Народився Василь Мелещенко 12 лютого 1947 року в знаній родині сільгосп-працівників у селі Ольгівка Бериславського району Херсонської області. Ім’я батька Михайла Васильовича як легендарного сільського трудівника згадується в книзі «Історія міст і сіл України» (том – «Херсонська область»). Мама – Любов Опанасівна – працювала дояркою. У сім’ї було четверо дітей: дві доньки – Алла і Катерина, і двоє синів – Василько і Валентин.
Із чотирирічного віку Василько умів читати і складати пісеньки про все, що його оточувало. А в шість – грав на сцені поводиря сліпого кобзаря і вже тоді декламував один із своїх перших віршів. Тож можна стверджувати іще про один ювілей – вже 70 років Василь Мелещенко складає вірші. З юних літ поета полонила краса рідного краю: його наснажували козацький степ, українська пісня та родинна мова.
Мабуть, тому і коли навчався в судномеханічному технікумі, і коли працював на Херсонському комбайновому заводі електрозварювальником, і коли служив у лавах Радянської армії чи то навчався на філологічному факультеті Херсонського педінституту – він продовжував писати поетичні рядки. Пісні на його слова звучали на танцювальних майданчиках та вилунювали із гучномовців радіоприймачів у містах і селах Таврії. Книги з його творами у далекі 70-ті роки ХХ століття виходили величезними тиражами. Дебютна збірка «Перші кроки» 1973 року вийшла у київському видавництві «Веселка» тиражем у 68 тисяч примірників. Друга – «Прилетіли ластів’ята» – 1975 року вийшла друком у київському видавництві «Веселка» вже тиражем у 135 тисяч примірників. А потім були також книги для малят: «Хліб від зайця» (1976), «Жайвір» (1980), «Наш канал» (1981), «Капітан» (1997), «Мій малюнок» (2008) – і вони також друкувалися великими тиражами. Та і його оповідання «Василькові колоски» тривалий час друкувалося у «Читанці» для молодших школярів мільйонним тиражем, як і вінілова платівка на московській фірмі «Мелодія» з піснею Олександра Рожка на слова Василя Мелещенка «Вечірній Херсон» також виходила у світ мільйонним тиражем. До речі, за неймовірно популярну збірку оповідань для малят «Наш канал» Василеві Мелещенку як молодому поету, члену Спілки письменників України далекого 1981 року присвоєно звання Лауреата обласної молодіжної премії імені Іллі Кулика.
Василь Михайлович – автор життєдайних та щиросердних творів, виданих у поетичних збірках для дорослих: «Спасибі, друзі, що ви є» (1994), «Зустріч з юністю» (2002), «Відкриття душі» (2013) та «Шлях на весну» (2017). До речі, за поетичну збірку «Відкриття душі» Василеві Мелещенку 2016 року присвоєно звання лауреата літературної премії імені Миколи Куліша.
Були на його віку й інші нагороди. Так, Указом Президента України 2002 року Василеві Мелещенку присвоєно високе звання «Заслужений працівник культури України», а 2005 року просвітянин з багаторічним досвідом нагороджений медаллю «Будівничий України» – найвищою нагородою Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
А іще Василь Михайлович – доброзичливої душі людина. Це ж треба так примудритися, що і працюючи понад 40 років редактором обласного телебачення, і будучи надзвичайно популярним поетом-піснярем, він ні з ким не посварився і за свої 75 років життя не нажив ніяких ворогів. Його завжди на життєвому шляху супроводжують лише друзі та шанувальники таланту.
Тож і ювілейного для митця дня в актовій залі Гончарівки було велелюдно.
Олег ОЛЕКСЮК,
заслужений працівник культури України,
керівник проєкту «Гордість Херсонщини».
