Українська культура: пізнаємо своє
Фундамент української державності
«Творення і засвоєння набутої людством культури є
необхідною умовою становлення людини, її "другим народженням"…»(Й.Рейдер, німецький філософ XVII ст.)
Збереження набутої українським народом культури, як і відстоювання права українців розмовляти родинною мовою, є надзвичайно важливим і особливо актуальним у дні оборони зі зброєю в руках незалежності України, нашої свободи, права бути вільними на своїй землі.одні світ, по суті, наново відкриває для себе Україну через пізнання її правдивої історії та унікальної культури.
І нам нині не варто нехтувати національною культурою. Адже український народ, століттями бездержавний, зберігся сам і довів власне право на незалежність коштом культури.
Тож пропонуємо долучитися до проєкту «Українська культура: пізнаємо своє».
Є мова - є Україна
Неможливо українську культуру сприймати окремо від української мови. Мова є основою з основ української культури, а відтак і української державності.
Бо як зазначав відомий український поет Микола Братан:
«Не лише для тих, хто пише,
вона дана як благодать…
Але й чиновник найтупіший
родинну мову має знать.»
Витоки української культури
Які ж витоки української культури і взагалі українського народу? З впевненістю можемо стверджувати, що Українська культура є однією з найдревніших європейських культур і витоки її сягають первісного суспільства
Феномен культури Кукутені-Трипілля
Відомий український вчений В. М. Щербаківський писав: «Гадаємо, що історія України починається з палеоліту... що всі послідовні великі культури на Україні являють собою етапи, щаблі формування та розвитку українського народу аж до нинішнього часу. Вивчення всієї історії в цілому, в комплексі умов географічних, економічних та епізодичних дає правдиве розуміння минулого, а разом з тим указує дальший шлях нашого народу»
Унікальність трипільської цивілізації
Феноменальність української культури породжувалась і формувалась найбільшою мірою просторово-географічним та історичним чинниками. І це тісно пов’язано з нинішніми реаліями становлення незалежної України, формування її матеріальних, духовних, моральних цінностей. Географічний, історичний та мовний чинники – найдавніші в історії людства, ще з доісторичних епох, з часів унікальної трипільської цивілізації
Не лише святі горщики ліпили
Ремесло, яке через вісім з хвостиком тисяч років переросло у надзвичайно привабливий і в усьому світі шанований вид мистецтва, мистецтвознавці називають ГОНЧАРСТВОМ.
Софіївська культура
У другій половині ІІІ тисячоліття до нашої ери на території нинішньої України, за свідченнями вчених, починається переселення різних племен із Центральної та Північної Європи на Схід. Настає край спокійному життю місцевих хліборобів – носіїв Трипільської культури. Поява чужих племен в самому серці трипільської культури – на Поділлі та Наддніпрянщині – призвело до бойових сутичок. Бо з місцевими кочовими племенами трипільці знаходили спільну мову, а от з чужоземцями не вдалося. Це, напевно, було найперше військове вторгнення на українські землі, які призвели до занепаду Трипільської цивілізації
Бронзова доба
Формування та розвиток української культури триває з прадавніх часів. Саме тому в наукових колах прийнято поділяти цей значний часовий проміжок на окремі періоди, кожен з яких характеризується унікальністю та неповторністю перебігу культурно-мистецьких процесів. Ми намагаємося розширити обрії пізнання розвитку феноменальної культури, яку зберігали і леліяли наші пращури.
Індоарійці
Цей народ відрізнявся від інших індоєвропейських народів надзвичайно великою рухливістю. Народ, який спеціалізувався на війні, здійснював далекі військові походи. І ці окупаційні походи інколи завершувались навіть покиданням рідних насиджених місць.
Кімерійці
"І ось він легко та швидко прийде…
Не буде у нього ні стомленого, ні знеможеного…
Стріли його загострені, й усі луки натягнуті…
ревіння його, як ревіння левиці…
І зареве він, і схопить здобич, і понесе, і ніхто не забере…"
(Пророк Ісайя (V: 26-29))Деякі вчені із цим народом пов’язують пам’ятки білозерської культури ХІІ – ІХ ст. до нашої ери, поширені у степовій зоні Північного Причорномор’я.
Cамобутнє явище світової культури: мистецтво скіфів
Їхні ювелірні вироби і нині зачаровують увесь світ своїм витонченим, подібно до Китаю, смаком та своїм пишним, подібно до Греції, багатством в зображенні містичних грифонів та сирен, культових левів, пантер та коней, птахів та оленів з жертовно підігнутими ногами і багатими орнаментальними рогами.
Ковальство
Коли людина потоваришувала з вогнем та водою, то відкрилися для людства і можливості використовувати для життєдайних потреб глину та руду. Пропонуємо зануритися до витоків надзвичайно популярного і корисного декоративно-прикладного мистецтва під назвою КОВАЛЬСТВО.
"Світ існує доти, поки існує писанка"
Ми впевнені, що не одне покоління краян з подивом задивлялися на красу, зображену на великодніх яйцях. А з якою гордістю та чи інша україночка констатувала факт, що до виготовлення отої найкрасивішої писанки саме вона доклала свій креатив та свою любов. Немає писанок схожих між собою. Кожна писанка є оригінальним витвором мистецтва, де відображено характер та настрій автора. Писанка з давніх-давен супроводжує життя українців.
Ткацтво та килимарство
Якщо після прочитання наших статей про гончарство, писанкарство та ковальство залишився ще хоч хтось зі скепсисом щодо талантів українців, то після прочитання наступних статей, ми думаємо, навряд чи хто наважиться заперечувати аксіому: «Український народ – це суспільство талановитих людей». У кожній українській хаті живуть надзвичайно талановиті і працьовиті майстри своєї справи.
«Бережи українське – носи вишиванку!»
Так свого часу зазначала відома українська поетеса, просвітянка Леся Українка. Цей вислів всесвітньовідомої поетеси став крилатим для усіх наступних поколінь краян. І дійсно українська вишиванка – це не лише частина нашого гардеробу, не просто стильний одяг – це оберіг, певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену та гармонійну долю людини.
Культура сарматів
Серед основних культів у них були культ сонця, вогню та БОГИНІ-МАТЕРІ. Вони першими надали якнайбільше на той час привілеїв для жінок. У них, на відміну від інших, ЖІНКИ також мали право керувати… Їхні жінки, на відміну від жінок інших народів, їздили верхи на полювання з чоловіками та без них, виходили озброєні на війну з ворогами та носили однаковий з чоловіками одяг. Саме їхніми нащадками у Середньовіччя вважали себе польська шляхта і українські козаки.
Феномен примітивної культури ТАВРІВ
Деякі вчені вважають їх прибульцями з Кавказу. Деякі дослідники стверджують, що вони – нащадки давніших місцевих племен і пов’язують їх з Кизил-Кобинською культурою. Деякі історики пов’язують їхнє існування з фракійцями, а дехто – навіть з піратами островів Егейського та Середземного морів. Геродот їх називав «скіфами-орачами», проте вони хоч і співпрацювали із царем скіфів Скілуром в боротьбі проти царя Боспору Мітрідата, проте вони самі себе називали виключно ТАВРАМИ.
Витоки культури праслов’ян на теренах України
Ми, певно, маємо право погодитися з тим, що слов’яни не виникли на порожньому місці, і не прилетіли до нас із інших позаземних цивілізацій, а отже ми і надалі маємо радість припускати, що праслов’яни на наших землях жили мирним осілим чином і завдяки археологам можемо стверджувати незаперечні істини. А саме…
Виробники слов'янських фібул
Всесвітньо відомий історик і просвітянин Михайло Грушевський вважав їх предками українського народу. В. Сєдов припускав, що вони були слов'янами, які увібрали в себе залишки скіфського та сарматського етносів Північного Причорномор'я. Отже говоримо про великий і могутній союз слов’янських племен під загальною назвою АНТИ.
Венеди і їхня культурна спадщина
Про них писали Птолемей, Геродот, Публій Карнелій Тацит. Європейські науковці пов’язують з ними зарубинецьку археологічну культуру, деякі науковці – київську, інші – черняхівську, а дехто намагається пов’язати з ними нині відому зубрицьку археологічну культуру.
Зважаючи на твердження знаних і не особливо знаних наукових світил певно слід погодитися з тим, що на широких просторах від Балтійського моря до Карпат, від річки Одри до славетного Славутича (Дніпра) мешкали пізньозарубинецькі племена під загальною назвою ВЕНЕДИ.
Праслов’янська міфологія – невід’ємна частка великої української культури
Досі залишається нерозгаданою загадкою сила надзвичайно багатого і яскравого світу народних уявлень, вірувань та повір’їв, народних казок та легенд, народних обрядів і традиційних звичаїв. І все це вже кілька тисячоліть уособлює розвинену систему духовної культури предків, їхнього світогляду, світосприйняття та ментальності.
Склавини – праслов’яни, які понад 1500 років тому започаткували стародавнє місто Київ
Протягом двох століть в тілі багатоетнічної черняхівської культурно-історичної спільноти визрівало слов’янство.
Феномен Лука-Райковецької культури
Дана східнослов'янська археологічна культура VIII—X ст., пам'ятки якої поширені у лісовій та лісостеповій зонах України від Дніпра до Закарпаття, а також у Східній та Західній Молдові, і до нині є важливою цариною у наукових колах.
На світанку праукраїнської державності
Період створення держави праукраїнців був тривалим (цей період охопив майже все І тисячоліття нашої ери) і надзвичайно складним. Передумовами для цього було формування феодальних відносин і прагнення до єднання східних слов’ян.У 830 роках на Подніпров’ї виникає держава під назвою Київська Русь зі столицею в Києві.
Найстародавніші українські народні музичні інструменти
«Народні музичні інструменти – один із проявів культури країни. Музичний інструментарій України вельми багатий і різноманітний та включає широкий ряд духових, струнних та ударних інструментів.
Значна частина українських народних музичних інструментів сягає часів Русі.» (Вікіпедія)
Утвердження праукраїнської державності
Вчитуючись в «Слово о полку Ігоревім» і літопис ченця Нестора «Повість минулих літ» можна констатувати той факт, що династія Рюриковичів утверджувала праукраїнську державність і розвивала не лише міцну армію, а насамперед давала поштовх до розвитку самобутньої культури праукраїнців.
Розвинута держава та освіта - сильна держава
Ярослав Мудрий своєю внутрішньою і зовнішньою політикою довів спроможність праукраїнців бути впливовими і модними на європейському рівні і в той же час залишатись самобутніми і самодостатніми у своїй надзвичайно яскравій культурі. Пам’ятаймо про управлінський досвід Ярослава Мудрого, котрий своїм життям керманича захистив свій так би мовити алгоритм успіху: освічена патріотична аристократія і дисциплінована армія плюс розвинута культура та освіта дорівнює утвердженню в європейському співтоваристві сильної праукраїнської держави.
«Узори сплять, мов кучері шовкові»
Один з найпопулярніших і найстародавніших видів декоративного мистецтва є РІЗЬБЯРСТВО, витоки якого сягають аж до часів формування Київської Русі.
Лозоплетіння
Відомий український поет Василь Симоненко писав: «Як хороше у нас на Україні, Де пісня нив чарівна та лунка, І шепіт верб…» Саме про шепіт верб, який у руках майстрів та майстринь переростає у чарівний спів краси, ми б і хотіли нині повідати Вам. Долучайтесь до кола прихильників відродження української культури. Пізнавайте і розвивайте своє!
В єдності сила
Висока освіченість дітей та підлеглих Ярослава Мудрого набагато років наперед на вкраїнській землі давала свої плоди. Культура Київської Русі є невід’ємною складовою загальнолюдської культурної скарбниці. Саме в цей період предки сучасних українців вийшли на міжнародну арену з оригінальними і неповторними зразками матеріальної та духовної культури, які за своєю цінністю не тільки не поступалися кращим світовим зразкам, але й в окремих напрямах слугували взірцем для наслідування іншими народами. Та пам’ятаймо, що амбіції та пихата самозакоханість шкодять загальній справі. Лише в єдності наша сила!
Ювелірне мистецтво України
«Доповнення, яке жінці дає можливість відчути себе особливою». Так стверджують мудреці про ювелірні прикраси. Ми маємо нагоду доторкнутися до святая святих, до прикрас, які жінку роблять жінкою.
Усна народна творчість. Частина 1.
За часів єднання праукраїнських племен у єдину могутню державу Київська Русь серед краян побутувала усна народна творчість вже із сформованими певними традиціями. Перекази та билини, пісні та плачі, легенди та казки, прислів’я та приказки, тобто твори, що складені народом і передавалися із вуст в уста, із покоління в покоління, при цьому змінювалися і доповнювалися – є первопутками нашого українського фольклору.
Розмаїття української душі
«Українці дуже багаті, може, найбагатші поміж усіма слов’янами, різнобарвними народними піснями. Вони не мудрують, складаючи свої пісні; у них пісні виростають самі, як квіти на полях зелених, і їх така кількість, якою не може похвалитися жоден народ у світі.» (Павел Шафарек)
Жили собі, були собі
Читайте своїм дітям українські легенди та українські народні казки! Вони можуть розважити дитину і навчити народної мудрості. Вони допоможуть не лише зрозуміти, а і серцем відчувати свою приналежність до великої легендарної нації, до багатостраждального народу, який із глибини століть в билинах, думах, піснях, казках та легендах доносить наступним поколінням історичну правду України, що на землях Подніпров’я та Прикарпаття, Полісся та Буковини, Волині та Галичини, Слобожанщини та Північного Причорномор’я. Саме легенди та билини, пісні та думи, казки та перекази несуть у собі емоційно насичений біль за кривду від розбійного залісся.
А ви чули як дерево співає?!
Хочемо звернути Вашу увагу на ті стародавні українські народні музичні інструменти, котрі виникли в роки становлення і розвитку Київської Русі. Ми впевнені, що розмаїття українських народних музичних інструментів і стародавність їхнього походження наснажує усіх нас пізнавати своє.
«Ухилися од зла, вчини добро, шукай миру, і йди за ним, і живи во віки віків»
("Повчання" Володимира Мономаха)
Пам’ятаємо слова, які збереглися для нащадків, попри будь-які навали і війни, пам’ятаємо і робимо висновки. Напевно, що і ми прийдемо до тих же істин, до яких прийшов вже у поважному віці Володимир Мономах:
«У нікчемному сьому житті научися, віруючий чоловіче, діяти благочестиво, научися, за євангельським словом, "очима управляти", язик здержувати, ум смиряти, тіло упокорювати, гнів подавляти, помисел чистий мати, спонукаючи себе на добрі діла Господа ради.»
Декоративно-ужиткове мистецтво - в'язання
Деякі вчені стверджують, що вперше про в’язання з вовни на українських землях згадується в літописах ХІ століття, тобто за княжої доби.
Ліна Костенко у своєму творі «Що в нас було» писала:
«І знов сплете на спицях плітку сторукий велетень – Ніхто»
Ну, ми плітки плести не будемо, а будемо вив’язувати розповідь про в’язання. Україночкам і усім, хто цікавиться в’язаними речами, ми хочемо нагадати, що існує багато способів в’язання: на рамах, в’язання голкою, в’язання гачком та в’язання на спицях, а також в’язання на вилці, філейне в’язання та туніське в’язання. Хто ж має намір долучитися до кола майстрів в’язання, ласкаво просимо до української книгозбірні, де Вам нададуть теоретичну і практичну допомогу в опануванні азами народно-прикладного мистецтва В’ЯЗАННЯ.
Культурно-мистецька Русь на порозі монголо-заліської навали
Його прирівняно до лику святих, вдячні українці ім’ям його називають вулиці. Його можна вважати, напевно, останнім керманичем Русі, котрий тримав державу в могутнім моноліті. Українське духівництво і до цього часу шанує створене за його правління Мстиславове Євангеліє та пам’ятає велич ним створеного Свято-Федорівського монастиря.
З чистим серцем і душею
З введенням християнства на землях Русі серед краян вирізняються богослужителі, котрі не лише сповідують християнську віру, а і докладають зусиль, щоб величне стало жаданим для сущих людей у повсякденному житті. Вони утверджують свою віру через написання ікони.
На світанку становлення Галицько-Волинської Русі
Вона зберегла, примножила і передала наступним поколінням державницьку, культурну і духовну спадщину Русі. Вона стала справжнім закономірним спадкоємцем ослабленої міжусобними війнами, спустошеної монголо-заліською навалою колись знаної в Європі самобутньої і самодостатньої Київської Русі. В результаті об’єднання 1199 року князем Романом Мстиславовичем Галичини та Волині вона стала називатися Галицько-Волинська Русь. І це державне утворення на етнічно спільних українських землях сприяло становленню та подальшому розвитку нашої національної культури.
Ризи духовенства України
Після того як у 1203 році Великим князем Романом Мстиславовичем до Галицько-Волинської Русі було приєднано Київ, усім стало ясно, що на мапі Європи утверджувалася могутня самодостатня держава із самобутньою культурою та високорозвиненою освітою. І ця держава є прямим спадкоємцем Русі зі столицею в Києві. А отже багатовікові традиції, звичаї та обряди, розвинені декоративно-прикладні ремесла та високоосвічена християнська писемність і всенародна грамотність – були фундаментом для подальшого зросту і кількості, і якості духовенства на святій українській землі. Саме в ті часи і утвердився одяг клиру та монашества, якому ми хотіли б присвятити дану статтю.
Культура, яка сприяла формуванню ідеології визвольної боротьби українського народу
КУЛЬТУРА Галицько-Волинської Русі справила великий вплив на подальший культурний розвиток України. Наприкінці XIV століття, коли окремі частини Галичини і Волині були загарбані польськими та литовськими феодалами, культурні традиції Галицько-Волинської держави відіграли істотну роль у збереженні національної культури, сприяли формуванню ідеології визвольної боротьби українського народу проти іноземних поневолювачів.
Українська культура XIV - XV ст.
Як ми і зазначали у нашій попередній статті, що в середині XIV століття, коли у 1340 році помер останній з нащадків короля Данила — Юрій II, українські землі Галицько-Волинської Русі стали предметом боротьби поміж Великим князівством Литовським, Польщею та Угорщиною. А це аж ніяк не сприяло подальшому процвітанню української культури. Навпаки багаторічні війни між загарбниками-сусідами призвели до політичної та соціально-культурної руїни населення колись могутньої Русі.
Друкована книга як джерело культурного і душевного збагачення українців
Дорогі друзі. Ми впевнені, що і Ви погодитесь із твердженням відомого українського поета Максима Рильського, який наголошував: «Книга ж — це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного» Тож поспілкуємося нині про джерело культурного і душевного збагачення українців і в часи руїни, і в часи відродження, в роки національно-визвольних змагань, і в роки утвердження української державності.
Лицарі України як захисники українського культурного простору
Готовність служити громаді, ставати на захист слабкого і гнаного – ці лицарські чесноти проявили в собі абсолютно різні за характером і соціальним станом краяни, котрі називалися КОЗАКАМИ.
«А кобза співом своїм серце зігріва»
Витоки кобзарства за твердженням мистецтвознавців сягають ще XIII століття. Кобзарі мали великий авторитет в українському суспільстві. Певно, саме тому і Тарас Григорович Шевченко найменував свою головну поетичну збірку «Кобзар», цим самим визначивши свою місію серед краян, котрі прагнули відродження української державності. Єднаючи народ, не одне століття звучала і співала КОБЗА.
«Взяв би я бандуру та й заграв, що знав»
Бандура давно гуртує українців. Після оголошення Акту про Незалежність України 1991 року на українських землях БАНДУРА зазвучала в повний голос. Заслужений артист України, доцент Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, актор Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Шевченка Дмитро Губ’як зазначає: «Ні білоруси, ні поляки чи росіяни не мають інструмента, який був би подібний до неї за звучанням чи будовою. Я вважаю, що нині бандура недооцінена в культурному плані – вона могла б бути нашим унікальним мистецьким символом-брендом, який вирізняв би нас з-поміж інших.»
Гопак - легендарний український танець!
«Гопак – це квінтесенція всієї української хореографічної культури. Його танцює весь світ»
(Мирослав Вантух, народний артист України, Герой України)
Земля і мова – наш найцінніший скарб
Народжена на благословенній землі українська нація вже кілька тисячоліть творить свою самобутню культуру, леліє одну із найстародавніших мов і дарує світові дивовижні винаходи, котрі допомагають людству пристосуватися до нового цивілізаційного стрибка.
Українські замовляння
ЗАМОВЛЯННЯ – це ще один великий пласт маловивченої усної народної творчості українців, які зазвичай супроводжували певні обряди чи ритуали, які допомагали краянину вплинути на навколишній світ.
"Вийди, вийди, сонечко"
Так починається одна з найстародавніших і найпопулярніших українських народних закличок, в основу якої закладено одвічні увірування краян у магічну силу слова. Розмаїття закличок, які від давніх магічних дій дорослих переросли у популярні дитячі віршовано-музичні речитативи, приносить радість духовного багатства українського народу та впевненість у Перемозі світла над темрявою, відродження родинної мови та родинних звичаїв і обрядів на українських теренах.
"А для нагадування вузлика зав'яжу"
Неодноразово нам доводилось чути такий вислів від заклопотаних жіночок.
З вузлами люди ще від сивої давнини і до наших днів пов’язують деякі народні прикмети та забобони. На українських теренах тривалий час використання волхвами певних вузлів і вузликового плетіння носило культовий характер.
В наш час вузлове мистецтво, що являє собою плетіння з різних видів вузлів та вузликів набрало популярності, має назву МАКРАМЕ і входить до декоративно-ужиткового мистецтва, яке доповнює і збагачує самобутню УКРАЇНСЬКУ КУЛЬТУРУ.
Перлина неправильної форми
Цей вираз, що португальською звучить «perrola barroca», метафорично підводить нас до усвідомлення надзвичайно яскравого стилю, який в другій половині XVII століття під впливом західноєвропейських уподобань проникає в усі культурні сфери українців і набуває свого розквіту у XVIIІ столітті уже визнаним як «українське бароко». Мистецтвознавці стверджують, що «до естетичних особливостей українського бароко можна віднести багатобарвність, контрастність, мальовничість, посилену декоративність, динамізм і головне – небачену вигадливість форм.»
Українська скульптура в добу бароко і рококо
Доба БАРОКО мала справжню навалу західноєвропейської цивілізації на країни інших вірувань та культурних традицій. Мода на бароко співпала з роками великих географічних відкриттів, колонізації Америки, Південної Азії та ін. А засновником даного стилю в Італії вважають Мікеланджео Буанаротті (1475-1564). Характерною особливістю бароко є проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності. Це ми спостерігали у побудові костелів та православних соборів, цю ж особливість можна спостерігати і в скульптурних композиціях.
Стародавня українська література в епоху Ренесансу
Література XVI століття талановитими українцями-русинами творилася різними мовами: старослов’янською, книжною староукраїнською, польською, латинською, українською народною тощо. Непросто було українцям і з просуванням ідей Ренесансу та Гуманізму на тлі пошуку шляхів національного визволення.
Стародавня українська література в добу українсього бароко
Бароко на українських теренах виникає на межі XVI – XVII століть і розвивається протягом двохсот років. В бароко віртуозно синтезуються християнські та язичницькі елементи. Поєднання "непоєднанного" стає однією з найхарактерніших барокових рис. В поезії українського бароко виникає силабічний вірш, поряд з яким набуває популярності вірш народний. Найяскравішими представниками українсього бароко в нашій літературі були: Лазар Баранович, Іван Мазепа, Мелетій Смотрицький, Йов Борецький, Памво Беринда, Данило Братковський та інші. Вершиною давньої української літератури епохи БАРОКО є творчі надбання поета і філософа Григорія Сковороди (1722—1794).
У світі фарб та експресії українського бароко
Мінливість і розмаїття навколишнього світу яскраво зображували художники доби українського бароко. Картини, написані українськими художниками XVII-XVIII століть, наповнені помпезністю та ефектними декораціями, передають ритм та динаміку того часу.
Один з найпопулярніших видів мистецтва епохи бароко
Мистецтвознавці стверджують, що в цей період «Українське бароко утверджувало образи, що характеризували колективні, суспільні, національні риси народу в цілому.» І це ми можемо прослідкувати, доторкнувшись до витоків одного із найпопулярніших видів мистецтва епохи українського бароко – ГРАВЮРИ.
Автор першої української симфонії
Епоха українського бароко розкрила світові безліч родзинок талановитого народу. Тисячі українських народних пісень, легенд і казок, сотні надзвичайно яскравих і неперевершених поезій, прозових і ще й драматичних творів українською, польською, латинською, грецькою та церковнослов’янською мовами, іконопис та портрети, скульптури та перші світські пам’ятники, гравюри та офорти, палаци та парки, храми та вирізьблені іконостаси, живопис та золотарство, ткацтво та килимарство, ковальство та гончарство, українська вишивка та писанкарство, лозоплетіння та макраме, в’язання та друкарство. І до всього розмаїття високохудожніх шедеврів традиційних та нових видів мистецтв та ремесел краян ми можемо констатувати факт появи перших українських композиторів.
Творчість Дмитра Бортнянського
До плеяди славетних композиторів епохи українського бароко належить Дмитро Бортнянський – земляк відомого українського композитора Максима Березовського, син козацького сотника Стефана Шкурата, що свого часу із Галичини перебрався до тодішньої гетьманської столиці, назвавши себе Бортнянським, на честь рідного лемківського села Бортне.
Вплив творчості Бортнянського спостерігається у творчості видатних українських композиторів Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Михайла Вербицького, Миколи Леонтовича, Миколи Дремлюги, Лева Ревуцького, Климентія Домінчена, Бориса Лятошинського та багатьох інших.
Відомий музикознавець Станіслав Людкевич у статті «Дмитро Бортняський і сучасна українська музика» (1925) закликав українських музикантів розвивати традиції, закладені Бортнянським, «глибше і ґрунтовніше зануритися у велику культурну скарбницю, що зосереджена в творах Бортнянського, знайти в ній джерела й основи нашого відродження».
«Вродливий юнак з очима, що випромінювали світло».
Так відгукувались мешканці Києва про одного із найзагадковіших особистостей XVIII століття, про генія, який входив до величної трійці композиторів епохи українського бароко, про високодуховного українського композитора, співака, скрипаля і диригента Артемія Веделя, життя якого овіяне таємницями, заборонами та забобонами.
«України вірний син»
(до 255-річчя від дня народження Івана Котляревського)
Таке-то, мисливий, земляче наш милий,
Таке з нами диво робив:
До простого слова та рідної мови
Ти перший своїх прихилив!
І з твого почину на всю Слов'янщину
Пішло наше слово гулять;
твої нащадки своїм рідним батьком
Тебе почали величать.Панас Мирний
Ім’я Івана Котляревського, чий 255-річний ювілей Україна відзначає 9 вересня 2024р, відоме усім нам ще зі шкільних років. Чим же підкорила ця постать своїх сучасників і завдяки чому продовжує залишатися на вершині українського літературного Олімпу? Спробуємо розібратися.
До 130-річчя всесвітньовідомого кінорежисера Олександра Довженка
«Я народився і жив для добра й любові»
Так у своєму «Щоденнику» писав всесвітньовідомий український режисер, засновник поетичного кіно, кінодраматург, письменник і художник Олександр Петрович Довженко.
Скарбниці вікової мудрості та знань: найстаріші бібліотеки України
(із циклу статей до Всеукраїнського Дня бібліотек)
Відомий український письменник і педагог Василь Сухомлинський стверджував: «Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали «дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі»»
Уславлення подвигу оборонців рідної землі в українській графічній прозі
(до Дня Українського козацтва)
Одне з найулюбленіших свят українців – День Українського козацтва – щорічно відзначається на державному рівні в день Покрови Пресвятої Богородиці, яка є покровителькою козаків.
«Славиться бібліотека – достойний плід спільної праці».
(Із циклу статей до Всеукраїнського Дня бібліотек)
У попередній статті ми розповіли про найстародавніші бібліотеки України, які були засновані при церквах та монастирях стародавньої Русі. Нині ми хочемо розповісти про стародавні книгозбірні, які були створені в найстаріших освітніх закладах України.
«Долі своєї я не кляну…»
(до 135 річчя від дня народження Михайла Драй-Хмари)
Скільки часу необхідно для формування неповторної особистості поета, вченого, творення ним гідного історії доробку? Життя одних триває довго, проте сам цей факт не гарантує цінності багатолітнього надбання. Інші – згорають швидко, як зорі, що падають із небосхилу, але надовго залишають видимий слід.
Гуцульський символічний оберіг
Українські народні прикраси. Які вони бувають і чим вони приваблюють сучасних модниць?!
Укладачеві першого орфографічного словника української мови Григорію Голоскевичу – 140 років
Видатному вітчизняному мовознавцю та громадському діячеві, члену Української Центральної Ради Григорію Голоскевичу (1884–1935рр.)
Щира душа України
(до 135-річчя від дня народження Остапа Вишні)
Видатному письменнику Остапу Вишні 13 листопада цьогоріч виповнюється 135 років від дня народження. Він збагатив українську літературу такими жанрами, як гумореска, памфлет, фейлетон та ввів новий жанр гумористичного оповідання – усмішку.
«Бісером щастя падає – сиплеться без упину»
Ці дрібні різнобарвні зерна, що є скляними (пластмасовими або ж металевими) штучними перлинами вже не одне тисячоліття доповнюють гардероб вишуканих панянок Європи та Азії, Африки та Америки. Загальноприйнята назва таких зерен – БІСЕР.
Петриківський розпис – заряд енергією позитиву
Декоративно-прикладне, станкове народне малярство «Петриківський розпис» зародилося на теренах козацького зимівника у Петриківці, що на Дніпровщині.
Григорій Косинка – майстер новели
(до 125-річчя від дня народження Григорія Косинки)
Видатному українському письменнику-новелісту, представнику доби «Розстріляного відродження» Григорію Стрільцю 29 листопада виповнюється 125 років від дня народження.
Українські народні прикраси, що єднають зі стихією
Українські народні прикраси наснажують краян відчути красу, яка у символах доносить до нас мудрість тисячоліть і допомагає не загубитися у вирі новітніх технологій та синтетичних модних тенденцій.
Українська хустка: звичаї та традиції
Те, що на Львівщині називають «рантух», «плат» чи «убрус», на Покутті знають як «рубець», тоді як на Лемківщині її називають «півка» чи «завійка», а вже на Рівненщині – «рубова хустка», тобто той головний убір, що на Поліссі зветься не інакше як «старовіцька хустка».
Микола Куліш – геній української драматургії та культури (до 132-річчя від дня народження славетного земляка)
«Микола Куліш – чи не найтрагічніша постать
української драматургії доби
так званого “розстріляного відродження”»
Лесь Танюк
Драматургові зі світовою славою, генію української драматургії, нашому землякові Миколі Гуровичу Кулішу 18 грудня виповнюється 132 роки від дня народження.
