Херсонська обласна
універсальна наукова бібліотека
ім. Олеся Гончара
ПН-ЧТ: 9:00-18:00
СБ-НД: 9:00-18:00

Спиридон Феодосійович Черкасенко

24.12.2021

«Недооцінена його велика заслуга
 в формуванні українського модернізму
під псевдом Стах».

Богдан Рубчак

Він був педагогом, поетом, драматургом, представником Празької школи, чиї пісні співали вояки УНР. Ім'я цієї людини на десятки років випало з історії літературного процесу в Україні. Його, як і багатьох інших відомих письменників, було зараховано до «ворожого» стану.

Спиридон Феодосійович Черкасенко народився у селянській родині 24 грудня 1876 р. в містечку Новий Буг на Херсонщині (нині Миколаївська область). Тут закінчив двокласну школу, а в 1895 році – Новобузьку учительську семінарію. Знання української мови виніс із батьківської хати, читаючи «Кобзар» Шевченка та антологію української поезії «Вік». Навчався С.Ф.Черкасенко в семінарії добре, одержував стипендію. У 1893 р. за відмінні успіхи у навчанні й зразкову поведінку був нагороджений цінною книгою.

З 1895 р. Спиридон Черкасенко вчителював у різних народних школах Катеринославщини (Новопавлівка, Василівка, Улянівка, Юхів). Він викладав російську словесність, всюди розмовляв так, як його навчили – «только на литературном языке», і ображався, що діти не бажали його розуміти. Почав шукати шляхів порозуміння: відвідував учнів вдома, придивлявся до їхнього життя. Відзначив, що родини школярів спілкувалися так, як його рідні – українською. Якось зайшов С. Черкасенко до хати одного з учнів, роздивився і побачив дві книги на шафі. Одна була «Кобзар» Тараса Шевченка, а друга – «Збірник поезій» М. Чернявського. Попросив дати йому книги додому – почитати. Перечитав – і відкрив красу «простої мови». У результаті почав цікавитися творчістю українських авторів; ходив на колодки на вечорниці, співав і слухав пісень. Зрештою, написав власні пісні: «Тихо над річкою», «Ой, чого ти, дубе».

У 1901 р. його переведено на посаду вчителя на Лідіївські рудники, там він прожив дев'ять років, навчаючи шахтарських дітей і проводячи серед шахтарів культурно-освітню роботу. Довголітня вчительська праця у шахтарському середовищі дала початкуючому письменникові великий запас життєвих спостережень, які він художньо реалізував у своїх поезіях, оповіданнях та п'єсах. С.Ф.Черкасенко перейнявся робітничою тематикою. Він першим, після Івана Франка, змалював образ пролетаря в українській художній літературі першого десятиліття XX ст., і циклом поезій «Настрої», «В царстві праці», «Тихої ночі» увійшов у вітчизняну літературу цілком самобутнім, неповторним поетом.

Просвітянська робота учителя царській поліції була зовсім не до вподоби. Напередодні революції 1905 р. у Черкасенка було проведено домашній обшук, самого заарештовано і звільнено з посади. Після звільнення Микола Садовський прихистив безробітного у своєму київському театрі, як культурного референта та касира. Варто сказати, що С. Черкасенко – автор понад двадцяти оригінальних драматичних творів. Найкращі з них були поставлені в театрі М. Садовського.

З 1910 р. Спиридон Черкасенко жив у Києві, працював у редакціях журналів «Світло», «Літературно-науковий вісник», «Дзвін». З початком Першої світової війни всі українські періодичні видання було закрито, С. Черкасенко знову працює в театрі М. Садовського.

Повалення династії Романових та революційні події, які відбулися в Україні, повністю захопили діяльного і романтичного С. Черкасенка. Одержавши запрошення від Міністерства освіти Центральної Ради, протягом 1917-1918 рр. він укладає читанки й букварі для українських шкіл («Буквар», «Рідна школа», «Читанка», I, II, III, IV, «Найпотрібніші правила правопису», «Граматка» та ін.). У 1919 р. на повен голос звучить громадсько-патріотична поезія вже знаного поета-громадянина, який за долею обставин став безпосереднім і активним учасником революційних подій в Україні, відчув радість перемог та біль втрат і розчарувань. Його вірші «Україна», «Україні», «За рідний край», «Вартуймо!», «Воля» сприймалися багатьма як бойові пісні, як заклики «битися до загину за рідний край, за Неньку-Україну».

У 1919 р. урядові та культурно-освітні інституції Української Народної Республіки змушені були перебратися з Києва до Кам'янця-Подільського. С.Ф.Черкасенко переїздить разом із ними. Тут він продовжує активно працювати у Міністерстві освіти УНР, у театрі Миколи Садовського, займається культурно-освітньою та просвітницькою діяльністю. Цього ж року Міністерство освіти УНР запропонувало С. Черкасенку готувати підручники для українських шкіл, і з цією метою відрядило його до Відня, де він працював у різних видавництвах («Дзвін», «Українська школа», «Земля»), укладаючи та редагуючи українські книжки. Та не знайшовши спільної мови з українською еміграцією, в якій панував розбрат і міжпартійна ворожнеча, С. Черкасенко залишив Відень, перебрався до Ужгорода, який був тоді у складі Чехословаччини. Там працював із Садовським, із Марійкою Підгорянкою, у «Просвіті», брав участь у місцевому культурному, театральному й літературному житті.

У цей час Спиридона Черкасенка улещували представники совєтів, умовляючи публічно покаятися, облити брудом діаспору та повернутися до України. Коли стало зрозуміло, що Спиридон Черкасенко непохитний, його ім’я заборонили на території Батьківщини, його творчість визнали «ворожою радянській владі», викреслили з літературного процесу, підручники вилучили з обігу.

В Ужгороді письменник прожив до 1929 року. Закарпатський письменник і журналіст В. Ґренджа-Донський згадував, що С. Черкасенко допомагав йому підбирати матеріали з української літератури для журналу «Наша земля», давав мовні поради. У грудні 1926 р. на Закарпатті було відзначено 50-річчя з дня народження письменника. Василь Ґренджа-Донський написав про нього прихильну статтю, що з'явилася у січневому номері «Нашої землі» за 1927 р. Це стало причиною того, що поліція звинуватила С.Черкасенка у співпраці з комуністами і запропонувала йому протягом трьох діб залишити край.

Тому-то українець переїхав до Праги, точніше, до кінця своїх днів винайняв убогу кімнату готелю у селі Горні Черношіце. Останнє десятиліття його перебування на чужині було отруєне чорними звістками про сталінський голодомор в Україні, про дикі репресії й знищення пам'яток української культури. Він був свідком боротьби за українську державність на Карпатській Україні у 1939 р., у цій боротьбі втратив єдиного сина, пережив початок Другої світової війни, яка принесла стільки страждань і втрат його рідному народові.

Одержавши у березні 1939 р. звістку про загибель сина, Спиридон Черкасенко тяжко захворів. Самотнього хворого доглядали ченці. 8 лютого 1940 р. письменника не стало. Поховали С.Ф.Черкасенка на Ольшанському цвинтарі у Празі поряд з могилами О. Олеся та С. Русової.

Спиридон Феодосійович Черкасенко – автор 30 збірок поезій, оповідань, драм, романів, численних нотаток і рецензій, літературознавчих студій, значної епістолярної спадщини (поезія в трьох томах «Твори», 1920-1922 рр.; збірки оповідань «На шахті», 1909 р. та «Вони перемогли», 1917 р.; драматичний етюд «Жах», 1906 р.; драм «Казка старого млина», 1914 р. та «Про що тирса шелестіла», 1916 р., трагедії «Коли народ мовчить», 1933 р. та ін.). Його цикл «Симфонія ночі», «Серенади», «Романси», «Тихої ночі» є симбіозом мистецтва поетичного слова з мистецтвом музики і барв. Багато його віршів стали народними піснями («У чаду кохання», «Над річкою», «Ніч»). На слова поета писали музику К.Стеценко, Я. Ярославенко, М. Гайворонський, Я. Батюк та інші українські композитори.

У 1937 р. Спиридон Черкасенко видав бестселер «Пригоди молодого лицаря. Роман з козацьких часів». За мотивами цього роману український кінорежисер Сергій Омельчук відзняв художній фільм «Дорога на Січ».

Більше можна дізнатися, звернувшись до документів із наших фондів:

Про нього:

Дедусь А.В. Образ ідеального очільника нації у драмі Спиридона Черкасенка "Северин Наливайко" [Текст] / А.В. Дедусь // Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер., Філологія. - 2016. - N 23 т.1. - С. 17-19 - Бібліогр. наприкінці ст.

Зілинський Богдан. Автобіографія та апологія Спиридона Черкасенка 1929 року [Текст] / Б. Зілинський // Кур'єр Кривбасу. - 2015. - N 10/11/12. - С. 179-197

Котяш Іванна. Епістолярій Спиридона Черкасенка: автобіографічний та літературний контексти [Текст] / І. Котяш // Слово і час. - 2012. - N 4. - С. 87-93 - Бібліогр. наприкінці ст.

Кузьма Оксана Юріївна. Закарпатські сторінки творчої та громадської діяльності С. Черкасенка [Текст] / О.Ю. Кузьма // Молодий вчений. - 2018. - N 9.1 спец. вип.. - С. 59-61 - Бібліогр. наприкінці ст.

Мошноріз М.М. Патріотичні інтенції міфопоетики С. Черкасенка-лірика [Текст] / М.М. Мошноріз // Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер., Філологія. - 2016. - N 24 т. 1. - С. 39-42 - Бібліогр. наприкінці гл.

Никорак Наталія Юріївна. Музично-драматична творчість Я. Ярославенка крізь призму епістолярних діалогів із С. Черкасенком [Текст] / Н.Ю. Никорак // Молодий вчений. - 2016. - N 11 ч. 1. - С. 169-173 - Бібліогр. наприкінці ст.

Ткачук М.П. Розмаїття творчих шукань митців кінця XIX - початку XX століть [Текст] / М.П. Ткчук // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2010. - N19/20/21. - С. 15-29

Українська педагогіка в персоналіях : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: у 2 кн. / О.В. Сухомлинська, Н.Б. Антонець, Л.Д. Березівська, О.В. Сухомлинська- К. : Либідь, 2005.

Кн. 2: XX століття - Алф. покажч. перс.: с. 548. -Бібліогр. у кінці ст. та в підрядк. прим.. - 550 с.

Його твори:

Черкасенко Спиридон Феодосійович. Поезії/ С.Ф. Черкасенко - К. : Рад. письменник, 1990. - 291 c

Черкасенко Спиридон Феодосійович. Пригоди молодого лицаря: роман з козац. часів/ С.Ф. Черкасенко - К. : Укр. письменник, 1993. - 304 с.

Черкасенко Спиридон. Скептик [Текст] : кілька згадок про Є. Х. Чикаленка / С. Черкасенко // Кур'єр Кривбасу. - 2008. - N7/8. - С. 199-218.

Календар подій

   1 2 3 4 5
67 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20212223242526
2728293031