Філарет Михайлович Колесса (1871-1947) – видатний учений і митець, фундатор українського етнографічного музикознавства, талановитий композитор.
Народився 17 липня 1871 року у селі Татарське (нині Піщани) на Львівщині в родині з багатими музичними традиціями. Його мати походила з роду Лаврінських: її дядько, Іван Лаврінський, був відомим композитором, диригентом хору Львівської духовної семінарії та одним із творців нового українського композиторського стилю. Ще одним славетним родичем був Модест Менцінський – оперний співак зі світовим ім'ям.
Вирішальний вплив на Філарета мав старший брат – Іван Колесса, автор збірника «Галицько-руські народні пісні з мелодіями», який заохочував його до збирання фольклору та опрацювання народних пісень для хору. Формування Філарета як музиканта відбулося в Стрийській гімназії (1882–1890 рр.) під керівництвом композитора Остапа Нижанківського, де він почав співати в хорі та серйозно вивчати історію й теорію музики. Під час перебування у Відні (1891–1892 рр.) митець мав унікальну нагоду прослухати цикл лекцій з гармонії славетного австрійського композитора Антона Брукнера у Віденському університеті. Цей досвід, разом із відвідуванням оперних вистав і концертів симфонічних оркестрів, заклав міцний фундамент для його майбутньої композиторської та дослідницької діяльності. У 1896 році Філарет Колесса надіслав власні обробки Миколі Лисенку, схвальна оцінка якого стала вирішальною для його подальшої долі.
Cучасні мистецтвознавці констатують, що діяльність Філарета Колесси – це унікальний синтез наукового аналізу та композиторського відчуття. Його праці є «ключем» до розуміння еволюції української музики. Серед них – збірник «Наша дума» (1902 р.), що став результатом багаторічної та надзвичайно наполегливої композиторської роботи Філарета Колесси. Основна частина матеріалу створювалася під час навчання на філософському факультеті Львівського університету (1892–1896 рр.), коли молодий композитор активно публікував свої перші музичні спроби. Збірник об’єднав обробки для чоловічого та мішаного хорів, які швидко здобули широке визнання та стали невід’ємною частиною репертуару хорових колективів Галичини. Філарет Колесса відбирав для видання лише високохудожні зразки, опрацьовуючи їх із бездоганним естетичним смаком. Підготовці «Нашої думи» передувала поява відомих хорових «в’язанок» (попурі) – «Вулиця» (1895 р.), «На щедрий вечір», «Козаки в піснях народних», а також збірок «Обжинки» (1898 р.) та «Гагілки» (1900 р.). Оригінальний примірник книги сьогодні зберігається як цінний експонат у музеї-кімнаті вченого у с. Ходовичі на Львівщині.
Видання двотомника «Мелодії українських народних дум» (1910 р., 1913 р.) перетворилося на справжній акт культурного порятунку, що зафіксував невловимий дух кобзарської традиції. Цю роботу Філарета Колесси вважають першою серйозною спробою створення повноцінного музичного архіву українського героїчного епосу. Історія появи збірки розпочалася влітку 1908 року, коли вчений вирушив у фольклористичну експедицію на Миргородщину. Ця подорож була організована та повністю профінансована Лесею Українкою та її чоловіком Климентом Квіткою, які усвідомлювали критичну необхідність збереження кобзарсько-лірницького репертуару від забуття. Обставини експедиції були драматичними: Ф. Колесса діяв без офіційного дозволу царських урядовців на поїздку Полтавщиною, фактично на власний «страх і ризик». Попри загрозу переслідувань, за сприяння художника Опанаса Сластіона йому вдалося записати репертуар народних виконавців. Головною новацією цієї роботи стало масове використання фонографа для фіксації живої музичної тканини. Саме Опанас Сластіон переконав ініціаторів проєкту, що запис лише на папері не здатний передати індивідуальну манеру виконання, специфічний тембр та складні імпровізації кожного кобзаря. Він не лише надав Ф. Колессі власний апарат, а й організував процес так, щоб виконавці самі приїжджали на запис, хоча деяких із них доводилося привозити за десятки верст. Це дозволило вченому отримати унікальний «голосовий» матеріал, який пізніше ліг в основу транскрипцій. Процес розшифровки та підготовки матеріалу до друку тривав п'ять років. Результатом стали XIII та XIV томи «Матеріалів до української етнології», видані у Львові під егідою Наукового Товариства ім. Т. Шевченка.
Ознайомившись із виданими матеріалами, Леся Українка, яка була головним ініціатором проєкту, з вдячністю написала: «Наша пісня, наша дума не вмре, не загине. Честь Вам і дяка за Ваші труди!». Збірка «Мелодії українських народних дум» довела, що українська народна музика має унікальну структуру та генезу, а праця Філарета Колесси назавжди закарбувала живі голоси останніх носіїв старовинної епічної традиції.
Хоровий цикл «Воєнні квартети на мужеський хор», виданий Філаретом Колессою у 1915 році у Відні, є однією з найтрагічніших і найглибших сторінок української музики початку XX століття. Цей твір, присвячений Українським Січовим Стрільцям, складається з шести частин, у яких композитор майстерно поєднав сувору чоловічу акапельну традицію з багатою національною символікою.
Драматургія цього циклу розгортається крізь призму його частин. Зокрема першою подано «Пісню Січових Стрільців» на слова Осипа Маковея та мотив лемківської пісні. Образ борців постає у ній на фоні воєнної руїни, де «ранені Карпати» дрожать від гуркоту гармат. Особливої уваги заслуговує символізм маку: опис дівчат із «личком як мак» поєднує в собі фольклорні значення краси, молодості та оберега, але водночас несе в собі сакральні сенси крові, сну та пам’яті про загиблих. Наступна частина («Тим, що упали»), написана на слова Богдана Лепкого, переносить трагедію окремого воїна на рівень цілої нації. Композитор створює апокаліптичну картину: «паде народ, як з дуба лист» під рев канонів, а замість церковної панахиди вбитих вколисує на вічний сон гуркіт рушниць. Завершується цикл легендарним твором на слова Богдана Лепкого «Журавлі» та мелодію Льва Лепкого. Символ журавлиного вирію стає метафорою трагічного прощання не лише з рідною землею, а й із самим життям.
Саме завдяки використанню фольклорних мелодій та авторських наспівів, Філарет Колесса створив унікальну образно-композиційну модель. «Воєнні квартети» перетворилися на своєрідне інтертекстуальне поле, де культурна пам’ять народу втілена через потужні музичні метафори, що робить цей цикл музичним пам’ятником українському лицарству.
Зробив свій внесок Філарет Колесса і в українську педагогіку. Його «Шкільний співаник у двох частинах» (1910 р.) став одним із найпопулярніших видань для музичного виховання молоді на початку XX століття і частиною масштабної праці українських композиторів Галичини та Києва (разом із О. Нижанківським та К. Стеценком), спрямованої на націоналізацію шкільної освіти. Митець розглядав шкільну пісню як один із трьох головних чинників (разом із народною та церковною піснею), що формують музичний смак і естетичне почуття учня. Він був переконаний, що професійна шкільна пісня має бути органічним продовженням або віддзеркаленням народної творчості. У своїх теоретичних роздумах та рецензіях (зокрема на співаники В. Навроцького та В. Сайка) Ф. Колесса гостро критикував «імпортні» або чужорідні зразки в освіті. Він вважав, що українська музична педагогіка має спиратися виключно на рідний мелос, щоб уникнути штучності у вихованні дітей. Як науковець, Філарет Колесса привніс у співаник системність. Він наполягав на тому, що народна пісня є «першоджерелом», а шкільна пісня – її «вторинною формою», яка проте повинна зберігати високу художню якість.
Митець виступав і провідним експертом навчальних видань свого часу, рецензуючи інші праці для народних шкіл, щоб забезпечити високий рівень музичного матеріалу, який потрапляє до рук вчителів та учнів.
Отже, Філарет Колесса є унікальною постаттю в історії нашої культури. Він поєднав глибокий науковий аналіз із витонченим композиторським відчуттям для порятунку національного епосу та хорових традицій Його багатогранна діяльність – від фундаментальних музикознавчих розвідок до створення системних підручників для націоналізації освіти – заклала міцний фундамент для виховання нових поколінь на автентичному народному мелосі. Спадщина митця залишається незамінним «ключем» до розуміння еволюції української душі, доводячи, що справжня оригінальність професійного мистецтва можлива лише через звернення до живих народних джерел.
Джерела:
Дмитрієва П. Філарет Колесса: його твори є цінною частиною української хорової спадщини [Електронний ресурс] / Поліна Дмитрієва // Український Музичний Світ : [вебсайт]. – Режим доступу : https://musical-world.com.ua/filaret-kolessa-jogo-tvory-ye-czinnoyu-chastynoyu-ukrayinskoyi-horovoyi-spadshhyny/. – Назва з екрана. – Дата публікації: 05.08.2023. – Дата перегляду : 18.06.2026.
Медведик Г., Медведик Ю. Українські композитори – укладачі перших шкільних співаників кінця ХIХ – першої третини ХХ [Електронний ресурс] / Галина Медведик, Юрій Медведик. – Режим доступу : https://d1wqtxts1xzle7.cloudfront.net/57241024/Медведик_Г.___Ю.__Шкільні_спів-libre.pdf?1535122600=&response-content-disposition=inline%3B+filename%3D57241024.pdf&Expires=1782304227&Signature=K-8Mtb3pY4ovdviiWVUr~. – Електрон. версія друк. вид. – Назва з екрана. – Дата звернення : 24.06.2026.
Філарет Колесса – основоположник українського етнографічного музикознавства [Електронний ресурс] // Інтерактивний український Відень : [вебсайт]. – Режим доступу : https://iuv.guide/persons/filaret-kolessa-osnovopolozhnyk-ukrainskoho--etnohrafichnoho-muzykoznavstva/. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 18.06.2026.
Шакіров В. Образність «Воєнних квартетів на мужеський хор» Філарета Колесси [Електронний ресурс] / Володимир Шакіров. – Режим доступу : https://www.aphn-journal.in.ua/archive/90_2025/part_2/27.pdf. – Електрон. версія друк. вид. – Назва з екрана. – Дата звернення : 22.04.2026.
Фото взято з сайтів: wikipedia.org, violity.com. Головне фото створено за допомогою сервісу «Canva».
