«Літературна Україна» – єдина і найстаріша газета письменників України, відома своєю високою громадянською позицією і відстоюванням національних ідеалів. Довкола видання гуртується творча еліта.
Заснована 21 березня 1927 р. в Києві під назвою «Літературна газета». Протягом 1941-1942 рр. виходила в Харкові, Луганську, Уфі, Москві й називалася «Література і мистецтво». З 1945 р. – знову «Літературна газета», а з 1962 р. – «Літературна Україна».
Сьогодні «Літературна Україна» – щотижневик, газета письменників України. Вона оновлюється, стає сучасним виданням. Газета має передплатників не лише в Україні, а й за кордоном.
15 жовтня 2012 р. «Літературна Україна» отримала високу відзнаку – її занесено до «Книги рекордів України» в категорії «Література» і визнано «найдавнішою україномовною українською літературною газетою, що виходить й нині».
«Літературна Україна» – це покоління багатьох дуже відомих письменників, і тих, що її очолювали, і тих, хто пройшов її школу. У радянські часи і нині газета – це голос української інтелігенції.
Завдяки виваженій політиці збереження фондів, книгозбірня має значну ретроспективну глибину цього періодичного видання – зберігається воно з 1944 р. по сьогодення, випусків – майже за 73 роки. Найстаріше видання «Літературної України», що є в бібліотеці, датовано 9 березня 1944 р. Як і кожне тривале видання, що посіло значне місце в культурній і духовній біографії країни, «Літературна Україна» переживала різні часи. Гортаючи пожовклі сторінки, ніби занурюєшся в ті далекі роки. Публікації 1944 р. пронизані ненавистю до німецьких окупантів. Майже в кожному номері друкувалися матеріали, що  прославляли Й. Сталіна. В кінці 1944 р. газета вже поступово відновлює добру традицію довоєнних років і досить широко висвітлює відзначені на заводах, у клубах, бібліотеках, наукових закладах ювілеї видатних українських письменників: Т. Шевченка, М. Гоголя, І. Котляревського, Г. Сковороди. Активну участь у популяризації творчості класиків беруть викладачі вузів, критики, літературознавці.
Яскраве відображення на сторінках газети знайшов рух шістдесятників. У 1961 р. Павло Загребельний, тодішній головний редактор, за руку ввів у літературу І. Драча, В. Симоненка, М. Вінграновського й усіх шістдесятників по одному. Їхні найвідоміші твори з’явилися  на сторінках саме цього видання.
Уже в 1970-х рр. настали застійні часи так званого «тихого слова». Антиукраїнська тінь тодішнього секретаря ЦК Компартії України Маланчука висіла над усією культурою, і над газетою також. З кінця 1970-х рр. на сторінках «Літературної України» з’являються вірші нашого земляка, лауреата премії ім. А. Малишка, автора багатьох поетичних та прозових творів М. Братана.
У 1980-х рр. «Літературна Україна» багато зробила для становлення Народного руху, проведення перебудови.
Протягом багатьох років видання подає зразки творчості письменників і старшого, і молодого поколінь, дотримується нормального балансу між ними, і публікує гарну сучасну поезію.
За останні роки газета дуже змінилася: урізноманітнилася тематика, порушуються гострі соціальні проблеми та все частіше на її сторінках публікуються наші херсонські поети: В. Кулик, А. Кичинський, В. Загороднюк та ін. З кожним роком «Літературна Україна» стає ближчою до читача, доступнішою для людей, які фахово не займаються літературою, але цікавляться літературним життям.
2017 року «Літературна Україна» відсвяткувала своє 90-річчя. Подія ця не лишить байдужим нікого з численних шанувальників красного слова, діячів професійної та народної художньої творчості. Як прийшла газета в долі окремих особистостей і яку роль відігравала в житті українського суспільства розповідають самі видання, що зберігаються у фондах основного книгосховища книгозбірні.