Вже вдруге «Клуб любителів нуару» запросив поціновувачів кіно до хабу «Файту». Ініціатива, яка ще 5 років тому зародилася біля стін нашої Гончарівки, тепер підкорює серця мешканців Миколаєва.
На захід завітали люди, для яких американський нуар – це щось нове та невідоме. Аби глядачі якнайкраще відчули особливості цього жанру, засновниця кіноклубу Юлія Данилевська вибрала фільм «Леді з Шанхаю», який побачив світ 1947 року.
Режисером цієї стрічки став Орсон Веллс. Оскільки він виконував головні ролі майже у всіх своїх фільмах, ця картина не стала винятком: він зіграв безстрашного та принципового ірландця, матроса Майкла О'Хару. На роль загадкової леді з Шанхаю Веллс запросив зірку Голлівуду і за сумісництвом власну дружину – Ріту Хейворт. Варто зазначити, що й сам Веллс був надзвичайно талановитим та успішним актором, режисером та сценаристом. Але незважаючи на чисельні новаторські прийоми та зірковий склад, «Леді з Шанхаю» не стала у його фільмографії черговим хітом. Річ у тім, що від початку він не планував створювати цей фільм: у 1947 році режисер працював над екранізацією роману «Навколо світу за 80 днів» і йому не вистачало коштів, щоб закінчити роботу. Аби закрити фінансові дірки, Веллс вирішивши зняти будь-яку іншу картину – так би мовити, взяти «халтуру».
Проте, продюсери не оцінили візуальні інновації режисера. Вони наполягли на тому, аби вирізати під час монтажу, як вони самі казали, «оті Веллсові штучки». Стрічка провалилася біля прокаті – і Орсон Веллс потрапив до «чорного списку». Більше того, невдача з фільмом прискорила розлучення режисера з Рітою Хейвортом. І лише за кілька років кінокритики таки визнали «Леді з Шанхаю» недооціненим шедевром, а фінальна сцена у дзеркальному лабіринті стала однією з найвизначніших в історії кіно. Згодом відомий режисер Вуді Аллен цитуватиме цю сцену у своїй творчості, а Ларс фон Трієр і взагалі називає «Леді з Шанхаю» своїм улюбленим фільмом.
Усі, хто прийшов на кінопоказ, також не могли відірватися від екрану. Загалом було 15 глядачів – серед них як миколаївці, так і переселенці із Херсона. За традицією після завершення фільму у залі відбулося обговорення. Кілька людей розповіли, що колись уже побачили цю стрічку, але тоді не помітили багато цікавих деталей та не змогли гідно її оцінити. Тепер усе навпаки! Дуже приємно, що «Клуб любителів нуару» допомагає відвідувачам розвивати надивленість та по-новому бачити, здавалося б, звичні речі.
Наступного разу клуб буде збиратись, щоб подивитись психологічну драму з елементами нуару «Три обличчя Єви».
