✧ 1971 ✧
Пономаренко Євген Порфирович
(1909–1994)
Український актор
Народився Євген Пономаренко 9 березня 1909 року в родині чиновника у м. Херсоні. Його творча діяльність розпочалася в м. Одесі. Восени 1926 року став актором-стажистом Української державної драми (нині – Академічний український музично-драматичний театр ім. В. С. Василька). Саме тут він закінчив драматичну студію в Л. Гаккебуш та В. Василька (1928) і працював у цьому театрі до 1936 року. Перша роль актора – Щоголів у мелодрамі «Дорогою ціною» І. Тогобочного. На одеській сцені зіграв Нейфаха («Комсомольці»), Жана Жірардена («Невідомі солдати»), Дуньдю («Постріл» О. Безименського), Олексія («Єгор Буличов» М. Горького), Василя («Пошились в дурні» М. Л. Кропивницького), Куця («Лісова пісня» Л. Українки), Груміо («Приборкання непокірної» В. Шекспіра), Кноріса («Загибель ескадри»), Васю («Платон Кречет»; обидві п’єси – О. Корнійчука), Гайдамаку («Гайдамаки» Л. Курбаса) та багато інших. Євген Пономаренко завдячував одеській сцені грою з акторами І. Замичковським, К. Блакитним, П. Нятко, О. Сусловим та іншими.
У 1936 році актор переїхав до м. Києва, працював в Українському драматичному театрі ім. І. Франка (нині – Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка). Важливу роль у творчому доробку актора посідають сценічні образи, створені на основі української класики. Серед них: Дмитро («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького), Іван («Суєта» І. Карпенка-Карого), Тарас Шевченко («Петербурзька осінь» О. Ільченка); Антоніо Террачіні («Пам'ять серця»), Аполлон Бекас («Розплата»), Охрім Самосад («Крила»), Аркадій Іскра («Сторінки щоденника»), Аркадій Супрун («Мої друзі»; всі твори – О. Корнійчука). Чимало ролей виконано актором у виставах за мотивами зарубіжної класики: Клавдіо («Багато галасу даремно» В. Шекспіра), Доменіко («Філумена Мартурано» Е. де Філіппо, постановка В. Вільнера). Зіграв у спектаклях сучасної зарубіжної драматургії. Співпрацював із драматургами – І. Микитенком, Л. Первомайським, О. Корнійчуком, О. Левадою, Л. Дмитренком, О. Ільченком, М. Зарудним та іншими; на одеській сцені – з режисерами М. Терещенком та І. Юхименком, у м. Києві – із Г. Юрою. Протягом життя на різноманітних сценах зіграв близько 150 ролей.
Знімався в кінофільмах у ролях: Левко («Кармелюк», Одеська кіностудія художніх фільмів, 1938); Андрій Яценко («Нескорені», 1945), художник Верба («Калиновий гай», 1953), Садаклій («Іванна», 1960; усі – Київська кіностудія художніх фільмів).
Видатний актор володів почесними званнями: «Народний артист Узбецької РСР» (з 1944 року), «Народний артист УРСР» (з 1951 року), «Народний артист СРСР» (з 1960 року).
Значне місце у творчості актора посідала шевченківська тема. Він зіграв роль гайдамаки у виставі «Гайдамаки» за Шевченком (1927, за інсценізацією Леся Курбаса), втілив образ Шевченка в п’єсі «Петербурзька осінь» О. Ільченка тощо. Виступав з художнім читанням Шевченкових поєзій, зокрема, створив цикл із творів поета на українському радіо.
У 1971 році Євген Порфирович був удостоєний Шевченківської премії разом з О. Корнійчуком, Д. Алексідзе, Ю. Ткаченко, П. Куманченко, М. Задніпровським, В. Дальським за виставу «Пам’ять серця» в Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка.
Помер 4 серпня 1994 року у м. Києві. Поховали видатного актора на Байковому кладовищі.
«…У його душі, серці навічно об’єдналися вільна широчінь херсонських безмежних степів та гостра іронія та самоіронія одеських бандюжників 1930-х, із багатьма з яких він замолоду спілкувався, а згодом охоче розповідав їхні сповнені гумору історії, в яких правда перепліталася із неймовірними вигадками. Полюбляв просолені, як бички, вуркаганські пісні, до останніх днів пам’ятав смак солодкого кавуна з житнім хлібом і вважав, що смачніше за це може бути лише ікра з «синеньких», що готувала його мати – Марія Василівна», – згадує племінниця Євгена Порфировича, нині – керівник літчастини Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Наталія Пономаренко.
Використані джерела
Пономаренко Євген Порфирович // Шевченківські лауреати, 1962–2012 : енцикл. довід. : на честь 50-річчя засн. в Україні Премії ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2012. – С. 554–555.
Поліщук Тетяна. Кодекс актора і чоловіка [Електронний ресурс] / Тетяна Поліщук // День. – 2019. – 7 берез. (№42/43). – Режим доступу : https://day.kyiv.ua/article/kultura/kodeks-aktora-i-cholovika. – Назва з екрана. – Дата публікації : 06.03.2019. – Дата перегляду : 10.02.2026.
Пономаренко Євген Порфирович [Електронний ресурс] // Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка : [офіц. вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://knpu.gov.ua/winners/ponomarenko-ievhen-porfyrovych/. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 10.02.2026.
Юр М. В. Пономаренко Євген Порфирович [Електронний ресурс] / М. В. Юр // Енциклопедія історії України. – Київ, 2011. – Т. 8. – С. 417–418. – Режим доступу : http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1142-7/978-966-00-1142-7.pdf. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 10.02.2026.
