Олексій ХвостикУкраїнський військовослужбовець, лейтенант Національної гвардії України.
Народився у селі Вербове Пологівського Району Запорізької області 10 червня 1985 року.
2018 року був нагороджений головою Херсонської обласної державної адміністрації Андрієм Гордєєвим почесною грамотою та подякою.
24 лютого 2022 року групі під його командуванням тривалий час вдавалось стримувати колону ворожих танків, що рухалась з міста Олешки, маючи при цьому тільки один БТР.
Коли почалось бомбардування ворожої авіації, Олексій надав наказ усім членам своєї групи відступати, лишившись наодинці з ворогом. Своїми діями надав можливість евакуювати особовий склад військової частини НГУ (більше 300 чоловік) та вивезти важливі документи. До останнього прикривав відхід своєї групи, загинувши в районі Антонівського мосту біля м. Херсон.
Олексія Хвостика 28 лютого 2022 року нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі..
Це офіційні дані про звичайного українського героя, який захищав Херсон.
З коханням і сумом говорить про покійного чоловіка його дружина, Оксана Міненко з Херсона. 4 роки жінка прожила в щасливому шлюбі з Олексієм.
18 лютого товариш по службі попросив її чоловіка замінити його на посту в Микільському. 24 лютого Олексій мав звільнитися зі служби. Саме 24 лютого чоловік двічі телефонував Оксані. Першого разу сказав, що почалася війна.
Вдруге Олексій дзвонив Оксані о 15 годині. Уже не вигадував, що перебуває в безпеці, тільки повідомив, що він і його заступник ведуть бій, прикриваючи відступ. Сказав дружині зібрати і сховати його форму, відзнаки й документи.
З 18 години Оксана почала його шукати. Дзвонила всім знайомим, гвардійцям, але ніхто нічого не міг сказати. Тоді жінка пішла пішки до Антонівського мосту зі свого Шуменського району.
«Там був такий жах… стільки розірваних тіл, не передати. Росіяни скидали тіла в Дніпро, зокрема й своїх. Літали снаряди, а я ходила й шукала Льошу», - говорить дружина Олексія. Олексій Хвостик був учасником АТО/ООС з 2015 року, пройшов полон, дев’ять ротацій, вся спина в шрамах, в руці осколок. Наступного дня Оксана знову пішла шукати коханого на міст. Та українські артилеристи сказали, що відступають і що забрали всі тіла полеглих. Тож Оксана поїхала в морг на опізнання.
«У морзі було 138 воїнів ЗСУ, мій Льоша та ще один хлопчина, розірваний снарядом. Мій красунчик Альоша завжди найкращий ходив, гарно вбраний. Форма харківська – я найкращу йому купувала, – парфуми. А тут… Його зшили, з того, що привезли. Поклали у мішку в холодильник. 27 лютого хотіла Альошу хоронити. У морзі ще були хлопчики з Бузкового парку. Кацапи запропонували поховати всіх у братській могилі. Я відмовилася, бо мала для Альоши місце на Алеї Слави. Ховати на Алеї Слави не дозволили. Альоша гнив у мішку вісім днів», - згадувала Оксана.
Розв’язання прийшло несподівано: подзвонив незнайомий і сказав, що вона може поховати чоловіка, але має встигнути за годину. Так вона і зробила. Але потім для сміливої жінки почалося справжнє пекло. Кожна нова ротація ФСБ-шників приходила до неї додому, знущалася, відвозила на підвал, катувала - "Ти жінка нациста".
Перше, що зробила вдова героя Олексія Хвостика після визволення, – купила прапор і поїхала до свого Льоші на цвинтар.
Наразі жінка залишається в Херсоні, волонтерить, збирає допомогу артилеристам із вдячності, що вони не пройшли повз тіло її Олексія, зібрали й відвезли в морг та врятували честь чоловіка.
– Якщо всі виїдуть, хто буде тримати з військовими місто? Ми всі разом тримаємося, – каже безстрашна жінка.
