Юліан Бачинський

28.03.2020

Він відігравав помітну роль у національному громадсько-культурному житті України, зокрема періоду боротьби за її незалежність: у 1918 р. був членом галицької Української Національної Ради, а через рік став послом Української Народної Республіки у Вашингтоні.

Він першим у вітчизняній суспільно-політичній думці порушив питання про політичну незалежність українського народу в єдиній соборній державі. Він стверджував, що самостійність України є необхідною умовою її економічного і культурного розвитку. А також був впевнений, що ця самостійність не стосується лише українського народу, а є справою всіх націй, які населяють її етнічну територію. Наголошував, що спільний інтерес змусить їх усіх стати українськими патріотами.

Народився Юліан Олександрович Бачинський 28 березня 1870 року в селі Новосилка Підгаєцького району Тернопільської області. Батько хлопця був із заможної шляхетської родини, служив греко-католицьким священиком й брав активну участь у національно-культурному житті краю. Через передчасну смерть матері Юліана з двох років виховував дідусь Іван – священик із Гусятина на Тернопільщині.

З 1880 по 1883 рік Ю.Бачинський навчався у Львівській гімназії та Дрогобицькій реальній гімназії ім. Франца Йосифа. Закінчив Академічну гімназію у Львові. У 1890 р. вступив на юридичний факультет Львівського університету та навчався у Берлінському університеті. 1894 року перервав навчання через однорічну військову службу, яку відбув у містах Їглаві та Пешті. Після закінчення університету (ймовірно, 1895 року) проходив практику в адвокатських конторах Львова. Значний вплив на формування його світогляду справили М.Драгоманов та І.Франко. Юліан Бачинський був прихильником соціалістичних ідей. Однак соціалізм не означав для нього нехтування національними інтересами.

Крім політичних питань, займався економічними. В журналі «Народ» опублікував 1893 р. велику розвідку «По поводу еміграції» (ч. 4-7, 14), в якій з'ясовував причини і характер масового виїзду галицьких селян на заробітки до Канади, США та інших країн. Згодом став одним із найавторитетніших дослідників еміграційних процесів. Як підсумок кількарічних його досліджень видав монографію «Українська еміграція в Америці» (1914).

У 1895 році опублікував книгу «Україна уярмлена» («Ukraina Irredenta»), яка стала його найпомітнішим твором у галузі політики. Цією роботою Юліан Бачинський став першим, хто обґрунтував (з марксистських позицій), на підставі аналізу еміграції українців-галичан, потребу здобуття політичної незалежності України як головну передумову її дальшого соціально-економічного та культурного розвитку (під девізом: «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!»). Та треба наголосити, що Ю. Бачинський не розглядав державу як самоціль. «Остаточною метою кожного народу є не держава, а його, можливо, найкращий, свобідний культурний розвиток. Держава – це лише наймогутніший засіб до цього, і саме як таким засобом всі народи так дорожать нею», – вважав він.

Юліан Бачинський був одним із керівників Русько-української Радикальної партії (РУРП). Та разом із групою інших членів РУРП у 1899 році створив Українську соціал-демократичну партію (УСДП) і керував нею до 1914 року.

У 1905 р. Юліан Олександрович виїздить до США і Канади з метою дослідження життя української еміграції.

Крім наукової та публіцистичної праці, Ю. Бачинський займався й літературною. Під псевдонімом «Юродивий» друкувався в газеті «Будучність» (про це свідчить архів І.Калиновича), а під криптонімом Ю. Б. – у «Письмі з Просвіти» (1908), «Календарі Просвіти» (1911) та інших виданнях.

У 1915-1918 рр. служив тиловим офіцером австро-угорської армії в Мішкольці (Угорщина). Впродовж 1918-1919 рр. є членом Української національної ради ЗУНР.  У 1919 р. Уряд Української Народної Республіки призначає його радником Дипломатичної місії у Вашингтоні. Із літа 1921 р. до осені 1923 р. Ю. Бачинський живе у Відні, а згодом переїздить до Берліна, де співпрацює з редакцією газети «Український прапор». Також у цей час друкує статті на політичні теми в газетах «Український голос» (Берлін) і «Рада» (Львів).

У 1930 р. спробував виїхати до України, однак на кордоні був заарештований (у його багажі польська поліція виявила антипольські брошури та книжки його авторства українською, англійською, німецькою та російською мовами). Тож рік відсидів у львівській в’язниці. Після звільнення оселився у Празі, де працював у журналі «Вільна трибуна».

У 1933 р. повертається разом із донькою Оленою в Україну, живе у Харкові та працює у редакції «Української радянської енциклопедії». Та 6 листопада 1934 року був заарештований органами НКВС, які звинуватили його у приналежності до контрреволюційної терористичної організації. 28 березня 1935 р. Юліан Бачинський був засуджений Воєнною комісією Верховного суду СССР на десять років ув’язнення за спробу організувати підпільну мережу «Об’єднання українських націоналістів».

Помер 6 червня 1940 р. у виправно-трудовому таборі в околицях м. Медвеж'єгорська Карело-Фінської РСР (нині – районний центр Республіки Карелія, РФ); інша версія місця смерті – Ленінградська область.

19 жовтня 1957 р. Верховний суд колишнього СССР відмінив вирок головного воєнного прокурора у справі Ю. Бачинського і виніс рішення: «Вирок Воєнної колегії Верховного суду СССР від 25 березня 1935 р. щодо ...Бачинського Юліана у зв'язку з новими обставинами, які стали відомі, скасувати...». Справу припинено у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Більше можна дізнатися, звернувшись до документів із наших фондів:

Про нього:

Акименко Катерина Василівна. Ідейні витоки українського націоналізму в Західній Україні у XIX – на початку XX століття [Текст] / К.В. Акименко // Молодий вчений. – 2017. – № 10 ч. 1. – С. 94-97 – Бібліогр. наприкінці ст.

Бачинський Юліан (1870 – після 1934) // Довідник з історії України (А – Я) / за заг. ред. І. Підкови, р. Шуста. – К. : Генеза, 2002. – С. 55.

Бачинський Юліян (1870-1940) // УСЕ : універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. – К. : Ірина, 1999. – С. 125.

Бачинський Юліан Олександрович (28. ІІІ. 1870 - 6. VІ. 1940) // Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; редкол. : Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. – К. : Довіра : Генеза, 1996. – С. 824.

Бачинський Юліан Олександрович (28. 03. 1870 – 06. 06. 1940) // Енциклопедія історії України : у 10 т. Т. 1 : А – В / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. – К. : Наук. думка, 2003. – С. 209.

Бегей Ігор. Юліан Бачинський – очільник Надзвичайної Дипломатичної Місії Української Народної Республіки у Сполучених Штатах Америки [Текст] / І. Бегей // Вісник Львівського університету. – 2018. – № 18. – С. 251-261 – Бібліогр. наприкінці ст.

Кармазіна М. С. Західна Україна на шляхах політичної ідентифікації / М. С. Кармазіна // Політична історія України. ХХ століття : у 6 т. / редкол. : І. Ф. Курас (голова) та ін. – Т. 1 : На зламі століть (кінець ХІХ ст. – 1917 р.). – К. : Генеза, 2002. – С. 234-246.

Погребенник В. Бачинський Юліан (1870, Львів – р. см. невід., Соловки) / В. Погребенник // Українська література у портретах і довідках: Давня література - література ХІХ ст. : довідник / редкол. : С. П. Денисюк, В. І. Дончик, П. П. Кононенко [та ін.]. – К. : Либідь, 2000. – С. 41.

та інші.

Календар подій

      1 2
3 4 5 6 7 89
10 111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день