Курська операція стала однією з наймасштабніших та найрезонансніших подій у ході повномасштабної війни. Вперше за 11 років російсько-української війни бойові дії були перенесені на територію російської федерації. В операції беруть участь підрозділи усіх видів, родів військ ЗСУ та інших складових сил безпеки та оборони.
*****
«Кількісно переважаючого противника можна перемогти лише нестандартними ходами. Курська операція стала саме такою. Для ворога це була несподіванка. Україна показала, що здатна контратакувати, бити та гнати ворога, зокрема, і на його землі».
Олександр Сирський
1 січня 2025 року українські війська контролювали близько 460 км² території у Курській області, порівняно зі 1100 км² в кінці серпня.
2 січня 2025 року українські війська завдали високоточного удару по командному пункту армії російської федерації у селищі Мар'їному.
5 січня 2025 року українські сили просунулись у напрямку від Суджі до Великого Солдатського. Розпочались бої за населений пункт Бердин.
Втрати окупантів на Курському напрямку. Фото: АрміяInform
11 січня 2025 року ЗСУ беруть у полон перших північнокорейських військових.
Північнокорейський військовий, якого ЗСУ взяли в полон у Курській області. Фото: Telegram/Zelenskiy
19 лютого 2025 року розпочалася вирішальна частина операції на Курщині. Російські військові разом із солдатами КНДР змогли пробитися впритул до траси Суми – Юнаківка – Суджа і взяти її під вогневий контроль.
Дорога Суджа-Юнаківка під вогневим впливом ворога. Фото: Українська правда
20–25 лютого 2025 року росіяни переходять кордон та намагаються зайти на територію України північніше села Новеньке (Сумська область). По цій дорозі йде 70% всього постачання в Курську область. Саме це стало причиною успіху росіян в регіоні.
8 березня 2025 року російські спецпідрозділи спробували проникнути в тил українських позицій на північно-західній межі Курської області біля Суджі, через газову трубу діаметром 1420 мм (газогін «Уренгой – Помари – Ужгород»), яка не працює з січня 2025 року. Українська розвідка виявила групу. За оцінками ЗСУ, після виходу з труби було ліквідовано майже 80% особового складу групи. Російські солдати отримали сильне отруєння метаном і кисневу недостатність «у газовій пастці».
Спецоперація «Труба» стала відвертим провалом російських спецслужб: багато жертв, технічні й медичні складнощі, втрачена ініціатива. Для України це – потужний приклад ефективної розвідки, захисту території та реагування на несподівані загрози. Цей епізод важливий для розуміння того, як ведеться сучасна війна на кордоні.
Спецоперація «Труба» у Курській області. Фото: EPA/UPG
9–10 березня 2025 року противник продовжив атаки з боку Черкаського Поріччя на Козачу Локню, зайняв кілька сіл уздовж головної дороги, і від Макарівки спробував пробитися до заблокованого в промзоні Суджі штурмового загону.
11 березня 2025 року, за повідомленням DeepState, ворог має незначне просування на Курському напрямку, в районі Мирного та Зозулівки. Противник підтягує сили в східну частину міста Суджа.
12 березня 2025 року армія російської федерації взяла під контроль місто Суджа, де була військова комендатура ЗСУ.
15 березня 2025 року українські війська вийшли з Суджі для «зайняття більш вигідних позицій біля східного кордону України». Ширина українського плацдарму в Курській області скоротилась до 11 кілометрів.
20 березня 2025 року українські оборонці почали локальний наступ у Бєлгородській області. Росіяни отримали ще одну «гарячу» точку на фронті.
8 квітня 2025 року російські військові захопили село Гуєво у Курській області.
21 квітня 2025 року українські десантники з суміжними підрозділами Сил оборони у Курській області взяли в полон дев'ятьох російських військовослужбовців. За добу на Курському напрямку ЗСУ зупинили 16 штурмових дій російського війська.
25 квітня 2025 року противник здійснює накопичення в селі Журавка та намагається підійти до села Біловоди, закріплюється та здійснює накопичення в Басівці, прагнучи рухатися в сторону Локні.
Російські війська не полишають спроб закріпитися на Сумщині. Фото: DeepState
27 квітня 2025 року Президент України Володимир Зеленський, заслухавши доповідь Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського щодо ситуації на фронті, офіційно спростував заяву начальника генштабу зс російської федерації Валерія Герасимова про нібито «повне звільнення» Курщини від Збройних сил України: «Наші військові продовжують активні оборонні дії на території окремих районів Курського та Бєлгородського регіонів».
Бойові дії в Бєлгородській області росії. Стоп-кадр із відео. Фото: ISW
4 травня 2025 року ЗСУ українська авіація завдала удару по комплексу складських приміщень в селі Озерки Курської області, які використовувала російська армія. У результаті удару було знищено ангари, кілька військових будівель, а також технічне обладнання. Ліквідовано понад 30 окупантів, у тому числі екіпажі БпЛА та ремонтників.
6 травня 2025 року українські війська здійснюють спробу прориву в напрямку селища Новий Путь, розташованого приблизно за 10 км від населеного пункту Глушково та за 17 км на схід від Тьоткіно, з метою ускладнення логістики противника та не допустити його прорив у Сумську область.
8 травня 2025 року українські військові взяли під контроль позиції в селищі Тьоткіно та підірвали міст біля кордону. Це потенційно важливий плацдарм для українських сил. Контроль над ним може ускладнити російську логістику, розширити зону наступу й створити додатковий тиск на оборонні лінії російської федерації.
Згадані населені пункти – на мапі. Фото: Бабель
21 травня 2025 року підрозділи ЗСУ у прикордонних районах утримують займані позиції, виконують поставлені завдання та завдають ефективного ураження противнику.
25 травня 2025 року Генштаб Збройних сил України повідомив, що під час Курської операції Україна взяла в полон 971 російського військового. Вони стали основою для обміну «1000 на 1000», який провели в попередні дні.
Курська операція змусила загарбників наростити своє угруповання майже в п’ять разів, перекинувши до Курської області найбільш боєздатні війська: частини ПДВ та морської піхоти, знявши їх з інших напрямків, що призвело до стагнації фронту на Куп'янському, Сіверському, Краматорському, Запорізькому, Придніпровському напрямках. Росіяни створили перевагу в БПЛА, а авіація здійснила безпрецедентну кількість авіаударів із застосуванням керованих авіабомб по території власної області.
Наразі ситуація на Курщині нестабільна. Українські підрозділи продовжують перебувати в Курській області та виконувати завдання. На сьогоднішній день плацдарм зменшився у розмірах і охоплює територію близько 150 км². Він відкритий для ударів з усіх напрямків, повністю прострілюється всіма засобами ураження, його важко забезпечити, з нього складно евакуювати людей. Перед ЗСУ стоїть стратегічне завдання: не вийти на територію України, а залишитися оборонятися на російській землі для того, щоб мати буферну зону на території російської федерації.
Використані джерела
Інтернет-ресурси:
