«...Ані один поет на світі не мав такого широкого і глибокого впливу на сучасну і пізнішу літературу, як лорд Байрон. Се знак, що, висказуючи свої погляди, болі і мрії, він висказував заразом і те, що відчував цілий загал, чим жила вся суспільність, знак, що він був духовним, а до того, геніальним представником свого часу».
І. Франко
В історії новочасної європейської літератури навряд чи можна відшукати поета, який мав би таку силу впливу на своїх сучасників і нащадків, як Байрон – великий і могутній геній, жагучий поет розчарування, туги і скорботи, прокльонів і розпачі. Його прізвище стало поняттям, від нього утворився абстрактний іменник – «байронізм», котрий включив широкий літературний зміст і певний тип поведінки, відчуттів, ставлення до світу, навіть одягу. Явище «байронізму» в добу романтизму пережила вся європейська духовна культура. Адже особистість Байрона стала тим символом сучасності, що вимагає втілення в кожній національній літературі. Поета наслідували, з ним порівнювали. Його поезією зачитувалися не тільки в Англії, а й в усій Європі. Й. В. Гете, Г. Гейне, А. Міцкевич, О. Пушкін, М. Лєрмонтов спеціально вивчали англійську мову, щоб мати можливість познайомитися з байронівською поезією в оригіналі. В Україні «байронізм» позначився на «Історії Русів», на творчості Є. Гребінки, М. Петренка, Л. Боровиковського та інших представників Харківської школи романтиків, згодом П. Куліша, однак розкрився лише незвичайними своїми гранями, передовсім у пейзажній ліриці. Елементи «байронізму» спостерігаються і в ранній поезії І. Драча та М. Вінграновського.
Розібратися у феномені «байронізму» в контексті часу намагалися члени Об’єднання вільних художників «Ракурс» на своєму черговому засіданні, що мало назву «Класична спадщина та сучасний літературний процес». Вечір-діалог був приурочений до 230-ї річниці від дня народження Джорджа Ноела Гордона Байрона. З основними фактами біографії та тематикою і проблематикою його творчості познайомила присутніх бібліотекар зали нових надходжень Руслана
Домбровська, ілюструючи свою розповідь слайд-презентацією. Розкрити значення творчості поета у розвитку романтизму як напряму та створенні течії «байронізму» допомогла членкиня об’єднання Алла Мішукова. Діалог вівся зокрема навколо творчості представників «байронічної» течії романтизму України та Росії. Жваву дискусію викликав пошук спільного й відмінного у творчих доробках митців слова: Джорджа Байрона («Паломництво Чайльд Гарольда»), Олександра Пушкіна («Кавказький бранець»), Михайла Лермонтова («Герой нашого часу») та Тараса Шевченка («Кавказ»).
Врешті-решт усі прийшли до висновку, що постмодерністська поетична практика разом з тим не означає, що класичні твори минулого, у тому числі й твори Байрона, не можуть нині існувати іншим способом. Ті загальнолюдські цінності, які були важливі для Байрона, для його героїв, не втрачають своєї актуальності. Він буде сучасний завжди, доки людина здатна сприймати прекрасне. А герої Байрона залишаться такими, поки людина не припинить сумніватися, шукати істини, боротися за щастя.
Окрасою ж вечора стала поетично-музична композиція у виконанні Ігоря Мішукова та Дмитра Смолка, яка наповнила залу не лише піснями на слова Джорджа Байрона, а й мелодіями творців епохи романтизму – Й. Брамса, Р. Вагнера, Дж. Верді.
