Михайло Іванович Вериківський

20.11.2021

Сучасну українську музичну культуру неможливо уявити без вагомого доробку композитора, педагога, диригента, музично-громадського діяча Михайла Вериківського. Напевно, немає такої галузі в українській музиці, до якої б він не звертався, такого помітного явища в музичному житті України, яке б залишилося поза його увагою. Живучи у складний та суперечливий час, він спрямовував усю свою багатогранну діяльність на розбудову української національної культури.

Народився майбутній маестро 20 листопада 1896 року. Батько митця походив із міщан, грав на гармоні, знав багато народних пісень. Мати походила з селянського роду, мала веселу вдачу і завжди була душею товариства. Батьки дуже любили співати й заохочували до музики всіх своїх сімох дітей. Природний дар Михайла визначив його подальшу долю. Закінчивши початкову школу, Михайло Вериківський у 1911 р. був зарахований до четвертого класу Крем’янецького комерційного училища (1912-1914), де навчався грі на музичних інструментах. Початкову музичну підготовку, що стала фундаментом для майбутнього професійного зростання, М. І. Вериківський отримав у кременецькому архієрейському хорі (тоді – Волинська губернія, нині – Тернопільська обл.).

Михайло Вериківський керував хором і оркестром народних інструментів, грав у симфонічному оркестрі училища, навчався грі на віолончелі, фортепіано та робив перші композиторські спроби – створював фортепіанні прелюдії й романси. Одним із ранніх його творів став Марш учнів Кременецького комерційного училища для оркестру народних інструментів (1913), який виконувався на одному з училищних концертів. Із своїми юнацькими творами Вериківський 1914 року переїхав до Києва, де став студентом консерваторії за класом контрабаса. Провчившись лише рік, був мобілізований на військову службу. Тільки у 1918 р. зміг повернутися до навчання.

Під час Першої світової війни написав кілька духовних піснеспівів у традиційній «петербурзькій» манері, серед яких виділяється триголосний чоловічий хор «Тобі співаємо» («Тебе поем», Тверь, 1916). Справжнє піднесення духовної творчості М. Вериківського відбувається на початку 20-х років, коли він разом із переважною більшістю української інтелігенції бере активну участь в утвердженні УАПЦ. 1921 і 1922 роками датується основна частина його духовних творів, деякі з яких вдалося на той час видрукувати в кількох примірниках. А ось фантазія «Дума про дівку-бранку Марусю Богуславку» стала своєрідним відгуком М. Вериківського на вимогу писати для народу.

У духовних композиціях М. Вериківського вражає глибина образів та сила втілення могутнього релігійного почуття, незвичне прочитання канонічних текстів. Невипадково Вериківський звертався переважно до співів всенічної, де більшість складають змінні піснеспіви. Мабуть, в усій українській духовно-музичній творчості це був другий, після М. Березовського, випадок драматичного підходу до відтворення біблійного тексту. Проте М. Вериківський обмежувався лише невеликими піснеспівами, окрім хіба що «Великоднього канону». Однак і в малих формах Вериківському вдалося відтворити таку силу драматизму, розкрити таку глибину конфліктності, що його піснеспіви похитнули загальноприйняте уявлення про так званий «церковний стиль» і разом із творами П. Козицького торують дорогу новому сприйняттю духовної музики.

По закінченні консерваторії молодий композитор керує (1920) Українським національним хором, викладає (1922) у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, є співзасновником, членом правління і головою Товариства ім. М. Леонтовича (керівник хору-студії при ньому) (1921–1928), головою президії та завідувачем науково-творчим відділом Всеукраїнського товариства революційних музикантів (1928-1930), диригентом Київського (1926-1928) та Харківського (1928-1935) театрів опери та балету.

Митця завжди вабила класична література з її глибокою художньою довершеністю.  Робота в оперному театрі допомогла здійснити давні мрії композитора – творити у музично-драматичному жанрі. Одна за одною він написав опери «Діла небесні» (за О. Вишнею), «Вій» (за М. Гоголем), «Сотник», «Наймичка» (за Т. Шевченком), «Втікачі», «Дорогою ціною» (за М. Коцюбинським), «Весняну сюїту» на тексти І. Франка, романси на вірші Ю. Словацького. Йому належить перший український балет «Пан Каньовський». У 1930-і рр. М. Вериківський написав також музику до кінофільмів («Устим Кармелюк», «Назар Стодоля»), опрацьовував фольклор. Уміла обробка народних пісень «Сусідко», «Ой учора із вечора», «Гей зі Львова», «На городі та все білі маки», «Ой дзвони дзвонять», «Котику сіренький» принесла їм велику популярність. М. Вериківський написав більше 120 обробок музичного фольклору.

З 1940 Михайло Іванович  – керівник Державної капели «Думка».

Під час Другої світової війни М. Вериківський створив цикл пісень і романсів «У дні війни», кантату «Гнів слов’ян», «Думу про матір-Україну», симфонічну поему «Петро Конашевич-Сагайдачний», поему «Чернець». Після війни викладав у Київській консерваторії (з 1946 р. – професор кафедри теорії музики та композиції). Крім того, за активну творчу, педагогічну та громадську діяльність у 1944 році М.Вериківському присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України.

У кінці 40-х років розпочалася чергова ідеологічна кампанія пошуку «внутрішніх ворогів». Як правило, до списку потрапляли ті, чия творчість відзначалася нестандартністю, а поведінка – незалежністю. Серед них у 1948 р. були С. Прокоф’єв, Д. Шостакович, Б. Лятошинський. Не минула ця доля і М. Вериківського. Його звинуватили у надмірній творчій увазі до історичної тематики. Після цього митця звільнили від обов’язків керівника класу композиції, і з того часу він працював професором та завідуючим кафедрою хорового диригування. З репертуару театрів зникла його опера «Наймичка».

У період з 1950 по 1958 рр. Михайло Вериківський – науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.

Останній період творчості М. Вериківського позначений активною працею над редагуванням власних композицій та творів українських класиків: М. Лисенка, В. Сокальського, М. Леонтовича.

Загалом у творчій спадщині композитора понад 400 творів, серед яких опери, оперети, сюїти, симфонічні поеми, більше 60 камерно-вокальних творів, понад 40 масових і близько ста пісень для дітей і ста обробок українських народних пісень.

Помер Михайло Іванович 14 червня 1962 р. від інфаркту. Творча діяльність М. Вериківського тривала понад 40 років і була різнобічною. Однією з важливих рис його музики є надзвичайна демократичність. Саме вона спричинила велику популярність багатьох його творів, бо робила їх близькими і зрозумілими слухачам. Досягти цього композиторові допомогло глибоке знання рідного фольклору.

У 1996 році було засновано премію ім. М. Вериківського, що вручається за видатні досягнення в галузі оперно-балетної творчості.

Більше можна дізнатися, звернувшись до документів із наших фондів:

Про нього:

  1. Галкіна Лариса. Заспівувач української музики Михайло Вериківський [Текст] / Л. Галкіна // Шкільний світ. Сер., Шкільний світ. - 2016. - N 19(жовт.). - С. 9-15 - Бібліогр. наприкінці ст.
  2. Кармазін Антон. Микола Вериківський і Модест Мусоргський: історико-стильові паралелі творчості [Текст] / А. Кармазін // Студії мистецтвознавчі. - 2010. - N1. - С. 15-21 - Прим.: с. 21
  3. Рожнятовська О.А. Із джерел народної пісенності [Текст] : До 100-річчя від народження М. І. Вериківського / О.А. Рожнятовська // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2006. - N4. - С. 56-62 - Библиогр. в конце ст.
  4. Українська хорова література : (рад. період) : навч. посіб. для муз. вузів / заг. ред. Н.І. Андрос- К. : Муз. Україна, 1985.
  5. Ч. 2: / Н.І. Андрос, В.А. Дженков, Н.Ф. Семененко, О.С. Тимошенко; заг. ред. Н.І. Андрос - Бібліогр.: с. 134-[135]. - 134,[ 2] с.
  6. Шурова Ніна Сергіївна. Михайло Вериківський/ Н.С. Шурова - К. : Муз. Україна, 1972. - 51 c.

Його твори:

  1. Вериківський Михайло Іванович. Два романси: для меццо-сопрано з ф-но/ М.І. Вериківський - К. : Сов. композитор, 1961. - 8 с. - (Концертний репертуар вокаліста)
  2. Вериківський Михайло Іванович. П'ять уривків з опери ''Наймичка"/ М.І. Вериківський - К. : Сов. композитор, 1961. - 44 с.
  3. Вериківський Михайло Іванович. Українська сюїта: для скрипки з орк. : клавір/ М. І. Вериківський - К. : Мистецтво, 1964. - 31 с.
  4. Вериківський Михайло Іванович. 14 маленьких прелюдій: для ф-но/ М.І. Вериківський - К. : Муз. Україна, 1968. - 20 с. - (Нові твори українських радянських композиторів)
  5. Леонтович Микола Дмитрович. Хорові твори/ М.Д. Леонтович; упоряд. М.І. Вериківський - К. : Держ. вид-во образотв. мистец. і муз. літ. УРСР, 1961. - 232 с.

Календар подій

   1 2 3 4 5
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день