(100 років із часу утворення літературної організації "Гарт")
Двадцяті роки ХХ ст. є найбільш напруженими і неоднозначними в історії літературно-просвітницьких організацій в Україні. Творилася нова література, естетика, яка отримала назву «соціалістичний реалізм». Зміцнення пролетаріату як соціального класу привело до появи нового літературного ешелону – пролетарських письменників і утворення літературних об’єднань, які прагнули самовиявлення і творчої свободи. Центральним осередком творення бажаної владі «пролетарської літератури» стала спілка пролетарських письменників України «Гарт».
Це одне з найвпливовіших об'єднань - літературно-мистецька організація "Гарт". Назва спілки від слова «гартованці», взятого з роману Володимира Винниченка «Божки» (1914 р.), в якому так називалося товариство робітників.
Літературна спілка пролетарських письменників була заснована 1923 року Василем Елланом-Блакитним у Харкові. До складу спілки входило 33 члени, частина з них талановиті українські письменники, які вписали свої імена в історію української культури. А саме: О. Довженко, К. Гордієнко, В. Еллан-Блакитний), О. Досвітній, М. Йогансен, А. Любченко, В. Коряк, В. Поліщук, В. Сосюра, М. Хвильовий, П. Тичина.
Філії «Гарту» були в різних містах: Одесі, Дніпропетровську, Кам'янці, Києві та за океаном. З 1924 по 1929 рік діялa зaкордоннa фiлiя – "Літературне об'єднання пролетарських письменників Канади і США". Найбільшим та найвпливовішим був осередок у Харкові, до нього входили М. Хвильовий, П. Тичина, М. Иогансен, В. Поліщук, І. Дніпровський (Шевченко), О. Досвітній (Скрипаль-Міщенко), А. Любченко, Г. Коцюба, П. Лісовий (Свашенко), М. Майський (Булгаков), П. Іванів, М. Христовий, Ю. Смолич, а згодом О. Слісаренко (Снісар), М. Яловий, М. Бажай, Г. Шкурупій та інші. Деякі письменники з «Гарту» одночасно були членами "Плугу" (спілки селянських письменників в Україні). Деякі філії (Київ, Одеса, Дніпро) існували і після припинення її діяльності "Гарту" до 1927року.
У 1924 році вийшов друком перший і єдиний альманах спілки під назвою «Гарт». Статут «Гарту» визначив спілку, як об’єднання пролетарських письменників України, які намагаються створити єдину інтернаціональну комуністичну культуру. Спілка використовувала українську мову як знаряддя творчості, поширення комуністичної ідеології та викорінення міщанської, буржуазної та власницької ідеології. Члени спіки свідомо брали за основу ідеологічні настанови Комуністичної партії у своїй творчості.
Одним з oсновних нaпрямів діяльності "Гарту" було створення загальномистецькoгo блоку, дo якогo би входила літерaтурна, теaтральнa, музичнa тa інші лaнки. Стаття Василя Блакитного "Без маніфесту"- естетична програма "Гарту", яка була надрукована в альманасі 1924 року. Будучи ідейним лідером спілки, він детально і послідовно описав у маніфесті минуле і теперішнє, а також бачення діяльності «Гарту» у майбутньому. До написання мaнiфeсту, і після ньoгo aвтор постійно прoрoбляв у прoгрaмi проблемні питання сучaснoгo культурнoгo тa iстoричнoгo життя України, неодноразово звертаючись до їх обговорення з різних кутів зору.
“Гарт” об’єднав велику кількість талановитих письменників, багатьом з них не подобалась перспектива перетворення літератури на “рупор” комуністичної партії. Внутрішні невдоволення організації призвели до того, що в листопаді 1925 року «Гарт» розпався. Деякі представники з «Гарту» на чолі з Миколою Хвильовим створили Вільну академію пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), а саме: М. Яловий, А. Любченко, О. Досвітній, М. Куліш, М. Йогансен, Г.Епік, П. Тичина, І. Сенченко, О. Слісаренко, П. Панч, М. Бажан, Ю. Яновський, В. Сосюра, Ю. Смолич, І. Дніпровський, О. Копиленко, П. Шатун.
Головними складовими новітньої еліти та їх світогляду була самостійність мислення і щира віра у власні ідеали. В більшості своїй це були інтелігенти, які робили ставку на особистість, а не на масу. За їх зовнішньою, радянскістю, ховалися глибокі пошуки і запити. В цьому полягало їх новаторство.
Саме ВАПЛІТЕ в особі М. Хвильового розпочало славетну літературну дискусію 1925-1928 рр. і перемогла в ній, довівши наявність і необхідність національної специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.
Таким чином, процес формування та розвитку масових провідних літературних об'єднань України 20-х рр. ХХ ст. свідчить, що «Гарт», «Плуг», «ВАПЛІТЕ» проводили значну культурологічно-творчу роботу серед інтелігенції того часу, так і серед широкого, особливо молодого за віком населення, що сприяло духовному зростанню молодої української держави. До того ж, видатні представники вказаних літературно-культурологічних об'єднань творчою, громадянською позицією закладали відродження основи формування національних духовних зростань молодої української державності.
Інтернет ресурси:
Літературні ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УГРУПОВАННЯ за програмою ЗНО
- [Електронний ресурс] / на всі двісті.-Україна,2012.- Електронні відеодані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=dP4BErytQps. – Дата перегляду:15.05.2023.
- Літературні угрупування першої половини 20-го століття [Електронний ресурс] /Катерина Лепська.-Україна,2016.- Електронні відеодані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=VF58pszwMQc. – Дата перегляду:15.05.2023.
- Особливості літературного процесу першої половини ХХ століття. Частина 1. [Електронний ресурс] /Катерина Лепська.-Україна,2016.- Електронні відеодані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=TAtD5Z87ATM. – Дата перегляду:15.05.2023.
- Українська література 20-30 рр. ХХ ст. Огляд[Електронний ресурс] /Наталія Борисенко.-Україна,2015.- Електронні відеодані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=-1aZ0-rIXzI. – Дата перегляду:15.05.2023.
