2022-й рік поставив перед українцями нові виклики. Масштаби російського вторгнення покликали до армії сотні тисяч українців. У зв’язку зі збільшенням військовослужбовців, які захищають країну, та складними обставинами воєнного часу, в яких проживають їхні сім’ї, потреба психологічної допомоги родинам військових суттєво збільшилась.
Чекати рідних із війни страшно і дуже виснажливо: постійна тривога, думки про небезпеку, надія на зустріч та сподівання на повернення додому. Сотні тисяч людей сьогодні мають схожі переживання. Вони не служать, не воюють в окопах, не збивають ворожі ракети, однак все їхнє життя пронизане війною. Це – матері, дружини, сестри, наречені військових, діти, які потребують розуміння та уваги.
На жаль, не всі знають, як правильно їх підтримати та допомогти, адже це «новий досвід» для українців. Не існує універсального рецепта, як спілкуватись із людиною, яка проживає непростий період. Єдине правило – говорити з повагою, з відчуттям власних кордонів та меж людини, не уникати складних тем та не залишати на самоті.
Психологічна допомога в цей період є життєво необхідною, оскільки вона допомагає: зберегти психічне здоров’я, впоратися з емоційним навантаженням, зменшує рівень стресу та тривоги. Війна вимагає від нас делікатності у спілкуванні з родиною захисників, щоб підтримати і найголовніше – не зашкодити.
Будьте поряд, вислухайте та дайте простір для будь-яких почуттів. Головне ваше завдання в підтримці – не прибрати страждання, а зробити так, щоб людина не проживала свій біль, сум та розпач наодинці. Найскладніше у такій ситуації – матерям військових. Багато хто з них часто опиняється на межі відчаю. Для них вкрай важливо, щоб поруч була людина, яка морально сильніша і здатна контролювати емоції. Дайте їм зрозуміти, що ви поряд, готові простягнути руку допомоги в будь-який момент.
Запропонуйте допомогу. Побутові та соціальні проблеми, фінанси, здоров'я, догляд за дітьми – проблеми, з якими стикалася дружина захисника до війни, нікуди не зникли, а навпаки, підсилилися, бо чоловік зараз не може долучатися до їх розв’язання. Якщо ви відчуваєте бажання і можливість допомогти у будь-якому питанні – зробіть це обов’язково. Якщо людина відмовляється, просто залиште шлях відкритим, сказавши, що до вас можна звертатися – не варто нав’язувати свою допомогу.
Шануйте право на відмову. Фото: Володимир Загребельний/АрміяInform
Проводьте час разом. Варто показувати людині, що її ще десь чекають, що про неї не забули й що її приймають, навіть якщо вона не завжди щаслива. Будьте позитивними, не концентруйтеся на негативних і стресових моментах, згадуйте негативні події мінімально.
Пильнуйте безпеку в соцмережах. Дотримуйтесь інформаційної гігієни в соцмережах. Не поширюйте неперевірену інформацію, яка стосується військовослужбовця, – це може травмувати близьких людей воїна та спричинити низку глибоких переживань.
Не давайте марної надії. Не кажіть, що все буде добре, «він (вона) скоро повернеться», «скоро буде перемога» тощо. Навіть коли ми хочемо втішити людину, не варто говорити неправду: ніхто не знає, як буде і коли. Натомість можемо сказати, що ми віримо й сподіваємося, що все буде добре.
Не знецінюйте переживань рідних. Люди по-різному реагують на війну: хтось активізується та починає більше працювати, а когось, навпаки, переживання та страх паралізують. Немає правильної чи неправильної реакції. Кожен реагує по-своєму і має право на ці переживання. Найкраще, що ви можете зробити, – це підтримати і дозволити людині прожити цей стан.
Спонукайте членів родин військових звертатися за психологічною підтримкою. Якщо ви бачите, що людина застрягла в своїх переживаннях, – постійно плаче, має пригнічений настрій, підвищений рівень тривоги, порушення сну – запропонуйте звернутися до психолога. Якщо не вдається впоратись самотужки, не вистачає підтримки, краще долучитися до групи взаємопідтримки, щоб отримати допомогу. Якщо в найближчому колі підтримки бракує, у подібних групах буде найпростіше віднайти втрачені точки опори.
Психологічна підтримка сімей. Фото: Ольга Дегтярьова/Ти як?
Війна, безумовно, впливає на психологічний стан дітей. Сьогодні тисячі українських дітей чекають із фронту дідуся, брата, маму чи тата, а дехто – обох батьків. Діти у родинах військових проявляють емоції у зв’язку з цим не менше, ніж дорослі. У цей період вони особливо вразливі і як ніколи потребують допомоги. Важливо вчасно і правильно їх підтримати, говорити та пояснювати, що відбувається. Діти реагують відповідно до свого віку.
Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні. Дитині легше долати випробування, якщо вони розуміють їхній сенс. Ви можете пояснити, для прикладу, що «тато захищає нашу країну. Він пішов на війну, бо він нас дуже сильно любить і він бореться разом з усією нашою відважною армією за те, щоб був мир, щоб ми мали щасливе майбутнє».
Будьте відкриті до обговорення теми війни. Фото: Точка доступу
Що відповідати дитині замість «усе буде добре». Основне правило: на всі, навіть незручні, запитання ми завжди кажемо дитині правду. Слова й аргументи варто підбирати, зважаючи на вік, проте в жодному разі не казати того, у що ми самі не віримо або не можемо пообіцяти. На запитання «Чому в інших батьки вдома, а мій на війні?» ми можемо відповісти, що люди йдуть захищати країну поступово: хтось пішов одразу, бо відчував у цьому потребу, але зараз їм потрібен відпочинок, тому потрібні нові люди, адже війна триває. Не всі відразу потрапляють до збройних сил – це нормально.
Підтримуйте стосунки дитини з рідною людиною. У цьому випадку недоречно давати будь-які поради, бо умови в усіх дуже різні (вік дитини, рід військ, посада). Кожна родина знаходить власний прийнятний і можливий формат спілкування. Хтось спілкується, коли діти вже лягли спати або коли вони в садочку чи школі, а потім передає привітання від них одне одному. Зараз є формат аудіо- та відеоповідомлень, які кожен може записувати й слухати чи передивлятися у зручний для себе час. Це гарний спосіб підтримки особистого спілкування, навіть якщо дитина ще не вміє читати й не має власних гаджетів.
Підтримка контакту на відстані. Фото: Telegram. Unicef
Відстежуйте, що дитина бачить і чує з новин. Дитина має право знати, що відбувається, але потрібно слідкувати, щоб вона не була переобтяжена інформацією. Коментуйте і пояснюйте, оскільки вона може зробити хибні висновки.
Мінімізуйте перегляд новин із дитиною. Фото: Telegram. Освітній омбудсмен України
Допомагайте справлятися з тривогою та смутком. Ми не можемо запевняти дитину, що з рідними не станеться нічого поганого. Але допомогти жити із цією невідомістю і не хвилюватися надмірно – нам під силу. Залучення дитини до якихось активностей може бути найкращим способом подолати тривогу.
Активності допомагають пережити смуток. Фото: Freepik
Як допомогти дитині пережити втрату. Якщо рідна людина загинула на війні, обов'язково необхідно повідомити про це дитину. Маленькі діти мають неабияку здатність фантазувати, що весь світ крутиться навколо них, тож, якщо з мамою щось не так, то це їхня провина. Дитина притягує на себе відповідальність за те, що відбувається з родичами, за їхній настрій, сльози й може нафантазувати собі те, чого їй не потрібно.
Важливо, щоб цю страшну новину повідомив хтось більш-менш стабільний. Якщо немає можливості чи сил відповідати на запитання й говорити, краще просто обійняти дитину, щоб вона відчувала підтримку і не замикалася. Тактильний контакт зазвичай допомагає. Не варто ховати своїх сліз, проговорюючи свої емоції, ми в такий спосіб дозволяємо дитині також їх відчувати.
Поясніть, що сталося. Фото: Oleksandr Grekhov/Гендер в деталях
