Жінки і війни – два коротких слова,
В них – біль і кара, злоба й майбуття.
Коли ж про жінку повелась розмова,
Скажу, їй людство вдячне за життя.
Ганна Верес (Демиденко)
І знову ми повертаємося до теми війни, війни за нашу рідну Україну. Війна не може бути красивою, бо це, насамперед, жорстокість, жертви та смерть. І війна не може бути суто чоловічою, бо у боротьбі за свободу стать не має значення. Упродовж всієї багатовікової нашої історії можемо побачити величні постаті жінок героїчного духу, які захоплювали сучасників, прославляли наш народ та служили надихаючими прикладами для наступних поколінь. Такою для нас українців стала відома поетеса та літературний критик українського зарубіжжя Ганна Черінь.
Лише в 1993 році, через півстоліття після того, як нікому невідомою дівчиною Галина Іванівна Грибінська насильно залишила Україну під час Другої світової війни, вона приїхала на Батьківщину добре знаною письменницею Ганною Черінь. Від цього ж таки, 1993 року, вона належить до Національної Спілки Письменників України. А у 2002 р. стала лауреатом премії «В ім’я добра» імені Степана Олійника.
Найвищі почуття письменниці - завжди були з рідною країною. Тому вона присвятила їй всю свою творчу любов, що налічує більше півсотні створених її великим талантом і виданих власним коштом унікальних книг.
Краю мій! Як сонце з неба
Серце грієш ти мені.
За любов мою до Тебе
Мушу жить на чужині.
Щоб дізнатися як письменниця сформувалася за кордоном й куди потрапила ще в юнацькому віці переходьте за посиланням Ганна Черінь…
