Бібліотечний простір – реальний та віртуальний

Бібліотечний простір – реальний та віртуальний

На перший план сьогодні виходить проблема організації бібліотечного простору. Сьогоднішня бібліотека покликана бути багатоликої і різною: з «гучними» і «тихими» зонами, з відкритими просторами і відокремленими місцями відпочинку. Тому необхідно переглянути організацію бібліотечного простору, буквально кожного куточка приміщення, зробивши його якомога зручніше і привабливіше для користувачів.
Отже, бібліотекам потрібно не лише забезпечувати максимальний об'єм інформації з вільним і рівним доступом до неї, але і створювати комфортне інтелектуальне середовище, здатне залучати і виховувати  нові покоління читачів.
Зрозуміло, що різні країни світу мають різні можливості і знаходяться на різних етапах на шляху до суспільства знань. У кожній з них сформувалося своє розуміння ролі сучасної бібліотеки, діють різні бібліотечні моделі.
На думку фахівців, сьогодні Фінляндія - це країна, яка вже побудувала «відкрите інформаційне суспільство добробуту». У сфері бібліотечного обслуговування широких верств населення цю країну можна розглядати як явного європейського лідера. У фінській моделі суспільства знань бібліотека розглядається як інститут, який забезпечує функціонування системи поширення інформації, знань і культури, навчаючи своїх громадян користуватися цими можливостями.  Фінська бібліотека - це гібридна бібліотека, яка оснащена новою технікою і технологіями, поєднуючи традиційне бібліотечне обслуговування і сервіси електронної бібліотеки.
В кожній бібліотеці Фінляндії можна безкоштовно користуватися Інтернетом. Музика, фільми, ігри, курси з вивчення мов, аудіо-книги... -  і все це безкоштовно і цілком доступно.
Цікаво, що на руки диски видають десятками  (аж до 40 примірників!), але не більше 5, якщо  це Play Station, BlueRay чи DVD. Букрідери (пристрої для читання електронних  текстів) видають на тиждень безкоштовно і без застави, але порожніми, тобто без записів, тому заради популяризації електорнного читання бібліотекарями проводяться консультації,  особливо серед старшого покоління, які не зовсім володіють навиками користування сучасними електронними пристроями. Також безкоштовно можна узяти додому музичний інструмент,  картину на певний термін, а якщо щось сподобається, то можна і купити цей твір живопису.
У сучасній практиці можна виділити чимало інноваційних бібліотечних моделей. Зупинимося на деяких з них.
В наш час все більше з'являється бібліотек нового типу, які часто поєднують в собі кафе і поліфункціональні культурні комплекси, оснащені за останнім словом техніки. Наприклад, в Москві (Російська Федерація) вже декілька років діє цільова комплексна програма модернізації  публічних бібліотек міста з метою перетворення їх в інформаційні інтелект-центри. Одночасно програма  передбачає і розвиток системи навчання та перепідготовки бібліотечних фахівців, залучаючи до проекту в першу чергу молоді кадри.
Можна сказати, що інтелект-центр - це поєднання традиційної бібліотеки та медіацентру, фонди якого складаються з широкого спектру класичної і сучасної літератури, відео- і аудіоматеріалів, а також електронних носіїв інформації, мережевих ресурсів і спеціалізованих служб (психологічної, правової, профорієнтаційної, бібліотерапевтичної), де вкрай важлива роль спеціалістів - психологів, наркологів, юристів, фахівців з професійної орієнтації, чого раніше ніколи не було.
Профіль інформаційного інтелект-центру визначає сама бібліотека залежно від структури фондів, наявності вільних площ, пріоритетних категорій читачів, соціальної і демографічної ситуації в конкретному місці, де знаходиться бібліотека.
Спеціалізація інтелект-центрів здійснюється по самих різних напрямах:
- по вікових або соціальних категоріях користувачів (діти, юнацтво, сім'я, підприємці, люди з обмеженими фізичними можливостями та ін.);
- по тематичним ознакам (наприклад, центр словесності і культури, центр правової і соціальної інформації, комп'ютерна бібліотека, центр екологічної інформації і місцевої історії);
- по видах інформаційних ресурсів (колекція друкарських видань, підбірка аудіо-, відео-, мультимедіа-документів, електронна бібліотека, електронний навчальний ресурс і так далі);
- по формах роботи (клуби, студії, гуртки, лекторії, музеї, консультаційні центри і таке ін.).
Практично всі ці нововведення вже сьогодні можна побачити в тих або інших бібліотеках російської столиці, а кількість створених інтелект-центрів щорічно невпинно  зростає, причому більша половина з їх числа саме на базі юнацьких бібліотек. І це не дивно, адже згідно багаточисельних статистичних даних молодь і юнацтво складають домінуючу групу користувачів більшості сучасних бібліотек.
Неординарна ідея створення комп'ютерних бібліотек для молоді - це досить перспективна модель побудови сучасної бібліотеки, зважаючи на те, що такі бібліотеки створені у ряді міст Росії, не говорячі вже про небиякий досвід бібліотек ряду західних країн, де вже давно працюють спеціалізовані підрозділи, орієнтовані на використання новітніх комп'ютерних технологій.
Перша Комп'ютерна бібліотека для молоді (КоБі) відкрилась в Москві ще на початку 1996 р.
Користувачі Комп'ютерної бібліотеки для молоді можуть читати в залі або брати додому книги і періодику; навіть придбати книгу чи електронне видання в домашню бібліотеку і власну медиатеку; самостійно освоювати РС за допомогою навчальних програм, користуватися послугами електронної пошти, працювати із засобами інформаційної навігації, користуватися текстовими, графічними, офісними програмами, набирати і сканувати власні матеріали; проходити навчання на курсах, а також стати членами молодіжного інтернет-клубу, що діє при бібліотеці. КоБі працює за спеціальною програмою, схваленою місцевою владою, щодо підготовки вчителів-предметників загальноосвітніх шкіл навикам роботи з мультимедійними засобами навчання. А один день в місяць для дітей із малозабезпечених і багатодітних сімей, для дітей-інвалідів бібліотека на умовах безкоштовного доступу в Інтернет проводить курси навчання комп'ютерній грамотності і роботі в Інтернет.
Комп'ютерна бібліотека стала не тільки надзвичайно ефективним засобом залучення молодих користувачів до сучасних комп'ютерних технологій, але й інформаційним центром, що поєднує у собі функції загальнодоступної бібліотеки з освітнім, інтелектуальним і культурним сервісним центром.
Останнім часом в Росії популярність набувають літературні кафе, кафе-читальні, які працюють до півночі і називаються «Бібліотека», де можна не тільки погортати журнали та газети, взяти з полиці цікаву книгу і, якщо вона вас зацікавить - отримати її додому, але й покоштувати «Бібліотечну» солянку. Тобто там де книги не йдуть до громадського харчування - громадське  харчування йде до книги.
В книжкових магазинах теж організовують власні книжкові кафе. Слідом за ними інтернет-клуби обзаводяться книжковими полицями і перетворюють свої зали у книжкові кафе. Для того, щоб навчити вертати книги власникам, а бібліотечні книги довго не затримувати, знадобилися правила буккросингу. Взагалі зв'язок книжкових кафе та буккросингу самий безпосередній. Серед переліку «безпечних полиць», де можна  залишати книги, не боячись, що їх забере двірник,  присутня чимала кількість таких «полиць» саме у барах та кафе. Проте слід сказати, що і у звичайних бібліотеках теж знайдеться місце для створення буккросингових полиць, треба тільки проявити ініціативу самим бібліотечним працівникам.
Досить успішним виявився новаторський проект як вельми перспективний в сфері модернізації системи публічних бібліотек Великої Британії, який стосується створення мережі «Магазинів ідей» - установ, що поєднують традиційні бібліотечні служби з послугами, покликаними задовольнити будь-які потреби жителів певного району проживання в тому, що стосується навчання або відпочинку. Крім того, нова концепція передбачала необхідність зміни в свідомості громадян стереотипного сприйняття бібліотеки, як досить нудного місця, де заправляють строгі бібліотекарки.
Перший «Магазин ідей» був відкритий в травні 2002 року в будівлі старої бібліотеки лондонського Іст-Енду. Будові близько ста років, проте, яскраві кольори і сучасний дизайн оновленого інтер'єру додали приміщенню подобу модного інтернет-кафе.
Увійшовши до бібліотеки через широкі скляні двері, відвідувач потрапляє в просторе фойє, яке уставлене столиками: тут знаходиться кафе. Праворуч від входу знаходиться ряд комп'ютерів, де відвідувачі різного віку можуть абсолютно безкоштовно дістати доступ до інтернету. Зліва - стенд з CD- і DVD-дисками. Стелажі з книгами розташовані далі, на шляху до ігрової кімнати для маленьких дітей. Тут можна почитати книгу, прослухати в неформальній обстановці CD-диск, отримати будь-яку інформацію, скориставшись комп'ютером або звернувшись за довідкою до фахівця з числа персоналу. Можна просто посидіти в кафе, сходити на виставку або музичну виставу.
У «Магазинах ідей» реалізується програма «Навчання все життя», в рамках якої діють більше 900 освітніх курсів, - від викладання танців і іноземних мов до навчання інформаційним технологіям або підвищення професійних навиків.
«Магазин ідей» - це втілення нової концепції бібліотеки, що цілком відповідає духу часу. У плануванні інтер'єрів із стильним дизайном добре відображено принцип багатофункціональності, закладений в концепції проекту: окрім традиційних для бібліотек читальних залів і книжкового фонду, тут є приміщення для заняття танцями, проведення виставок, конференцій і так далі. І вже зараз відповідь на питання «Як пройти в бібліотеку?» навряд чи викличе складності у будь-якого жителя району, де знаходиться такий «Магазин ідей».
Важливий момент у створенні відкритого комфортного бібліотечного простору та розкриття фондів для користувачів - це добре продумана розстановка меблів, перш за все, книжкових і виставкових стелажів. Саме розстановка і зовнішній вигляд стелажів визначають стиль всієї бібліотеки. Способи розстановки стелажів можуть бути найрізноманітнішими: рівними паралельними рядами, «галереями», «зигзагами». Особливу привабливість в даний час має розстановка стелажів «півколом» або «півовалом».
У м. Енергодарі (Запорізька обл., Україна) частину виставкових стендів ЦМБ поставлено впритул до вікон. Виставки «дивляться» на центральну площу міста, зворотний бік використовується як інформаційна зона. Люди зупиняються біля вікон, роздивляються, цікавляться новинками. Ну як тут не зайти в бібліотеку? Працівники книгозбірні для дітей  цієї ж ЦБС використали вітражі як місце для виставки дитячих малюнків (наприклад, «Спасибо деду за Победу!»).
А ось зовсім креативно: у м. Копєйську Челябінської області члени молодіжного об’єднання бібліотекарів “ДаМы” провели акцію “Читають всі – читайте й ви!”. За сценарієм молоді бібліотекарі одну годину на день зображали у вікнах бібліотеки читаючі манекени: Королеву краси, Ділову жінку, Даму на пляжі, Східну красуню, Гламурну дівчину, Майбутню маму, Домогосподарку.
Ідея акції – читати зараз модно, незалежно від стилю життя, а для читання завжди можна знайти час – поки печеться пиріг, спить дитина, поки ви засмагаєте на пляжі або відпочиваєте під час перерви на роботі. Вистава була розрахована на випадкових глядачів, у яких таке несподіване дійство викликало цікавість, бажання розповісти про нього своїм знайомим.
Необхідно створювати в бібліотеках рекреаційні зони для читачів із зручними для відпочинку і читання меблями: столиками, кріслами, банкетками і диванчиками. У цих зонах можна створити куточки інтелектуального відпочинку, де можна розгадати кросворд, пограти в шахи, познайомитися зі свіжими номерами журналів і газет.
Але не тільки сучасний дизайн робить комфортним бібліотечний простір. Головне - це добре продумана, зрозуміла навіть мало досвідченому читачеві організація фондів.
Доступність фондів вважається вираженням довіри, поваги до читачів, тому навіть неминучі втрати не повинні служити підставою для обмеження доступності в бібліотеці. Особливої уваги вимагає розстановка фонду вільного доступу. У відкритому фонді, де читачі самі дивляться і вибирають книги, необхідно «підлаштуватися» під них.
В Україні одними з перших принцип вільного доступу почали запроваджувати працівники Луганської ОУНБ. В якості основних векторів модифікації закладу вони обрали зміну внутрішнього простору, структурні перетворення, підвищення якості сервісних бібліотечних послуг. Бібліотекарі повністю відкрили фонди для читачів, по-новому підійшли до схем їх розміщення, прибрали обмежувачі, зруйнували колони – все, що заважало читачам відчути себе вільними у виборі книги. На абонементі – усе нове, цікаве і рейтингове – для вільного доступу, в підсобних приміщеннях – малозапитувана література.
У відділі періодики винесено численні столи, організовано диванні куточки, тематичні блоки, забезпечено WiFi-доступ. У читальній залі – візуальна свобода для користувача, реалізація можливості погортати книгу, є столи і диванчики для роботи, точки доступу до Інтернету. Об’єднано функції абонемента і читальної зали: книги, які видаються додому, по особливому марковані.
Як зберігається фонд? Були встановлені камери відеоспостереження. Бібліотекарі відмовились від кафедр, замінивши їх автоматизованими бібліотечними стійками з високими стільцями: так можна спілкуватися «віч-на-віч» з користувачами. З метою економії часу відвідувачів організована інформаційно-сервісна служба. Головна її складова – служба «Запитай мене!», автоматизовані місця якої розміщені по всій бібліотеці. Тут можна пройти перереєстрацію, отримати допомогу з пошуку інформації, консультації з навігації, оформити замовлення по МБА, отримати відповідь на будь-яке питання.
Принцип зонування широко використовується у бібліотеці ім. Б. Хмельницького м. Запоріжжя. Втіленню цієї ідеї сприяла архітектура приміщення та неабияка творчість працівників. Тут  можна побувати в зонах ділового читання, періодики, релаксації, буккросингу, здоров’я, краєзнавчій, народознавчій. Усі зони різні за оформленням і характером.  Але найголовніше, що приваблює відвідувачів, особливо маленьких – наявність тренажерів, якими може скористатися будь-хто. Люди у цю бібліотеку приходять із задоволенням, іноді спочатку подивитися та подивуватися, а потім записуються сім’ями.
Таким чином, створювані в бібліотеках «багаторівневі» моделі з зонами роботи і відпочинку максимально враховують запити і інтереси читачів. Кожен користувач займає свій рівень - певну зону «розкритого» простору. При цьому зонування не матиме «жорстких» кордонів і кожен читач при бажанні зможе вільно переходити з рівня на рівень, поки не знайде для себе саме зручне місце. Він буде із задоволенням відвідувати ту бібліотеку, де комфортно, затишно і сучасно не тільки завдяки інноваційним методам роботи, але і сучасному зовнішньому вигляду, внутрішньому функціональному дизайну.
У Російській державній бібліотеці працює індивідуальний кабінет користувача. Це окрема кімната, де можна працювати як поодинці, так і в колективі (до чотирьох осіб). Кабінет обладнаний персональним комп'ютером з офісними програмами та доступом в Інтернет (включаючи можливість спілкуватися в Skype). Кабінетом можуть користуватися студенти, аспіранти, дисертанти, викладачі, навчальні групи та інші особи. Відвідування кабінету можна бронювати заздалегідь. У кабінеті можна працювати з документами, наявними в базі даних РДБ. У кабінетний комп'ютер можна завантажувати свої програми.
Усі сучасні професіональні бібліотекарі, тобто ми з вами, знайомі з терміном мерчандайзинг.  Мерчандайзинг - це наука без слів впливати на підсвідомість, створювати комфортний фон процесу вибору в будь-якому місці. Це комплекс заходів, що проводяться для відвідувачів у залі відкритого доступу, спрямований на ефективне представлення і просування певного то-вару, марки і т.д. Мерчандайзинг включає в себе не тільки продуману систему викладки товару, але також розрахунок і побудову оптимальної схеми руху потоку людей, вивчення цільових груп споживачів, факторів, що впливають на їх поведінку, методи управління сприйняттям відвідувачів. Основи цих знань найбезпосереднішим чином можуть стати в нагоді і в бібліотеках. Мерчандайзинг вищого класу надає користувачеві відчуття, що він знайшов і придбав те, що йому потрібно, не напружуючись, як би само собою, і одночасно отримавши задоволення. Принципи мерчандайзингу особливо  допоможуть бібліотечним працівникам відділів обслуговання де є відкритий доступ до фонду, а отже є і проблема вибору:
1. Максимально повніше поставити книги і інший асортимент інформаційних носіїв на полиці. Якщо немає такої можливості, то можна оформити відомості про них якомога яскравіше.
2. Привернути увагу користувачів. Кожна зона, кожний стелаж повинні бути «видимі». Досягти цього моживо особливою розтановкою стелажів, коліром полок, підбіркою серії.
3. Адресність та діфференційованність  по праву вважаються найважливішими принципами просування будь-якого товару. Чим більше, тим краще. Дуже ефективно ставити стелаж з дитячою яскравою літературою  на дорослому абонементі. Доки батьки  вибирають собі книгу, дитині є чим зайнятися, а ймовірність того, що після такого перегляду малюк затягне батька в дитячий відділ, виростає в багато разів. 
4. Донести до користувача інформацію про значущість книги. Впливати на всі органи чуття (зір, тактильні відчуття, запах, слух (хрускіт паперу). Все має бути підписано, адже читач може і не спросити, піде ні з чим. У будь-якому випадку краще, якщо буде надана можливість побачити, почути, помацати.
5. Всіма способами слід полегшити користувачу
пошук. Щоб без зусиль він міг найти самостійно не тільки те, що його цікаво, але й зорієнтуватися в різномаїтті потоку книг та періодики.
6.  Непоганий ефект дає «гарячий стелаж».  Книги, особливо затребувані в даний період. Як правило, цей стелаж розташований
недалеко від кафедри видачі, що привертає увагу людей і викликає бажання
перечитати класику або взяти інші твори,  до яких «не доходили руки».
7. «Книжкові розвали» - справжній подарунок для тих, хто звик орієнтуватися на чужу думку і просто цікавих. Якщо книжкові новинки та стоси книжок, зданих читачами, не розставлені на полиці,  то до кінця дня вони зменшаться на 1/4.
При розміщенні фонду у відкритому доступу  існують правила, які корисно дотримуватись, щоб користувач міг легко орієнтуватися.
Траєкторія руху відвідувачів повинна бути як можна простіше і логічніше. Згідно з дослідженнями, потрапляючи в приміщення, більшість користувачів прагнуть повернути праворуч, (як кіт учений, мабуть тому, що-правші), і далі рухаються по залу в направленні проти годинникової стрілки від кафедри по периметру, потім можливий огляд стелажів в центрі. Таким чином, периметр - найбільш відвідувана зона бібліотеки. Чи пройде читач в центр - не факт. Простір між входом в зал і кафедрою - «сліпа» зона. Входячи в приміщення, читачеві потрібен час, щоб уповільнити крок і зупинитися. Він може просто не помітити розташовані тут інформаційні носії. Зате цей простір вельми ефективно можна використати, щоб розмістити рекламні та інформаційні матеріали, які без поспіху можна розглянути на виході. Вони стануть своєрідним «підкріпленням» правильності зробленого вибору або закладуть інтерес на майбутнє.
Зручне і вигідне розташування. У будь-якому приміщенні можна виділити «пріоритетні» місця, в яких книги будуть брати активно і «мертві зони». Є кілька підказок, як змусити звернути увагу на «мертві зони»: це більш яскраве локальне освітлення, забарвлення стелажів в контрастні кольори, розстановка стелажів незвичайним чином (трикутником, зірочкою та ін.), головне, щоб вони вірізнялися від інших. Біля кафедри - пріоритетне місце. Все, що тут знаходиться, приречене бути поміченим. Книги будуть більш помітні, якщо їх представити блоком. Коли книги мають подібний дизайн обкладинки, читачу легше помітити і зацікавитися. При розстановці фонду змістовного типу важливе значення відіграє його оточення. Книги, які сусідять на полиці з затребуваними, модними на даний час, сприймаються як більш бажані, порівнено з іншими. Красиво і ефектно оформлені книги здаються не тільки більш привабливими, але і більш цікавими.
Показати товар лицем. Одну з книг на полиці було б непогано повернути в анфас (краще лідера попиту).
Здоровий глузд у всьому. Важливо розуміти, що застосування описаних вище принципів сильно залежить від індивідуальних особливостей бібліотеки, її цілей і завдань. Важливо, щоб кожна поличка, кожна зона бібліотеки були задіяні, «заробили» на повну силу. Так як розстановка фонду в деякому сенсі процес творчий, то і кінцевий результат сильно залежить  від особистості бібліотекаря, його логіки, креативності, акуратності.
Не тільки розстановка, але і зміст асортименту важливо для того, щоб інтерес користувачів не згасав.
Все, що можливо показати, повинно бути показано. Читач досить інертний в своїх діях: те, що побачив - узяв, не помітив, може і не запитати. А може і взагалі не знати, чого він власне хоче. Запит «Хочеться чогось веселого, ненав'язливого, щоб час згаяти» досить абстрактний і, тому, влучити в ціль бібліотекареві дуже важко, уявлення про гумор і серйозність літературних творів можуть відрізнятися разюче. Книги потрібно ставити нещільно одну до одної, щоб читач міг гарненько їх роздивитися, перебрати. Зовнішній вигляд друкованих видань відіграє важливу роль. Читач, не замислюючись, обере на полиці серед інших рівних варіантів саму чистеньку і нову книжку і цілком може погребувати зачитаною і пошарпаною. Фонд зобов'язаний бути охайним! Розцінюватися читачами як звалище макулатурного мотлоху або похоронений в пилу архів -  бібліотека не має морального права. Користувач повинен бачити в ній співзвучний часу інформаційний центр.
Ближче поставиш, ближче візьмеш. Згідно дослідженням, найбільш затребувані полиці знаходяться на рівні очей та рук людини. Також краще беруть книжки, які стоять в середині полиці, гірше по краях. Для економії місця в залі стелажі нерідко досягають 2 м, а нижня полиця може перебувати на рівні 20 см від підлоги. Далеко не кожен користувач потягнеться або нагнеться за книгою. Щоб уникнути застою на цих полицях можна:
- міняти книги місцями і переставляти на інші полки. Робити це частіше 1 разу в місяць недоцільно;
- ставити на верхні або нижні полиці товсті книги з чіткими написами на корінцях;
- ставити на верхні і нижні полички книги, що  вже «відіграли своє», але ще затребувані однієї серії або одного автора;
- ставити книги свідомо більш привабливі для чоловіків наверх, а для жінок вниз. Особливості психології дорослих людей такі, що чоловік, як правило, нагинатися вважає нижче своєї гідності, а жінка не завжди фізично може розглянути або дотягнутися до верхньої полиці. Причому табуреткою користуватися не будуть ні ті, ні інші, на відміну від дітей, які раді видертися хоч на стелю;
- використовувати самі «козирні місця» для просування не дуже «розкручених», але сучасних, цікавих книг або маловідомих авторів. Якщо важко визначити жанр книги, або якщо попит на неї на звичному місці почав знижуватися, пора її переставити в інший суміжний, але цілком їй споріднений жанр. Підмішати можна і навіть потрібно в тому випадку, якщо є декілька екземплярів однієї і тієї ж книги. У любому випадку їх потрібно поставити якомога далі один від одного, так більше шансів бути поміченими. Мода на авторів і на жанри мінлива.
Практика виділення найпопулярніших авторів не нова і дуже ефективна. Нерідко читач «йде» на автора, відстежує новинки, що вийшли в світ і його бажання має право бути. Досить ефективно робити «затравки» на галузеву літературу, виставляючи декілька  книг прикладного характеру або науково-популярних на стелаж, наприклад, з сучасною прозою, або в інші розділи, що мають тематичні точки перетину.
Таким чином, ми показали, що мерчандайзинг не вимагаючи великих матеріальних витрат, вимагає постійної уваги і певних знань. Як тільки книги «встали»,  користувачі чомусь обходять стелаж стороною - пора вживати заходів. Потрібно розібратися в причинах і усунути їх.
Принципи мерчандайзингу можна викорсистовувати і при оформленні виставки. Книжкова виставка є традиційною наочною формою представлення книг читачу з середини 19 століття. Виставкова робота бібліотеки веде до розкриття книжкового фонду, робить його ще більш зрозумілим, «прозорим» і дружелюбним.
Основою виставки може стати:
-  оформлення книги (можна представить декілька видань однієї книги по-різному оформлених);
-  формат книги (малий - виставка мініатюр, великий - виставка книг-велетнів);
-  видавництво (наприклад, виставка-перегляд  книг одного видавництва);
-  серія, в якій вийшла книжка (виставка книг цієї серії);
-  рік видання книги (перегляд «Книги десятиріччя»);
-  видання книги (зробити виставку декількох видань книги і «знайти десять відмінностей»);
- країна, де вийшла книга (виставка «Країна і її письменники»).
Зазвичай на обкладинці друкуються відомості про те, чи отримала книга яку небудь літературну премію, чи була екранізована (виставки книг-лауреатів премії або інших книг автора, який отримав премію). Ще один різновид такої виставки: книги, за якою поставлені фільми-лауреати кінопремій.
День народження автора або ювілей - привід для великої персональної виставки. Зверніть увагу на ім'я автора: чи не ховається за ним хтось інший? Не псевдонім чи це? У результаті може з'явитися виставка «Містіфікації».
Подія з життя автора і книги - теж хороший привід для виставки (наприклад, коли виник задум книги, коли автор сів писати, коли закінчив, відправив видавцеві і т. д.)
Цікаві деталі, що зустрічаються в книгах, теж можуть стати приводом для  виставки, що запам’ятається.
Робота над будь-якою виставкою складається з певних технологічних моментів, які можна представити у вигляді алгоритму або технологічної карти процесу.
Алгоритм оформлення виставки:
- вибір теми;
- визначення цільового і читацького призначення;
- визначення часових та просторових кордонів теми;
- виявлення і широкий підбір літератури по темі;
- відбір літератури для виставки, виходячи з вікової адресації і значимості кожного видання (на виставку для дошкільнят і 1-х класів відбирають невелику кількість книг - 4-5, для учнів 2-4 класів - до 10-11 книг,  для підлітків та юнацтва - до 25-30 назв творів);
- виділення розділів виставки;
- визначення назв розділів, заголовків, підбір цитат, ілюстрацій, предметів та інших образотворчих засобів;
- визначення структури виставки;
- групування літератури;
- установка та оформлення виставки;
- реклама виставки;
- облік ефективності книжкової виставки.
Основна мета книжкової виставки - притягнути увагу  користувача. Для цього книжкова виставка повинна бути добре оформлена, перебувати в зручному місці.
Обсяг заголовка повинен не перевищувати п'яти слів. Заголовок служить залученню уваги читачи до виставки, створює мотив звернення до книг, представленим в експозиції. Якщо заголовок багатослівний,  то незважаючи на впізнаваність тексту, його актуальність, такий заголовок не приверне  увагу читача. Тому  навіть віршовані цитати необхідно вибирати короткі.
Вибір заголовка для бібліотечної виставки здійснюється після того, як визначається основна ідея та підібрана література.
Композиції виставки. Існують композиційні методи, що дозволяють домогтися більшої виразності текстової частини виставки.
Збільшення або зменшення об'єкта. Зміна  масштабу змушує по-новому поглянути на звичне. Цей прийом використовується зазвичай для відтворення ілюстрації або її частини.
Фрагментованість. Виділення одного з елементів композиції (малюнка, колажу, слова заголовка і т.п.) дозволяє надати йому відособленість і самоцінність.
Монтаж. Поєднання елементів одного походження, різнорідних компонентів, додавання дзеркального відображення.
Зміна фактури: створення ілюзорної рельєфності; зміна кольору, направлення штрихування; горизонтальне або вертикальне розтягування об'єкту.
Слід знати, що багатоаспектні книжково-ілюстративні виставки розраховані на сприйняття з невеликої відстані.
Заголовки та цитати радимо оформляти виразно і нетрадиційно, використовуючи в різноманітних поєднаннях форму сувоїв, овалів, зображених розкритих книг та ін.
Один із способів звернути увагу на конкретну книгу це розгорнути її під певним кутом. Тим більш, якщо мова йде про книгу з ілюстрованою обкладинкою. Книгу з прямим зображенням особи або фігури доцільно поставити під кутом в три чверті. Такий поворот як би наближає зображуване обличчя до глядача.
Айс-стопери – предмети які привертають увагу читачів. Тут фантазія бібліотекарів невичерпна. У Запорізькій ОУНБ стояла собі виставка, присвячена братам нашим меншим – книги, журнали, світлини. Та ось працівники принесли бібліотечного кота Рижика, який вальяжно розлігся на стільці біля скриньки для пожертв на притулок для тварин-безхатченків – і виставка “ожила”. Відвідувачі фотографували чотирилапого красеня, діти були у захваті, а скринька наповнювалася… Ось такий собі живий айс-стопер.
«Відкрита бібліотека» - це ще один соціальний проект, який покликаний зробити загальнодоступні бібліотеки Росії, зокрема бібліотеки  Петербурга,  актуальними міськими просторами - сучасними, стильними, мультимедійними, повними читачів.
Проект «Відкрита бібліотека» був створений в кінці березня 2012 року за підсумками круглого столу «Петербургські бібліотеки: виклики часу та перспективи розвитку». Сьогодні немає жодного сумніву в тому, що міське середовище повинно змінюватися відповідно до запитів і викликів часу. Бібліотеки, що володіють колосальним фізичним простором, цілком можуть стати тими центрами формального і неформального спілкування, тими дискусійними майданчиками, актуальними мультикультурними центрами, які так необхідні сьогодні нашому місту. В іншому випадку протягом найближчих років буде посилюватися трагічний розрив між бібліотекою, професійним бібліотечним середовищем і читачем, що живе в ринковому і віртуальному середовищі. Цей розрив неминуче призведе не тільки до ще більшого зниження відвідуваності бібліотек, але й, на думку окремих представників професійного співтовариства, до можливого закриття бібліотек.
Метою проекту є смислове та практичне перевлаштування міських загальнодоступних бібліотек, які сьогодні позбавлені масового читача. Проект покликаний зацікавити покоління 20-30-літніх (так званий креативний клас) новим іміджем бібліотек, а головне - їх новою суттю.
В рамках проекту розроблена ціла програма різних акцій і заходів, які повинні прищеплювати «формальній державній установі» відкритість і рух на зустріч читачеві, його інтересам і потребам. Зокрема, цикл «Людина як вона є» - це зустрічі з видатними людьми в рамках проекту «Відкрита бібліотека». Особливість циклу - кожен спікер сам вибирає тему свого виступу. Свою згоду взяти участь у циклі  вже висловили знакові діячі російської культури. В рамках проекту планується проводити соціологічне дослідження для виявлення потреб  сучасного читача, семінари та тренінги для бібліотекарів. Будуть реалізовуватися студентські ідеї та ініціативи, допомагаючи молодим кадрам інтегруватися в професійне співтовариство, займатися питаннями зміни іміджу міських бібліотек, створюючи навколо бібліотек нове інформаційне поле.
«Жива Бібліотека» - ще один міжнародний соцільний проект, присвячений різноманіттю в суспільстві та спрямований на подолання соціальних упереджень, гуманізацію суспільства, підвищення толерантності. «Жива  Бібліотека» працює як і  звичайна: «читачі»   приходять, заповнюють бібліотечну картку, вибирають «книгу» й читають  її протягом певного часу (зазвичай півгодини). Після цього повертають «книгу» в бібліотеку, а якщо захочуть, беруть іншу. Різниця лише в тому, що книги «Живої  Бібліотеки» - це живі люди, а читання - це розмова. «Жива книга» - це людина, яка готова поділитися з читачами своїм особистим досвідом і відверто відповідати на їхні запитання. Усе відбувається під час особистої зустрічі на заході безпосереднього спілкування. Згідно з правилами, одночасна кількість відвідувачів однієї «книги» не має перевищувати три особи, щоб можна було вести спокійну, серйозну розмову. Взяти участь у проекті можна як у ролі «книги», так і в ролі «читача». Послуги «Живої Бібліотеки» повністю безкоштовні для читачів. «Живі Бібліотеки» існують для того, щоби да¬ти людям можливість у неформальній обстановці поспілкуватися з представниками груп, по відно¬шенню до яких у суспільстві існують упередження.  Це допомагає людям позбутися стереотипів, які часто призводять до дискримінації окремих людей або цілих груп, а також підвищити рівень взаєморозуміння в суспільстві. 2000 року в Данії відбулася перша «Жива Бібліо-тека». Нині такі заходи проходять у різних країнах у всьому світі. Зокрема, в Австралії  «Жива  Бібліоте¬ка» відкриває свої двері для читачів кожен місяць, у Великій Британії - раз на три роки, у Фінляндії «Живі Бібліотеки» приходять до дітей у школи.  Міжнародний девіз проекту: «Не суди про книгу по обкладинці — прочитай її!». «Жива Бібліотека» - це можливість дізнатися більше про людей, які нас оточують.
Звичайно, тематику «книг» можна розширити, адже в кожному населеному пункті є люди з цікавими життєвими історіями або улюбленими захопленнями. Наприклад, під час проведення першої «Живої книги» у Києві (у парку ім. Т. Г. Шевченка) учасником проекту став краєзнавець, письменник, який все життя досліджує м. Київ. Він розповідав про таємниці старовинного міста. Опанувавши методику «Живої бібліотеки», ви зможете залучити до неї мешканців своєї громади. Головне – відшукати цікавих людей і залучити їх до проекту.
Ніхто вже не сумнівається в тому, що розвиток комп'ютерних технологій дає можливість бібліотеці бути конкурентоспроможною на ринку інформаційних послуг. Комп'ютеризація бібліотек дозволила застосовувати нові форми роботи - відеочаси, медіаподорожі, медіакалейдоскопи, електронні презентації, які підняли бібліотечні заходи на інший якісний рівень.
Тому й не дивно, що сьогодні ми починаємо заповнювати бібліотечними блогами віртуальний простір. Адже блог – це ще одна можливість для реклами бібліотек та їх сервісів.
Блог – скорочення від «веб лог» - це веб-сайт, на якому у зворотному хронологічному порядку публікуються короткі записи (пости). Блоги – різноманітні за змістом: від особистих щоденників до новин та серйозних публікацій. Сьогодні вони варіюються від простих списків «що нового» до складних веб-сайтів із десятками різних додаткових функцій, зокрема пошук сайту,тематичні категорії, архіви записів, RSS-передплата.
Основою будь-якого блогу мають стати три речі – частота, стислість й індивідуальність. Це означає, що нова інформація на блозі повинна з’являтися досить часто, не рідше двох-трьох разів на тиждень. Цікавий та унікальний зміст блогу – одна з найважливіших складових успіху. А якщо є ще й коментарі або посилання на ресурси, яких немає у інших, то це – джерело, яке захочуть і будуть читати. Швидке поширення блогів у мережі зумовлено тим, що вони значно полегшили процес публікації інформації.
Ще один важливий фактор, який сприяє збільшенню кількості блогів, - це їх соціальний характер. Навколо блогів, зазвичай формується група людей, які цікавляться його тематикою або знають особисто автора. Окрім того, автори блогів можуть отримувати практично миттєву реакцію у відповідь на повідомлення, оскільки відвідувачі, як правило, залишають свої коментарі до них.
Книгозбірні можуть використовувати блоги для досягнення багатьох цілей. Найбільш очевидне їх застосування – поширення бібліотечних новин, які необхідно постійно оновлювати. Блог може стати джерелом інформації про різні бібліотечні події й програми. Він може винести ці відомості за межі сайта вашої книгозбірні. Для цього потрібно лише створити RSS-потік і повідомити про нього всім членам співтовариства (іншим бібліотекам, колегам читачам) для того, щоб вони змогли додати заголовки змісту на свої сайти або переглядати їх за допомогою рідера (програми для читання RSS-потоків).
Комерційні компанії намагаються зробити так, щоб кожен відвідувач повертався до них на сайт знову й знову. Бібліотеки можуть робити те ж саме, надавши своїм читачам можливість передплатити  блог по e-mail, помістивши на сайт спеціальну форму. Така реалізація маркетингу із запиту дасть можливість регулярно розсилати бібліотечні новини безпосередньо на поштову скриньку користувача. Це також стимулюватиме користувачів повертатися на сайт книгозбірні.
Безпосередньою популярністю серед читачів користуються повідомлення про нові книги, що з’явилися у фонді бібліотеки. Тому доцільно створити в блозі розділи, присвячені різним літературним жанрам та новим надходженням.
Блог дозволить публікувати огляди й рецензії нових книг і списки книжкових премій. Надасть користувачам простір для обговорення прочитаної книги й можливість рекомендувати цікаві видання або критикувати ті, що не сподобалися.
Бібліотекарі постійно шукають нові можливості для надання корисних послуг. У блозі також можна запропонувати якусь особливу допомогу й у такий спосіб залучити до нього більше користувачів.
Для того, щоб привернути увагу вчителів, школярів, можна розмістити блог новин, на якому доцільно загострити увагу на спеціальних шкільних программах, списках книг або інтернет-ресурсах. За допомогою блогу також  набагато легше просувати в Інтернеті бібліотечні послуги, ресурси й й програми. Для створення відмінного бібліотечного блогу необхідно три складові: натхнення, мотивація й захопленість. Натхнення – це той момент, коли ви розумієте, що блог як засіб публікації ідеально підходить для реалізації вашої ідеї. Мотивація – та енергія, яка допомагає вам втілити в життя гарну ідею й почати вести блог. Захопленість – це те, що приходить після. Це постійна робота з підтримки й регулярного наповнення блогу змістовними, яскравими, життєвими повідомлення.
Але перед тим, як приступити до створення й запуску блогу, поставте собі запитання «А навіщо нам блог, яка в нього мета?».
Досить часто буває так, що бібліотекарі прагнучи завести блог, перш за все  кидаються вирішувати питання: «Що ж  писати в блозі?». Безумовно, складання списку тем і графіка публікацій - справа надзвичайно важлива, але якщо не зрозуміло, що ми хочемо одержати в результаті, писати можна про що завгодно. У цьому випадку порушується природній порядок дій. Тому, створюючи блог, потрібно йти наступним шляхом:
1. Визначити цілі.
2. Сформувати картину кінцевого результату.
3. Провести мозковий штурм (придумати розв'язок).
4. Організувати процес.
5. Визначити послідовність дій для досягнення цілей.
Завести блог — нескладно. Але на його підтримку й розвиток можна покласти багато зусиль без результату. Або з результатом, але не тем, який планувався. Тому завжди до початку роботи важливо визначити мету, з якою ми створюємо блог.
Цілями  блогу бібліотеки можуть стати:
- Показати, що бібліотека є сучасною, що вона готова до конструктивного спілкування, критики, змін і інновацій.
- Поліпшити спілкування з користувачами, у тому числі потенційними, шляхом підтримки діалогу  через пости авторів та коментарі читачів.
- Просунути книговидачу або інші послуги серед читачів, які шукають інформацію для вирішення своїх проблем в Інтернеті, у тому числі в блогах.
- Підвищити впізнаність бренда вашої бібліотеки, щоб більше людей могли відповісти на запитання «що таке бібліотека?» і «навіщо вона потрібна?».
- Надавати користувачам контент, створений для поширення по маркетингових каналах. За допомогою постів в блогах можна відсилати аудиторію до ряду ресурсів: офіційним веб-сайтам, результатам опитувань, статтям з новинами, звітам, прес-релізам, брошурам, розкладу заходів, біографіям керівників і іншої інформації, яку корисно довести до відома читачів.
- Проводити опитування й відразу ж одержувати відповіді від читачів.
- Одержувати відгуки від користувачів. Традиційний спосіб для цього - коментарі під повідомленнями. Ще один спосіб — це створення в блозі виділеної сторінки на зразок «питання, що часто задаються», й розміщувати на ній питання й коментарі відвідувачів з відповідями бібліотекарів. У міру нагромадження коментарів зміст сторінки може мінятися.
- Підтримувати зв'язок із читачами. Як правило, вони одержують повідомлення, коли блог оновлюється. Це ще один вагомий довід на користь того, щоб писати регулярно.
- Поширювати інформацію про послуги бібліотеки й змусити людей говорити про них.
- Відразу реагувати на всі питання або події, стосовно яких бібліотека бажає зайняти певну позицію. Ведення блога дозволить відразу ж відреагувати на що завгодно: новини, зміни в законодавстві, результати опитувань і т.п.
- Спілкуватися зі ЗМІ, адже зараз багато журналістів при підготовці репортажів, сюжетів, пошуків ідей і даних для сюжетів використовують блоги й мікроблоги.
- Залучати пошукові системи. Завдяки насиченому ключовими словами й часто обновлюваному контенту, а також безлічі вхідних і вихідних посилань бібліотечний блог з високим рейтингом у пошуковій системі дозволить залучити відвідувачів на сайт бібліотеки й викликати в них підвищений інтерес до неї самої,  її фондів і послуг.
- Залучати нових співробітників. Блог — ознака того, що бібліотека «просунута». Це особливо актуально для молодих людей, які вже не уявляють собі життя без блогу, спілкування в соціальних мережах і самовираження: наявність блога може підвищити привабливість бібліотеки як роботодавця в їхніх очах.
Якщо Ви вже чітко знаєте, з якою метою будете створювати блог, можна приступати до роботи. Як приклад, популярного та вдалого блогу, можна навести блог завідуючої методичним відділом ЦМБ ім. Горького м. Арзамаса Нижньогородської області Російської Федерації І.М. Огнєвої. Її блог «Бібліоманія» складається з головної і додаткових сторінок. На головній публікуються повідомлення (пости), кожне з яких наділене ярликами (ключовими словами). Внизу сторінки можна побачити всі ярлики у вигляді хмаринок: «Бібліотеки Арзамаса», «Книги», «Читання», «Корпоративна культура», «Робота з дітьми». Найпопулярніші повідомлення блогу – «Знаменні і пам’ятні дати… р.», «Планування роботи бібліотеки на… р.», «Портфоліо бібліотекаря», «Книжкові виставки «Читай зі мною» тощо. Блог ідеально підходить для трансляції досвіду, тому було опубліковано більше 100 матеріалів різної тематики.
До кожного повідомлення можна залишати коментарі. Найбільше відгуків отримали повідомлення «Як представити читачам сайти», «День методиста у світлі Веб 2.0», «Інформаційні стенди в бібліотеці, або «Голь на выдумку хитра» та тести «Чи знаєте ви російську мову на рівні загальноосвітньої школи?», «Чи підходить вам місце роботи?». Неформальний характер блогу дає змогу розміщувати публікації не лише про офіційні, але й про корпоративні заходи.
Таким чином, блог дав можливість рекламувати бібліотеки, розповсюджувати бібліотечні новини, став джерелом професійної інформації, майданчиком для професійного спілкування. Було створено групу «Бібліоманія» Вконтакті, сторінку на Facebook і мікроблог «ЦБС м. Арзамаса» в Twitter.
Сьогодні мережа мікроблогів «Твіттер» - це більше 200 млн зареєстрованих користувачів; близько 50 млн щоденних відвідувачів.Ось декілька рекомендацій для розширення блогу бібліотеки ще й у «Твіттері».
Завести тві-акаунт бібліотеки дуже просто - досить пройти реєстрацію. Важливо потім розвивати своє представництво таким чином, щоб відвідувачі поверталися до нього знову і знову. А для цього необхідно продумати стратегію. На які питання необхідно відповісти бібліотеці перш, ніж запускати свій майданчик? Хто є цільовою аудиторією вашої бібліотеки? Щоб краще зрозуміти, хто є потенційним відвідувачем тві-майданчика, задумайтеся, чим цікавляться люди, які вже користуються інтелектуальною продукцією та послугами вашої бібліотеки. Чим більше подробиць в описі цільової аудиторії, тим більше у вас можливостей зробити дійсно цікаву площадку і отримати нових користувачів.   Прагніть до того, щоб у ваше співтовариство тягнулися люди і щоб про вас говорили не тільки на вашій території!
Обов'язково визначтеся, хто буде вести блог. Для демонстрації якості «думок» бібліотеки це повинна бути людина, що має здатність легко переключатися з живих діалогів, властивих спілкуванню в соціальних медіа, на послідовне інформування, коли це потрібно. Необхідно також чітко розуміти, що для ведення і просування мікроблога співробітникові потрібні додаткові час і зусилля. Тому бажано ці обов'язки закріпити в посадовій інструкції працівника. Таким чином, за ведення мікроблогу повинні відповідати конкретні люди. Звичайно, в залежності від масштабів роботи це можуть бути декілька осіб чи один, що представляють один підрозділ або різні. Але безконтрольними вони не повинні бути ні в якому разі! Безконтрольні дії в соціальних медіа, в тому числі і в «Твіттері», можуть закінчитися плачевно для репутації бібліотеки. А адже саме репутація - ось що є найголовнішим для будь-якої організації! Наступний крок - брендування аккаунта. Необхідно попрацювати над дизайном: зробити відповідну підкладку, підібрати аватар, написати
інформацію про бібліотеку у відповідне поле, додати адресу сайту. Існують спеціальні платні і безкоштовні твіттер-клієнти (додатки).
Отже, тві-акаунт зареєстрований, пройдений етап брендування, необхідно приступати до розкручування і просування мікроблога. Спираючись на зарубіжні статті, особистий досвід і досвід колег, спробуємо дати поради з організації роботи з мікроблогом.
Порада № 1. Пам'ятайте, корпоративний «Твіттер» - це мікроблог ділової тематики. Є багато поглядів на стиль, в якому варто вести корпоративний мікроблог: від офіційно-ділового, суворого до вільного. Слід пам'ятати, що корпоративний мікроблог - не місце для висловлення особистої думки
того, кому доручили публікувати твіти, якщо це думка не збігається з ідеологією і корпоративною етикою бібліотеки. Не пишіть повідомлення від першої особи; уникайте прямих рекламних закликів. Бажано дотримуватися образу бренду, але і не забувати, що багато людей відчувають себе більш комфортно, спілкуючись не з холодним корпоративним мікроблогом, а як би з живою людиною. До речі, часто компанії свідомо пов'язують реальних людей, які є авторитетними в своїй галузі, з брендом. Збалансуйте корпоративний тон з мовою Твіттера, не замикайтеся, налаштовуйте діалог з читачем, намагайтеся бути цікавими.
Порада № 2. Особливо ретельно підбирайте інформацію для цільової аудиторії. Про важливість правильного визначення цільової аудиторії вже було сказано раніше. Головне - ділитися контентом з «потрібними» людьми, і щоб таких було якомога більше. Твіти будуть читатися тільки тоді, коли їх тематика орієнтована на потреби й інтереси цільової аудиторії. Пишіть приблизно від 1 до 5-6 разів на день. Не варто робити тривалих пауз, але не треба і перевантажувати читачів великою кількістю постів.
Порада № 3. Обов'язково тримайте зворотний зв'язок з потенційними користувачами (вони ж - фолловери). Твіттер - не дублер рубрики «Новини бібліотеки» з корпоративного сайту. Його використання має на увазі обмін інформацією, а не одностороннє мовлення. Взаємодійте з аудиторією - відповідайте на запитання, цікавтеся думкою своїх читачів (проводьте невеликі опитування і влаштовуйте конкурси).
Порада № 4. Подавайте читачам тільки найцікавіше!
Порада № 5. Не забувайте давати посилання. Визначити в рамки 140 символів скільки-небудь змістовну бізнес-думку не вийшло б навіть у японського майстра тривіршів Мацуо Басьо. Краще об’ємний заголовок і посилання, ніж твіти, доведені до абсурду.
Порада № 6. Роблячи ретвіт, вказуйте автора і обов'язково давайте пояснення для своїх передплатників. Скопійований текст може не зацікавити ваших читачів.
Порада № 7. Прямі твіт-репортажі - не для корпоративного мікроблога! Як показує практика, online трансляція інформації про те, що відбувається на якомусь публічному заході: виставці, конференції, семінарі і т. д. - не принесе вам великої користі, якщо тільки це не екстраординарна подія. Перш ніж заповнювати корпоративний твіттер десятками повідомлень,
двічі подумайте, чи буде такий потік інформації сприяти зростанню популярності мікроблога вашої бібліотеки.
Порада № 8. Не захоплюйтеся автовідповідачем, намагайтеся відповідати читачам особисто. Безумовно, для спрощення обміну репліками в Твіттері можна застосовувати інструменти, що генерують автоматичні приватні повідомлення кожному новому читачеві (фоловерів). Однак занадто частий і інтенсивний фолловінг може бути причиною блокування сторінки. До того ж немає ніякого сенсу слати шаблонне повідомлення з платформи, яка передбачає лише живе спілкування «в реальному часі».
Порада № 9. Не намагайтеся занадто форсувати взаємодію. Завжди відповідати тим, хто запитав у вас що-небудь безпосередньо (навіть якщо для цього знадобиться витратити якийсь час) - хороший тон. Однак не рекомендується самому намагатися постійно задавати питання. Пам'ятайте, занадто багато питань до читачів може «підняти хвилю», а на осмислену переписку з кожним може не вистачити часу.
Порада № 10. Підписуйтесь на мікроблоги з цікавими і корисними твітами.
Порада № 11. Робіть періодично мульти-твіти, і вас помітять. Збільшення росту списку тих, на кого може бути підписаний користувач вашого мікроблога, призводить до того, що його твіттер-стрічка переповнюється повідомленнями. Якщо ви хочете, щоб твіти вашого корпоративного мікроблога не проходили повз потрібних очей, публікуйте відразу кілька - один за іншим, або через невеликі проміжки часу. В цьому випадку є шанс, що повідомлення не загубляться в масі твітів інших користувачів та підвищується ймовірність їх осмисленого прочитання.
Порада № 12. Вибирайте оптимальний час для твітів. Фахівці радять ті періоди часу, в які ділова активність невисока, наприклад, відразу після початку робочого дня, перед обідом або закінченням робочого часу. Але найоптимальніше - обчислити час експериментальним шляхом, відстежуючи, в які години кількість переходів по посиланнях буде найбільшим.
Порада № 13. Прагніть до згадок у популярних твіттерян! Твіттер повний цікавих персонажів, яких можна мотивувати на рекомендації
вашого акаунта.
Порада № 14. Беріть участь в рейтингах, наприклад, Twirate і інших сервісах.
Порада № 15. Якщо ви вже маєте свої представництва в соціальних медіа - задійте їх! Вкажіть адресу свого мікроблогу на візитних картках в соціальних медіа, зв'яжіть твіттер з сайтом бібліотеки.
Не забувайте постійно здійснювати моніторинг згадок бібліотеки у всіх соціальних медіа. Нерідкі випадки, коли внаслідок зневаги до соціальних медіа як засобу масової комунікації бренд терпів великі репутаційні ризики. Пам'ятайте, що соціальні медіа володіють підступною натурою - навіть якщо бібліотека ними не займається, це не означає, що вона в них не присутня: її можуть обговорювати, висловлювати про неї негативну або позитивну думку. А негативна думка, як правило, поширюється в Інтернеті з більшою швидкістю, ніж позитивна.
У минулому році до свого професійного свята бібліотечні блогери Росії ініціювали акцію Лібмоба «Як пройти в бібліотеку». Тоді в один день у багатьох регіонах країнах співробітники бібліотек, волонтери і читачі вийшли на вулиці міст і населених пунктів з одним питанням: «Ви знаєте, як пройти в бібліотеку?». У цьому році фантазія блогерів пішла далі. У соціальних мережах та інших соціальних медіа можна знайти безліч груп і сторінок, присвячених різним компаніям, продуктам та послугам. Ідею нової акції подала читач. Є в соціальній мережі «ВКонтакті» чудова сторінка, присвячена книзі «Над прірвою в житі». Веде її Настя Фролова з села Великі Березники (Мордовія). Настя дуже любить читати, і ця книга - одна з її найулюбленіших. Познайомившись з цією сторінкою, у бібліотечних блогерів виникло бажання розповісти про свої улюблені книги жителям соціальних мереж. Поділилися цими думками в Facebook співробітники Центральної бібліотеки ім. О.С. Пушкіна м. Каменськ-Уральского (Російська Федерація) і відразу ж були підтримані колегами. За кілька днів розробили правила і придумали нову акцію «Флешбук» - це книжковий флешмоб в Інтернеті!
Правила були прості. Необхідно було оформити аккаунт (сторінку) в будь-якій соціальній мережі на ім'я своєї улюбленої книги і запросити на неї як можна більше друзів. Протягом мінімум одного місяця знайомити їх з книгою, публікуючи фрагменти тексту, ілюстрації, біографію автора, особисті відчуття і т.п.
Посилання на відкриті сторінки необхідно було  залишати в коментарях блогу «Флешбук» у відповідних рубриках: «Дитячі сторіночки»,  «Сторінки для дорослих», «Для всієї сім'ї», «Нон-фікшн». Подробиці про акцію можна дізнатися тут.

Календар подій

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день