Протягом останніх років зусиллями наукових кіл і громадськості з історичного небуття було повернуто чимало славетних імен борців за незалежність України. Довгі десятиліття тоталітарної доби над ними тяжіло гнітюче ідеологічне табу, та ніщо не в змозі було викреслити з пам’яті народу згадку про Українську революцію 1917-1920 рр. та її дітище – Українську Народну Республіку. Настав час розповісти про одного з тисяч і тисяч її будівничих та захисників.
Отже, серед плеяди дипломатів періоду Української революції 1917-1920 років поважне місце належить професорові кількох українських та зарубіжних вищих шкіл, активному учасникові національно-визвольного руху початку ХХ ст., члену Української Центральної Ради та Уряду УНР, одному з провідних діячів міжвоєнної політичної еміграції в Європі Костю Андріановичу Мацієвичу (1873-1942). Але коли у дореволюційний період його ім'я як теоретика і практика громадської агрономії, одного з ідеологів організаційно-виробничого напрямку економічної думки (поряд із Б. Бруцкусом, О.Чупровим, О. Чаяновим, P. de Wuyst та A. Bizzozzero) було відоме не лише в Росії та Україні, а й у Європі, то його діяльність на дипломатичній ниві донедавна залишалася маловідомою.
Незважаючи на великий науковий доробок, активну громадсько-політичну і редакційно-видавничу діяльність, наукових публікацій про К. Мацієвича небагато. Є лише короткі біографічні нариси в довідково-енциклопедичних виданнях та поодинокі розвідки про окремі епізоди його фахової, освітньої, наукової, громадської та політичної діяльності. Обмаль інформації про роботу вченого у зовнішньополітичному відомстві УНР. Детальніше…
