«У 1460р. львівський міщанин Степан Дропан
записаний у міських книгах як друкар.
Це найдавніша згадка про друкарство в Україні».
Ярослав Ісаєвич
Про Степана Дропана маємо не багато відомостей. До сих пір невідомі навіть точні роки його життя, однак історики одностайно вважають його першим українським друкарем, про якого збереглися документальні свідчення. Його друкарня стала передвісником розквіту книгодрукування у Львові.
Відомо, що Степан Дропан був українцем і багатим міщанином Львова, бо мав змогу зробити монастирю велику фундацію. Він був зятем Йогана Зоммерштайна, від прізвища якого походить назва Замарстинів (колишнє село, а пізніше передмістя Львова). Йоган Зоммерштайн купив 1 грудня 1423р. 12 спадкових ланів ґрунту в Білогощі, які після його смерті повинні були перейти у власність дружини і сина Івана. У цей самий день він купив також 12 прутів грунту для дороги, щоб зробити під'їзд до свого маєтку. Його дочка після смерті батька одержала в придане від матері частину земель у Білогощі, які Степан Дропан і подарував у 1460р. львівському Онуфріївському монастирю разом з власною друкарнею. Отже, ця друкарня існувала у Львові і до 1460 р.! А в 1469р. польський король і великий князь литовський і руський Казимир IV Ягелончик своєю грамотою затвердив акт дарування друкарні Степана Дропана монастирю. Цікавим є і той факт, що в 1486 р. виступає у Львові інтролігатор Михайло Дропан. Він був возним (судовим виконавцем) Ради міста й інтролігаторством займався, очевидно, для збільшення своїх прибутків. Такий збіг прізвищ у споріднених професіях не випадковий. Дослідники вважають, що Михайло Дропан міг бути членом сім'ї Степана Дропана і міг оправляти його книги.
Деякі джерела зазначають, що Степан Дропан мав друкарський прес у Львові ще до Івана Федорова. Проте він, імовірно, працював у рукописно-друкарському стилі, поєднуючи друкування і переписування.
За дослідженнями українських та закордонних учених Дениса Зубрицького, Івана Огієнка, Якима Запаско, Ореста Мацюка та ін. у середині ХV ст. у Львові працювала друкарня Степана Дропана, заможного львівського міщанина, який, судячи з архівних документів, подарував згодом цю друкарню Свято-Онуфріївському монастирю. Це перша з відомих згадок про друкарство у Львові й Україні загалом. Уявний портрет першодрукаря Степана Дропана у майстерні створений сьогодні в рамках проєкту «Українці у світі».
Зокрема вітчизняний науковець Орест Мацюк у статті «Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова?», що опублікована у № 2 науково-практичного журналу «Архіви України» за 1968 рік, дав ствердну відповідь. Він уперше оприлюднив на підтвердження своєї концепції віднайдені в Центральному державному історичному архіві у Львові два документи, які однозначно вказують на існування у цьому місті друкарні ще в 1460 році, тобто за 112 років до прибуття туди Івана Федорова (1572р.). Обидва документи написано латинською мовою і датовано 23 липня 1791р. та 20 жовтня 1792 року.
Перший документ – «Заява монастиря Фіскальній колегії у Львові з проханням вжити заходи в справі повернення йому рухомого і нерухомого майна і в тому числі друкарні, приналежної монастирю від 1460 року на виконання провізорами братства всіх зобов’язань відносно монастиря». Це звернення монахів Львівського василіанського монастиря Св. Онуфрія до фіскальної колегії з проханням ужити заходів щодо повернення їхньому монастиреві провізорами ставропігійного братства рухомого і нерухомого майна, а також друкарні, що належала монастирю від 1460 року. Далі в документі пояснюється, що друкарню монастиреві подарував року 1460 львівський громадянин Степан Дропан для матеріальної підтримки священників. Тому монастир вимагає, серед всього іншого, «повернути друкарню або сплатити 40 000 флоренів як відшкодування за прибуток друкарні».
У другому документі – «Пояснювальна записка провізорів Ставропігійського братства Львівському староству у зв’язку з претензіями василіан на друкарню, засновану ще 1460 році львівським українцем Степаном Дропаном» (1792р.) – подано інше бачення суті конфлікту й доводиться, що сама друкарня, заснована львівським міщанином українцем Степаном Дропаном, цілком на законних підставах є тепер власністю братства, а не монастиря.
Середньовічна друкарня (малюнок). Фото: вебсайт «Фотографії старого Львова»
Ретельно зіставивши й проаналізувавши ці й інші архівні документи, зокрема ті, що стосуються життя й діяльності Степана Дропана та його друкарні (а про це є кілька документів у львівських архівах), Орест Мацюк небезпідставно вважає «існування друкарні у Львові, починаючи з 1460 року, безперечним», а Степана Дропана – «зачинателем українського друкарства».
Відомий дослідник Ярослав Ісаєвич пише: «якщо ж припустити, що така друкарня існувала, то тоді, в усякому разі, була дуже малопотужною і короткотривалою».
Польський вчений Єжи Бандтке у своїй великій за обсягом праці «Історія друкарень у Королівстві Польському і Великому Князівстві Литовському і в краях закордонних, де польські справи творилися» (Краків, 1826р.) присвятив окремий розділ аналізу зародження і розвитку книгодрукування у Львові. Вже на початку розділу учений стверджує: «Іван Федоров не заложив, а обновив тут друкарню руську р. 1573».
Інший дослідник історії слов’янського кириличного книгодрукування, родом із Галичини, Денис Зубрицький у ґрунтовному дослідженні історії друкарень у Західній Україні (вийшла у світ польською мовою) виділяє окремий розділ, що називається «Друкарня перед Федоровичем у Львові». Ось аргументи цього автора: «Що у Львові перед Іваном Федоровичем, тобто 1574 роком, існувала руська друкарня, не підлягає ніякому сумніву, хоча ми не в змозі показати пам’яток друкарських з цієї епохи. Якщо могла існувати друкарня в 1491 році в Кракові, в 1525 році в Вільні, чому ж не могла бути у Львові, в середині Русі, де потреба таких книг була далеко більша, як деінде, тому що саме в самій Львівській і Перемиській дієцезії було понад 4000 церков».
Ще одним фактом на підтвердження існування ранньої друкарні у Львові є напис на надгробку самого Івана Федорова на території Онуфріївського монастиря: «друкарство занедбане оновив… Друкар книг перед тим невидимих».
Хоча від діяльності Степана Дропана не залишилося друкованих зразків, його постать є важливою як символічний початок українського друкарства. Його діяльність доводить, що українські землі були залучені до європейського культурного процесу ще у ХV ст. Львів став одним із центрів, де зароджувалася традиція української друкованої книги.
Степан Дропан є фігурою, що хоч і залишається маловідомою, однак посідає особливе місце в історії українського друкарства. Його ім’я символізує початок доби друкованого слова в Україні. Діяльність маловідомого українського друкаря стала передумовою для розвитку книжкової культури, що згодом знайшла яскраве втілення в роботах Івана Федорова та його наступників.
Джерела:
- Ісаєвич Я. Українське книгодрукування: витоки, розвиток, проблеми. – Львів: Ін-т українозн. НАН України, 2000. – 312с.
- Мацюк О. Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова? // Архіви України. – 1968. – № 2. (88). – С. 3–14.
- Тимошик М. Перший український друкар Степан Дропан, а не Іван Федорович [Електронний ресурс] // Український інформаційний простір. – 2019. – № 2 (4). – С. 24–62. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://shron1.chtyvo.org.ua/Tymoshyk_Mykola/Pershyi_ukrainskyi_drukar_Stepan_Dropan_a_ne_Ivan_Fedorovych.pdf? . – Електрон. версія друк. вид. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 22.07.2025.
Матеріал підготувала Діна Бондаренко,
головна бібліотекарка
