Далекобійна зброя України. Фото: hisutton.com
З початку повномасштабної війни рф застосовує ракети дальнього радіуса дії для ударів по всій території України. Дати симетричну відповідь ракетами власного виробництва Київ досі не може, а ракети, які надають партнери України, мають обмеження як у дальності польоту, так і обумовлені партнерами України ліміти їх застосування по території рф. В умовах війни Україна активно розвиває власну далекобійну ракетну програму, орієнтуючись на досягнення стратегічної автономії в оборонній сфері. Потрібно виробляти щороку мінімум декілька сотень балістичних і крилатих ракет, основна маса яких – із дальністю до 800 кілометрів. Також потрібно нищити російську оборонну промисловість, яка переважно розташована на дальності 1500 кілометрів. Тому нам потрібні й ракети, які здатні сягати цієї відстані. Україна успадкувала значну частину ракетобудівної інфраструктури та експертизи після розпаду СРСР. КБ «Південне» та «Південмаш» у Дніпрі традиційно були ключовими розробниками ракетних технологій.
1. Ракета-дрон «Паляниця»
«Росіянам буде дуже важко, важко навіть вимовити, що саме прилетіло, важко протистояти, але легко зрозуміти, за що», – зіронізував Президент Володимир Зеленський, говорячи про появу нової далекобійної ракети-дрона «Паляниця». Це слово-назву українського хліба використовують як гумористичний спосіб розрізняти українців і росіян, переважній більшості яких складно його вимовити. «Паляниця» – перша балістична українська ракета («ракета-дрон») власного виробництва. Ця зброя розроблена за півтора року українськими фахівцями. Має турбореактивний двигун, і тому набагато швидша в порівнянні з дронами із двигунами внутрішнього згоряння. Запускається з наземної платформи, обладнана кількома системами наведення. Дальність: до 700 км. Бойова частина: до 100 кг. Першочерговою ціллю «Паляниці» стали об'єкти, з яких рф здійснює обстріли України. Зокрема, дальні аеродроми «Саваслєйка», до яких від держкордону України – близько 700 кілометрів; головна база стратегічної авіації рф «Енгельс», яка розташована на відстані понад 600 кілометрів від держкордону та лінії фронту відповідно.
.
Фото: slovoidilo.ua
2. Крилата ракета-дрон «Пекло»
У грудні 2024 року в Україні офіційно презентували далекобійний засіб ураження під назвою «Пекло», яий може подолати відстань до 700 км та розвиває швидкість до 700 км/год. І хоча точних характеристик ракети немає, офіційні фото дають можливість дещо про неї дізнатися. Стосовно розмірів: орієнтовна довжина та розмах крила «Пекло», схоже, складає до 2 метрів. Щодо ваги бойової частини, то навряд чи мова може йти про параметр, більший 50 кг, виключно у силу самих розмірів ракети. Двигун – малогабаритний турбореактивний, його модель поки не ідентифікована. Перша партія передана військовим та активно використовується в бойових умовах.
3. Модифікація «Нептун»
Крилату ракету Р-360 «Нептун», розробку київського КБ «Луч», прийнято на озброєння ЗСУ з 2020 року разом із береговим ракетним комплексом РК-360МЦ, призначеним для виявлення та ураження ворожих суден різних класів. Ракета має бойову частину масою 150 кг. Перше бойове застосування «Нептуна» відбулося на початку квітня 2022 року по російському фрегату «Адмірал Ессен». Тоді ракета розірвалась поблизу борту корабля, внаслідок чого було вбито кількох членів екіпажу та пошкоджено важливі системи озброєння фрегата. А 13 квітня 2022 року сталася одна з найзнаковіших подій україно-російської війни: двома протикорабельними ракетами «Нептун» було затоплено російський крейсер «Москва», вартістю близько 750 мільйонів доларів.
Українські конструктори не зупинилися на досягнутому, і у 2023 році стало відомо про модифікацію ракети «Нептун» для ураження не лише кораблів, а й наземних цілей. Ракета отримала нову систему наведення, а запускається вона з тієї ж установки, що й протикорабельний варіант. Модифікований «Нептун» має дальність близько 400 кілометрів і бойову частину масою у 350 кілограмів, що на 200 кілограмів більше, ніж у протикорабельної версії. Українські військові вже неодноразово використовували модифіковані «Нептуни». Зокрема, у вересні 2023 року завдано ударів по російському зенітному комплексу С-400 і аеродрому «Саки» в окупованому Криму. У травні 2024 р. «Нептунами» було уражено нафтовий термінал у Краснодарському краї. У 2024 році було вироблено перші 100 ракет. Зараз виробництво українських ракет нарощується.
Фото : Focus.ua
4. Ракета «Рута»
Постачання виробу під назвою «Ruta» розпочалось із початку 2024 року компанією Destinus, яка заснована Михаїлом Кокоричем, що втік із путінської росії та створив компанію у Європі. Головна перевага та можливість «Рути» – це високошвидкісний політ у межах 500-800 км/год, що дозволяє зменшити ефективність російських аналогів «мобільних вогневих груп» та повністю виключити з переліку російського «антидронового» ППО вертольоти. Призначення: удари по стратегічних цілях на великих відстанях.
Офіційне зображення «Рути» від Destinus
5. Модернізація С-200
Для ударів углиб рф за час повномасштабного вторгнення Україна у 2023 році нібито використовувала ракети від системи ППО С-200, перероблені для ураження наземних цілей. Неофіційно підтверджено використання, але без публічних коментарів від Міноборони. ЗРК С-200 в Україні офіційно був знятий з озброєння у 2013 році.
Зенітно-ракетні комплекси С-200 почали розробляти в Радянському Союзі 60 років тому. Розробляло їх конструкторське бюро «Алмаз» у Санкт-Петербурзі. За задумом радянських інженерів, саме комплекси С-200 мали збивати американські стратегічні бомбардувальники – носії ядерної зброї. Інші цілі – менш помітні і низьколітаючі – збивати вже було важче.
На озброєння радянської армії комплекс прийняли у 1967 році, але потім не раз модернізували: передусім, намагалися збільшити дальність. У кінцевому варіанті комплекс отримав дальність ураження 300 км і став одним із найбільш далекобійних засобів протиповітряної оборони у світі на той час. Тому доволі скоро на зміну цій ППО прийшли більш сучасні зразки, зокрема, С-300 і С-400. Проте тривалий час саме С-200 були основою протиповітряного щита України та низки країн Східної Європи (Польщі, Болгарії, Чехії).
Українські сили ППО мали 5, за деякими даними – 6, дивізіонів С-200, що прикривали всю територію країни. Кожен дивізіон зазвичай мав одну батарею з 6 пускових установок.
Однак наприкінці 2013 року за президентства Віктора Януковича влада оголосила про зняття з озброєння цих ЗРК через їхню «моральну та фізичну застарілість». Пускові майданчики демонтували, ракети відправили на зберігання. Напередодні російської анексії Криму Україна опинилася фактично без жодних далекобійних засобів ППО.
Також Україна використовувала модернізовані радянські розвідувальні дрони Ту-141 «Стриж». Цей безпілотник має турбореактивний двигун і здатен розвивати швидкість близько тисячі кілометрів за годину. Як повідомляло Головне управління розвідки, у 2023 році завдяки цим дронам вдалося пошкодити російські літаки Ту-95 в «Енгельсі», що за 600 кілометрів від лінії фронту.
Ще можна виділити лінійку засобів протитанкового озброєння, зокрема, ракети «Стугна», «Корсар», які використовуються серійно.
Наша ракетна програма має хорошу динаміку, і, хоч це важке завдання, але поступово ми наближаємося до можливості застосовувати свої ракети, а не лише покладатися на ракети в постачанні від партнерів. Україна має з часом вийти на максимальну оборонну самостійність.
Володимир Зеленський
