Ковальов ВладиславНаприкінці серпня 2014 року Україна переживала найболючіші миті своєї історії. Серце країни боліло, очі були повні сліз, коли новини сповіщали про про перебіг жахливого протистояння, який отримав назву “Іловайський котел”. Саме в цьому оточенні було загублено багато життів і відбувались найбільш жорстокі сутички.
Серед тих, хто став справжнім героєм та віддав своє життя, був молодий і надзвичайно обдарований військовий хірург Владислав Ковальов. Його коротка десятиденна служба на передовій вразила усіх. За цей час він врятував низку життів, виявивши вражаючі навички та безмежне віддання своїй медичній професії та обов'язку перед Батьківщиною.
Владислав народився та провів своє дитинство у Каховці. Освіту отримав у 36-й школі та фізико-технічному ліцеї, де відзначався своєю старанністю та цікавістю до навчання.
Із ранніх років він проявляв жвавий і життєрадісний характер, проявляючи при цьому виняткові навички спілкування. Його здібності до дипломатії завжди допомагали йому знаходити спільну мову з усіма.
За спогадами сестри, Владислав дуже боявся бійок. Взагалі конфліктні ситуації у нього виникали доволі рідко, але навіть якщо ситуація виходила з під контролю, він ніколи не вдавався до агресії. Навпаки, він завжди ставив зусилля, щоб знайти розумний шлях вирішення незгоди та досягти згоди.
Змалку мріяв стати лікарем, лікувати та допомогати людям, тому після закінчення фізико-технічного ліцею вступив до Харківського національного університету ім. Каразіна на спеціальність «Лікувальна справа».
Після отримання освіти на медичному факультеті, повернувся до рідного міста, працював у лікарні ім. Тропіних, згодом – упродовж чотирьох років в лікарні Управління МВС України у Херсонській області.
Коли почалася анексія Криму, активно обговорювалася можливість російського вторгнення на Херсонщину.
Тоді, у березні 2014 року, Влад вступив до лав херсонської "Самооборони" з метою взяти активну участь у захисті своєї рідної землі.
Він очолив створення медичної варти разом із своїми друзями, яка стала необхідною складовою руху. Це був Херсонський мобільний загін першої медичної допомоги Червоного Хреста, група волонтерів-медиків, що діяла для підтримки місцевих активістів, які обороняли Херсонську обласну державну адміністрацію від можливих провокацій з боку проросійських сил. Медична варта забезпечувала постійний чергування навколо будівлі Херсонської ОДА, забезпечуючи безпеку та надавала необхідну медичну допомогу тим, хто боронив споруду.
Очолюючи загін, він провів численні навчання для волонтерів з надання невідкладної медичної допомоги.
Користуючись накопиченим досвідом, Владислав Ковальов розробив розвантажувальний медичний жилет, аналогу військового розвантажувального жилету, в якому можна зручно розмістити медикаменти, однак його особлива перевага полягає в можливості евакуації поранених з полів бою. На сьогоднішній день розробка Владислава активно використовується медичними працівниками під час бойових дій, що допомагає їм більш ефективно та безпечно надавати медичну допомогу та вивозити поранених з небезпечних зон.
Влад працював як лікар у військово-лікарській комісії (ВЛК), і саме він відбирав майбутніх бійців батальйону "Херсон". Проте, влітку 2014 року він усвідомив, що його досвід може бути корисним для українських воїнів на передовій в зоні АТО. Тож, відмовившись від ролі лікаря, він записався як рядовий боєць.
19 серпня о 4-й ранку воїни батальону “Херсон” рушили на передову. Вже за кілька днів батальон потрапив до оточення, де Влад разом із іншими колегами оперували поранених – у ті дні їх було чимало.
Всі бійці батальйону «Херсон» відзначають, Владислав Ковальов виконав важливу роль у забезпеченні медичної допомоги всім бійцям. Завдяки його дієвим діям, було забезпечено належний запас медичних препаратів для особового складу. А коли з’ясувалось, що жінкам та дітям, що переховувались від артобстрілів в підвалах Іловайська, потрібна медична допомога, Владислав зібрав з індивідуальних аптечок ліки та віддав їх місцевим мешканцям.
В Іловайському депо, під постійним обстрілом артилерії, Владислав неустаємно виконував свої обов'язки в надзвичайно важких умовах. Маневруючи між вагонами через ями, він оперував, користуючись лише наявними простими підручними засобами... Він зберіг руку одного з бійців, коли згідно з медичними стандартами ампутація була неминучою... Навіть під час прориву блокади Владислав виносив на своїх плечах тяжкопоранених та біг рятувати інших...
Востаннє Влада бачили на броні БМП, 29 серпня 2014 року, під час виходу батальйону через "зелений коридор" для прориву. Вони опинилися під точним та щільним вогнем проросійських бойовиків, коли Влад побіг в «зеленку» за пораненими бійцями...
У Влада залишилась дружина та двоє маленьких дітей. Вікторія Вагнер, дружина Владислава, не припинила розвивати благородну родинну справу порятунку людей. Вона активно займається благодійною діяльністю та продовжує допомагати тим, хто потребує допомоги.
А на передовій тепер працює реанімобіль, який носить ім’я «Влад Ковальов».
Ковальов Владислав Вікторович Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Указом № 11 від 18 листопада 2015 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).
Похований Владислав Ковальов у місті Херсон, на кладовищі Геологів, меморіал пам'яті загиблих бійців АТО.
За матеріалами відкритих інтернет-джерел
