Ракетні комплекси України. Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара

Фото з відкритих джерел

Ракетна програма України – комплекс відновлювальних дій щодо ракетного потенціалу України. Активно впроваджується й розроблюється після початку військової агресії Росії. Є стратегічним чинником до військової безпеки України після втрати ядерного статусу України.

Після розвалу Радянського Союзу Україна отримала великий спадок: 34 ракетних дивізіони оперативно-тактичних ракетних комплексів (ОТРК) 9К72 «Ельбрус» [озброєних ракетами 8К14 з дальністю 300 км, вагою конвенційної уламково-фугасної бойової частини (БЧ) 987 кг] та тактичних ракетних комплексів (ТРК) 9К79 «Точка» [озброєних ракетами 9М79 («Точка») та 9М79-1 («Точка-У») з дальністю 70 та 120 км відповідно і вагою БЧ 482 кг, яка була виконана в уламково-фугасному, касетному та протирадіолокаційному варіанті].

Але ці ракетні комплекси були морально і фізично застарілі. «Ельбрус» із ракетою 8К14 взяли на озброєння в 1962 році, «Точку» – у 1976, а «Точку-У» – в 1989 роках. На той момент на території України не було підприємств, які ремонтували та продовжували ресурс ракет. Ремонт, обслуговування та продовження ресурсу для ракет «Точка-У» освоїли лише в 2019 році.

У зв'язку з виходом на початку лютого 2019 року Росії та США з Угоди про ліквідацію ракет середньої та малої дальності від 1987 року через порушення її Росією, Україна звільняється від певних зобов'язань. Це дає їй право створювати сучасні ефективні системи озброєння для самозахисту, в тому числі ракетні комплекси великої дальності.

У лютому 2018 року Рада нацбезпеки України оголосила, що армія отримає одразу кілька нових зразків потужного озброєння: ракетний комплекс «Вільха» та крилаті ракети «Нептун». Обидві розробки створені українськими конструкторами з ДКБ «Луч».

Основні ракетні комплекси, що використовуються або розробляються в Україні

1. «Нептун»

тип: крилата ракета
призначення: протикорабельна ракета для ураження морських цілей (таких, як кораблі)
дальність: до 280 км
виробник: Державне підприємство «Луцький ремонтний завод», Конструкторське бюро «Луч»
особливості: може запускатися з наземних пускових установок, що дає можливість використовувати її з різних платформ, зокрема, з мобільних установок
Україна розробила «Нептун» на основі старих радянських розробок, що дозволяє значно знизити витрати, але зберегти ефективність. Комплекс ефективний у боротьбі з великими ворожими кораблями на великій відстані.

Береговий мобільний комплекс «Нептун» на параді до Дня Незалежності, 24 серпня 2021. Фото з відкритих джерел

У кінці січня 2018 року випробували нову українську крилату ракету «Нептун». Основою можна вважати радянську та російську протикорабельну ракету Х-35, утім, з суттєвими модифікаціями. Запуск «Нептуна» пов'язаний зі створенням нових зразків озброєння. Це цілком національний проект: немає залежності від іноземних партнерів, що має особливе значення на тлі відмови окремих західних оборонних компаній постачати Україні подібні зразки або складові до них. Це дозвукова ракета, схема польоту – стандартна для крилатої моделі. На маршовій ділянці висота польоту – 10-30 м, на кінцевій ділянці – 4-5 м. Бойова частина – уламкова-фугасна. За рахунок оснащення різними типами головок, самонаведення може вражати різні типи цілей, як з відомими координатами, так і використовуватись як протирадіолокаційна ракета. Вона забезпечує дальність стрільби по морській цілі на відстані 280 км, а по береговій стаціонарній цілі –ще далі. Її можна порівняти з американськими, китайськими та радянськими ракетами з дальністю в межах 300 км. «Нептун» знаходиться на озброєнні в берегових військах. Ракети залучать до контролю над акваторією Чорного моря.

2. «Точка-У»

тип: тактична оперативно-тактична ракета
призначення: для ураження важливих стратегічних об'єктів ворога (таких, як командні пункти, склади боєприпасів)
дальність: до 120 км
виробник: Російська Федерація, однак Україна має на озброєнні ці ракети після розпаду СРСР
особливості: в Україні модернізовано кілька версій ракет «Точка-У», таким чином збільшено їх точність та ефективність.

«Точка-У» і була найбільш грізною зброєю ЗСУ – до появи американських М142 HIMARS – зараз на їхньому застосуванні, швидше за все, поставлена жирна «крапка», оскільки ніде взяти нові боєприпаси та необхідні для обслуговування «розхідники». А окрім України, ці ОТРК знаходяться на озброєнні переважно у країнах, які, за деяким винятком, складно назвати дружніми – у рф, Білорусі, Вірменії, Болгарії, а також у єменських хуситів.

3. «Вільха»

Це українська 300-мм реактивна система залпового вогню, що розроблена КБ «Луч» на основі радянської РСЗВ 9К58 «Смерч». Її основна відмінність – це використання сучасних високоточних ракет сімейства Р624, що, на відміну від своїх радянських попередників, мають набагато більші дальність та точність ураження цілей.

Основні тактико-технічні характеристики ракети та пускової установки:

маса ракети: близько 800 кг
тип бойової частини: осколково-фугасна, касетна, та інші
маса бойової частини: 250 кг («Вільха»), 170 кг («Вільха-М», «Вільха-М2»)
максимальна дальність: до 70 км («Вільха»), до 130 км («Вільха-М»), до 200 км («Вільха-М2»)
кругове імовірне відхилення: бл. 10 м (до 30 м на дальності понад 100 км, для «Вільха-М»)
повний залп: 48 секунд
паливо – тверде.

Існують такі варіанти ракет для «Вільх»:

«Вільха» (виріб Р624) – базова версія із бойовою частиною ракети 250 кг і дальністю ураження до 70 км,
«Вільха-М» – версія із бойовою частиною ракети 170 кг і дальністю ураження до 130 км,
«Вільха-М1» – 2 модифікації: з бойовою частиною вагою 170 кг та дальністю 140 й 154 км; з бойовою частиною вагою 236 кг та дальністю 108 й 121 км,
«Вільха-М2» – існує дві версії керованого снаряда Р624М-2 з масою бойової частини 170 кг та дальністю 141 та 202 км,
«Вільха-Р» – версія із касетною бойовою частиною ракети.

Ракети «Вільха» мають високу точність та здатні нести різні види бойових частин залежно від цілей.

Саме керованість ракет вважається суттєвою перевагою «Вільхи» над «Смерчем», чия точність вогню є доволі низькою і, як і у «Градів», компенсується значною площею ураження залпу.

РСЗВ «Вільха-М». Фото: Андрій Оленін

4. Протитанкові комплекси

типи: «Грім», «Скіф», «Корсар», «Стугна-П»
призначення: ураження бронетехніки та інженерних споруд
дальність: до 5 км (залежно від типу ракети)
особливості: ці ракети призначені для знищення важких танків та броньованих машин. Вони можуть бути встановлені на мобільних платформах або використані з переносних пускових установок, що забезпечує високу маневреність
розробка: українські розробники (зокрема, компанія «Луч») активно працюють над удосконаленням своїх протитанкових ракет. Однією з таких ракет є «Стугна-П», яка стала основною серед вітчизняних протитанкових засобів. Ракети цих систем мають високу точність і можуть вражати бронетехніку навіть на великій відстані.

Випробування ракетного двигуна до ОТРК «Грім-2». Фото з відкритих джерел

«Грім-2» – мобільний комплекс з ракетами, що здатні влучати у наземні цілі на відстані до 280 км.

тип: протитанкова ракета
призначення: ураження бронетехніки ворога, включаючи танки та броньовані машини
бойова частина: осколково-фугасна чи проникаюча осколково-фугасна
виробник: український виробник, розроблено на основі радянських технологій.

На відміну від «Нептуна», комплекс має не крилаті, а балістичні ракети, які вважаються менш керованими, але, разом з цим, ці ракети є високоточною зброєю.

«Скіф»

тип: протитанкова ракета (новітній тип)
призначення: ураження танків та іншої бронетехніки на великій відстані
дальність: до 7-10 км
виробник: українське підприємство «Луч».

«Стугна-П» – український важкий протитанковий ракетний комплекс другого покоління, розробки та виробництва київського конструкторського бюро «Луч». Його створення тривало у 2005-2010 роках. У квітні 2011 року ПТРК «Стугна-П» був прийнятий на озброєння Міністерством оборони України. Його експортний варіант отримав назву «Скіф».

Комплекс має систему наведення керованої протитанкової ракети по лазерному променю, що здійснюється у напівавтоматичному режимі. ПТРК може вести вогонь ракетами Р-2 різних модифікацій калібру 130 або 152 мм, що знаходяться у транспортно-пусковому контейнері. Ракети оснащуються різними бойовими частинами: тандемними кумулятивними чи осколково-фугасними. Ракети комплексу можуть уражати танки й іншу техніку та укріплення. Протитанковий комплекс уражає цілі на максимальній відстані 5 км та пробиває 800 або 1100 мм броні, залежно від використаної ракети. «Стугна-П» оснащений системою наведення по лазерному променю. Управління комплексом здійснюється дистанційно із закритої позиції (спеціально підготовленого укриття) з пульту, який виноситься на відстань до 50 м. Базова версія складається зі встановленої на тринозі пускової установки, контейнера з ракетою, приладу наведення і пульта дистанційного керування, який дозволяє оператору робити пуск на відстані. Максимальна дальність стрільби в денний час – 5 000 м, в нічний час – 3 000 м.

Постріл з «Стугна-П» під час змагань. Фото: АрміяInform

5. Ракетний комплекс «Гарпун»

тип: протикорабельна ракета
дальність: до 250 км
вага бойової частини: 225 кг
особливості: в Україні активно використовуються ракети «Harpoon», закуплені у США, для захисту своїх прибережних вод від можливих атак з моря. Система може бути запущена з мобільних пускових установок, що дає змогу переміщати її в різні точки на узбережжі
розробка: хоча й були розроблені за кордоном, але адаптовані для українських умов та використовуються в оборонних цілях.

6. Зенітно-ракетні комплекси (ЗРК)

типи: С-300, «Бук», «Тор»
призначення: для знищення авіаційних цілей (таких, як літаки, вертольоти та крилаті ракети)
дальність:
- С-300: до 150 км
- «Бук»: до 70 км
- «Тор»: до 40 км
особливості: Україна має на озброєнні ці радянські зенітно-ракетні комплекси, але активно працює над їх модернізацією. Модернізовані системи можуть знижувати ефективність ворожих повітряних атак і є важливими для забезпечення повітряної оборони.

Зенітно-ракетна система С-300В. Фото з відкритих джерел

7. Ракети «Смерч»

тип: реактивна система залпового вогню (РСЗВ).
призначення: для масованого ураження противника на великих територіях
дальність: до 90 км
особливості: використовує касетні та осколкові боєприпаси, що дозволяє знищувати не тільки техніку, а й велику кількість живої сили противника на території. В Україні активно модернізуються ці системи для підвищення точності та дальності.

8. Ракетні комплекси «Зеніт»

типи: С-400 (модернізована радянська С-300), Бук-М1
призначення: для знищення ворожих літаків, безпілотних літальних апаратів, крилатих ракет
дальність: до 400 км для С-400
особливості: ці комплекси активно використовуються для прикриття важливих стратегічних об'єктів та великих військових угруповань від повітряних атак.

«БУК М-1». Фото: wikipedia

Україна значно зміцнила ракетні можливості, що дозволяє їй ефективно захищати свою територію, наносити точні удари по критичних об'єктах ворога, а також посилювати оборонну здатність на стратегічних напрямках. Зокрема, розвиток та модернізація власних ракетних систем (таких, як «Нептун» та «Вільха»), а також купівля іноземних зразків (таких, як ракети «Harpoon») дозволяють Україні бути більш гнучкою в своїх військових стратегіях. Ці ракетні системи – важливі елементи оборони України. Вони дають змогу вести ефективну боротьбу з різноманітними цілями на великій відстані, включаючи наземні, морські та повітряні. Наша країна й надалі продовжує розвивати та модернізувати свої ракетні можливості у відповідь на сучасні загрози.

Використані джерела:

Ракетні комплекси України

Основні тактико-технічні характеристики ракети та пускової установки:

Існують такі варіанти ракет для «Вільх»:

Календар подій