«Госпітальєри» – найбільший український медичний добровольчий підрозділ. Формат, у якому працює цей батальйон, не має аналогів у світі. «Госпітальєри» на безоплатних умовах надають повноцінну допомогу офіційним підрозділам армії. Гасло організації – «Заради кожного життя». І «Госпітальєри» щодня доводять, що це не просто слова.
«Госпітальєр» Яна Зінкевич. Фото з відкритих джерел
«Госпітальєри» засновані Яною Зінкевич на початку бойових дій в Україні у 2014 році. Тоді росія анексувала Крим і розпочала бойові дії на сході країни. Яна – командир медичного батальйону «Госпітальєри», медик-доброволець, начальниця Медичного управління та реабілітації бійців Української Добровольчої Армії (до 2016 року – Добровольчого українського корпусу «Правий сектор»). За період активної фази АТО, починаючи з 2014 року, особисто витягла та врятувала більше двох сотень поранених українських солдатів із передової. Після перенесених операцій та реабілітації пересувається в інвалідному візку. У 2017 році Яна Зінкевич нагороджена Орденом «Народний герой України».
«Госпітальєри» продовжують роботу під час російського вторгнення в Україну 2022 року. Зараз у складі батальйону налічується понад 360 парамедиків, які працюють на передовій, надаючи медичну допомогу добровольцям і військовим. Госпітальєрські екіпажі здійснюють евакуацію, стабілізацію і транспортування поранених із червоної зони до стабілізаційних пунктів чи прифронтових госпіталів.
Бойова медикиня «Куба», Донецька область. Фото: скріншот із відео Суспільне Донбас
Серед них Юлія Сідорова. Її історія – це трансформація творчої особистості в бойового медика. Війна в житті Юлії Сідорової, більш відомої за позивним «Куба» почалася ще в період Майдану. У жовтні 2014 року потрапила на фронт, була парамедикинею у складі «Госпітальєрів». У 2015 році Юля як парамедик рятувала бійців у найзапекліших точках фронту: Старогнатівці, Широкиному, Мар’їнці, Авдіївці та Кам’янці. Паралельно навчалася в найкращих інструкторів з тактичної медицини і працювала за стандартами НАТО. Завдяки цьому разом із напарницею створили власну медичну службу «Ульф» у складі 1-ї штурмової роти добровольчого українського корпуса «Правий сектор».
У липні 2019 року «Куба» вперше повернулася в цивільне життя через фізичний стан. У цей час вона дізналася, що таке емоційне вигорання та депресія, приймала антидепресанти за призначенням психіатра. Пройшла непростий шлях до повернення в нормальне життя. «Куба» вважає, що дуже важливо приділяти багато уваги своєму ментальному здоров’ю та звертатися до спеціалістів.
Після повернення до цивільного життя дівчина навчалася на дизайнера одягу, розробила власний бренд одягу CubaBuba, презентувала колекції в Парижі та на Ukrainian Fashion Week.
24 лютого 2022 року Юлія знову одягнула військову форму і стала до оборони України. Вона повертається до рідного Харкова як парамедикиня у складі ЗСУ. Нині «Куба» рятує воїнів на лінії фронту, а також є учасницею Жіночого ветеранського руху з яким створює власний бренд і впроваджує у Міністерство оборони жіночу форму. Єдина і найголовніша нагорода для військової – за «Оборону Харкова».
На Херсонщині Таня вперше побачила «вареницю з поранених». Фото з архіву Тані Романюк
Таня Романюк, на псевдо «Руді», парамедикиня у добровольчому медичному батальйоні «Госпітальєри» з початку вересня 2022 року. Її перша ротація була під час деокупації Херсонщини, коли всі робили фото з кавуном.
Перші чотири дні на Херсонщині бійців із різними травмами – від легких до дуже важких – везли безперестанку. У Херсоні й відбулось «бойове хрещення» Тані. Тоді вона працювала на медеваці (машина для евакуації, де є не лише парамедик, а й лікар). Дівчина згадує, що за одну зміну екіпаж найбільше привіз 28 поранених, але їхні колеги доставляли і по 90 бійців із різними травмами за зміну. На Херсонщині було дуже багато поранених. Медики спали не більше 4-5 годин. Вони чергували позмінно, відпочивали тільки між «напливами» травмованих військових. Інколи перерва тривала 55 хвилин, деколи – лише 5.
У «Госпітальєрів» є свій реанімобіль. Фото з архіву Тані Романюк
Таня надає допомогу пораненим бійцям під час довгих евакуацій, що тривають 6-8 годин. Це зазвичай транспортування до військових госпіталів у прифронтових областях – Запоріжжя чи Дніпро. За цей час парамедикиня встигає дізнатись не лише ім'я, прізвище та запам'ятати травми у пораненого, а й познайомитись та поспілкуватись із бійцем. Після півтора року у ротаціях Таня не відчуває сильного вигорання та почувається більш корисною на фронті, ніж у цивільному житті.
Військовий медик Назар Лавровський. Фото: Борис Корпусенко. Вечірній Київ
Втрати – це важка реальність, з якою стикаються й військові медики. Однією з таких була загибель 31-річного медика 112-ої окремої бригади територіальної оборони, Назара Лавровського на псевдо «Віночок». Він був одним із тих, хто боровся за життя захисників на «нулі», брав участь у звільненні Київщини. Опікувався Назар і побратимами, які у березні-квітні хворіли через переохолодження.
Після звільнення Київщини підрозділ Назара брав участь у контрнаступі на Харківщині. Завдання медика полягало в тому, щоб евакуйовувати з поля бою поранених бійців до стабілізаційного пункту. Кожна евакуація займала до трьох-чотирьох годин. Іноді у швидкій машині знаходилося до восьми поранених військових.
Після успішного контрнаступу ЗСУ на Харківщину, підрозділ відправився на Схід. Там щодня неброньована «швидка» евакуйовувала десятки бійців. Бої були тяжкими, відповідно і серйозні травми: контузії, осколкові та кульові поранення, порушення слуху.
Рятуючи життя побратимів на фронті, він продовжував роботу і в ролі фахівця МОЗ, ставши одним з авторів важливого стандарту щодо використання антибіотиків при пораненнях на догоспітальному етапі.
Чоловік загинув 18 квітня 2024 року внаслідок влучання авіабомби у шпиталь у Костянтинівці.
Яна «Яра» Рихліцька. Бахмутський стабпункт, листопад 2022 року. Фото: Сергій Нужненко. Радіо Свобода
До російсько-української війни життя Яни Рихліцької було яскравим і насиченим. Дівчина закінчила Вінницький ліцей №7, згодом здобула освіту юриста у Харкові, працювала рекрутеркою в IT сфері. Після повномасштабного вторгнення займалася волонтерством, допомагала цивільним і військовим.
У жовтні 2022 року Яна, позивний «Яра» добровільно вступила до лав ЗСУ у складі 93-ї бригади «Холодний Яр». «Яра» була медикинею у стабілізаційному пункті Бахмута, надаючи допомогу українським бійцям. Потік поранених, який був у Бахмуті, уявити важко. Десятки, можливо, сотні бійців зобов’язані їй життям. На фронті її називали «Янголом бійців».
3 березня 2023 року, не доживши місяць до свого 30-річчя, вона загинула під час евакуації поранених. Швидка допомога, в якій їхала «Яра», потрапила під обстріл.
Указом Президента України від 7 квітня 2023 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку солдата Яну Миколаївну Рихліцьку посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Військові медики перебувають на передовій цілодобово. Вони є тим невидимим фронтом, без якого неможливо було б уявити оборону України. Часто, рятуючи поранених товаришів з-під вогню, вони самі беруть участь у протистоянні російським окупантам. Тому їх справедливо можна назвати «Янголами фронту». Схиляємо голови і шануємо пам'ять про військових медиків, які до останнього подиху виконували свій професійний та громадянський обов’язок.
Використані джерела
Інтернет-ресурси:
