Головна Ресурси бібліотеки Українська періодика у фокусі часу «Всесвіт»: легендарний український літературний журнал з 95-річною історією

«Всесвіт»: легендарний український літературний журнал з 95-річною історією

У січні 2020 року журналу іноземної літератури «Всесвіт» виповнилося 95 років.

Оглядаючи сьогодні 95-річну історію найстарішого українського літературно-мистецького журналу, важко переоцінити значення «Всесвіту» для української культури. Багато світових імен від давніх часів до сьогодення відкрив своїм читачам часопис. Українські автори на його сторінках постали в іпостасі професійних літераторів-перекладачів.

Ідея заснування журналу іноземної літератури українською мовою виникла близько 1919 року – за часів УНР, проте, через політичні обставини, не була втілена. Лише у січні 1925 року в Харкові побачив світ перший номер двотижневого журналу «Всесвіт», його засновниками були видатні українські письменники Василь Еллан-Блакитний та Микола Хвильовий. До створення «Всесвіту» свого часу долучалися видатні постаті української літератури: Василь Еллан-Блакитний, Микола Хвильовий, Олександр Довженко – як художній редактор, пізніше – Дмитро Павличко, Віталій Коротич та інші.

На 24 сторінках часопис друкував вірші й оповідання українських та іноземних авторів, статті про літературу і мистецтво, історію й етнографію, техніку і політику, нариси про закордон, фотодобірки «Всесвітня ілюстрація», сторінки спорту, гумору, ребусів, шахів, рекламу. Обсяг і періодичність видання постійно змінювались. Спочатку видання було двотижневе, потім – щотижневе, щодекадне, пізніше – знову двотижневе.

У 1925 році помер від хвороби серця В. Блакитний. На початку 30-х років був репресований другий редактор Євген Касьяненко, який згодом загинув у концтаборі. У 1933 році застрелився заступник головного редактора Микола Хвильовий. Третій головний редактор Ф. Таран був заарештований і розстріляний. У 1934 році після випуску 354-го номера, через політичні обставини, вихід журналу було припинено.

У 1958 році в Києві за сприяння тогочасного завідувача відділу ЦК КПУ з науки і культури Федора Овчаренка «Всесвіт» відновив роботу як «товстий» журнал, присвячений іноземній літературі, культурі, мистецтву і суспільно-політичним акцентам зарубіжних країн. Видання зосередилося на літературі та перекладах. Перекладачами та членами редакції стали випускники Київського державного університету. М. Упеник – заступник головного редактора, М. Лукаш – завідувач відділу поезії, Д. Затонський – завідувач відділу критики, Мар Пінчевський – літературний редактор. Відомі представники школи перекладу представлені Лукашем, Смоличем, Загребельним та іншими.

Значно менша увага була приділена ілюстраціям. Зокрема, поява світлин у 1958 році пов'язана з ініціативою Спілки письменників та персонально Максима Рильського.

Появу часопису привітало багато відомих зарубіжних письменників – Луї Арагон, Ярослав Івашкевич, Анна Зегерс, Арнольд Цвейг та ін. Журнал вів величезну роботу зі збирання та виховання кадрів українських перекладачів і дослідників світової літератури, журналістів-міжнародників. Із скарбниці світового письменства минулих років з’явились нові переклади. На сторінках журналу надруковано безліч літературно-критичних, мистецтвознавчих, публіцистичних й інформативних матеріалів з усього світу.

У повоєнні десятиріччя колектив журналу працював в умовах пильного цензурного контролю й жорстокого політичного тиску, кожний крок редакції, кожний автор і твір проходили ідеологічні інстанції. Олег Микитенко у своїй статті «Шлях «Всесвіту» зазначив: «Журнал зобов’язаний був спрямувати свої публіцистичні зусилля на виховання доктрини пролетарського інтернаціоналізму та викриття міжнародного імперіалізму, заплющуючи очі на імперіалізм вітчизняний; викривати паліїв третьої світової війни, не бачачи власних мілітаристів і підпалювачів збройних конфліктів у різних кінцях світу; викривати "український буржуазний націоналізм" і не зважати на великодержавний шовінізм і русифікацію…; широко висвітлювати діяльність нечисленних українських закордонних організацій, зорієнтованих на співробітництво з СРСР, і повністю ігнорувати мільйону українську еміграцію або "боротися" з нею, як з "ворогами і зрадниками"».

До 1993 року незмінним принципом часопису було видавати іноземну прозу тільки вперше на радянському і пострадянському просторі. Це були твори, перекладені українською мовою. У ті часи український журнал здобув популярність серед широкого кола читачів. Його шанували росіяни і грузини, білоруси і вірмени, представники багатьох інших національностей, аби хоч поверхово, без знання української, ознайомитись із кращими зарубіжними творами.

За час свого існування на сторінках видання надруковано понад 500 романів, тисячі статей, поетичних добірок, повістей і драматургічних творів, розвідок, есе, репортажів, інтерв’ю авторів із 105 країн світу в перекладах із 84-х мов, низка цікавих спеціальних номерів, присвячених Індії, Фінляндії, літературам Азії й Африки, науковій фантастиці, безліч літературно-критичних й інформаційних матеріалів з усього світу.

Вперше були опубліковані романи видатних зарубіжних письменників у перекладах українською мовою, наприклад: «Сто років самотності» Габріеля Гарсіа-Маркеса, «Love Story» Еріка Сіґела, «Хрещений батько» та «Останній дон» Маріо П’юзо, «Бунт розуму» Ірвінґа Стоуна, «Звіроферма» Дж. Орвела, класика Кафки, Цвайґа, Беккета, Фолкнера, Джойса, Хемінгуея, бестселери Крісті, Кінґа, Гейлі, Доктороу, Відала, Кардіналь тощо.

Здобувши міжнародний авторитет серед іноземних письменників та аналогічних журналів світової літератури, часопис і сьогодні користується любов’ю й пошаною читачів. Кілька поколінь української інтелігенції, політиків і найширших верств населення зростали на публікаціях «Всесвіту». Впродовж останніх десятирічь при журналі присуджується престижна літературна премія «Ars Translationis» («Мистецтво перекладу») ім. Миколи Лукаша.

«Всесвіт» був і досі залишається єдиним літературним вікном у світ іноземної культури. Незважаючи на тернистий шлях становлення літературно-мистецького видання, завдяки сумлінній професійній праці редакторського колективу протягом багатьох років «Всесвіт» відстояв право на життя та популярність і сьогодні святкує своє 95-річчя.

Фонд бібліотеки містить це видання з 1958 по 2020 роки.

Пропонуємо завітати до книгозбірні та погортати сторінки легендарного українського літературного журналу!

                                                      Красовська Т. М.,
завідуюча відділом зберігання та реставрації бібліотечних фондів

Список літератури

1. Дзиґа Я.І. «Всесвіт» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – К. : Наук. думка, 2003. – Т. 1 : А – В. – С. 648.  

2. «Всесвіт» // Літературознавча енциклопедія: у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. – Київ: ВЦ «Академія», 2007. – Т. 1: А – Л. – С. 203.

3. Микитенко О. На зламі сторічь // Всесвіт. – 2000. – № 1-2. – С. 3-6.

4. Микитенко О. «Всесвіт»: сторінки історії // Всесвіт. – 2000. – № 1-2. – С. 3-6.

5. Микитенко О. Шлях «Всесвіту» // Всесвіт. – 1985. – № 1. – С. 12-21.

6. Москаленко М.Н. «Всесвіт» // Енциклопедія сучасної України: у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.]; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. – Т. 5. –  К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003­. – С. 207.

7. Склад редколегії у повоєнні роки // Всесвіт. – 1995. – №1. – С. 1.

8. Снєгірьов Л. «Літературний Всесвіт» у десяти примірниках // Всесвіт. – 2000. – № 1-2. – С. 10-11.

9. uk.wikipedia.org

10. http://www.vsesvit-journal.com/pro-zhurnal/

11. detector.media

Календар подій

    1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 293031 
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день