-Хмара, який стояв біля витоків української літератури початку ХХ ст., збагатив духовні скарби національної культури й науки. Пророчими є рядки поета з поеми «Поворот»:
Джерела:
- Ашер О. Передмова (Портрет Михайла Драй-Хмари: Біографічний нарис). Михайло Драй-Хмара: Літературно-наукова спадщина. – Київ: Наукова думка, 2002. – С. 17-31.
- Дзюба І. Він хотів «жить, творити на своїй землі..» / І. Дзюба // Михайло Драй-Хмара. Вибране. – Київ: Дніпро, 1989. – С. 5 -39.
- Дзюба І. М. Драй-Хмара Михайло Опанасович [Електронний ресурс] / І. М. Дзюба // Енциклопедія Сучасної України / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-21682 . – Назва з екрана. – Дата публікації: 2008. – Дата перегляду: 01.10.1024.
- Драй-Хмара М. Леся Українка: життя і творчість / М. Драй-Хмара. – Харків : Держвидав України, 1926. – 156 с.
- Драй-Хмара М. Літературно-наукова спадщина / М. Драй-Хмара. – Київ : Наук. думка, 2002. – 590 с.
- Драй-Хмара М. Поезії / М. Драй-Хмара. – Нью-Йорк: Свобода, 1964. – 295 с.
- Драй-Хмара М. Проростень, 1919-1926 / М. Драй-Хмара. – [Б. м.] : Слово, 1926. – 51 с.
- Драй-Хмара М. Щоденник / М. Драй-Хмара // Жулинський М. Із забуття в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини). – К.: Дніпро, 1990. – С. 193-219.
- Клен Ю. Спогади про неокласиків / Ю. Клен. – Мюнхен: Накладом Укр. вид. спілки в Мюнхені, 1947. – 48 с.