Від Херсонської губернії до Херсонської області
До Жовтневої революції вищою одиницею адміністративного поділу й місцевого устрою в Росії була губернія (від лат. gubernius - правитель), що сформувалася у XVIII столітті при Петрі I у процесі організації абсолютистської держави, - територїї, у межах якої діють влади, безпосередньо підлеглі центральному уряду
Херсонська губернія як адміністративний структурний підрозділ держави проіснувала з 1803 по 1920 рік. Територіальні межі Херсонської губернії за цей часовий відрізок неодноразово змінювались.
Указом Сенату від 8 жовтня 1802 року Новоросійська губернія була поділена на Катеринославську, Миколаївську й Таврійську губернії. Херсонський повіт увійшов до складу Миколаївської губернії. Миколаївська губернія проіснувала менше року. Указом Сенату від 15 травня 1803 року губернське правління з Миколаєва було переведене у Херсон і губернія стала називатися Херсонською.
Херсонська губернія становила 1/122 частину Європи й, займаючи за розміром шістнадцяте місце серед інших губерній Росії, граничила на півночі з Київською, північному сході - з Полтавською, на сході - з Катеринославською, на південному сході - з Таврійською, північному заході - з Подільською й на південному заході - з Бессарабською губерніями.
В адміністративному відношенні Херсонська губернія складалася із чотирьох повітів: Єлисаветградського, Ольвіопольського, Тираспольського й Херсонського.
Згодом кількість повітів збільшилась за рахунок нових: Олександрійського, створеного у 1806 р., Одеського - у 1825 р., Бобринецького - у 1828 р. і Ананьєвського - у 1834 р.
Після остаточного оформлення Херсонської губернії до її складу входили шість повітів (Ольвіопольський і Бобринецький повіти були об’єднані з іншими повітами) з 18 містами, у тому числі Одеса й Миколаїв з передмістями (Одеське градоначальство й Миколаївське військове губернаторство).
Межі Херсонської губернії XIX століття й сучасної Херсонської області збігаються в дуже незначній мірі. Більша частина нинішньої Херсонщини була у складі Таврійської губернії. Території сучасних районів: Цюрупинського, Голопристанського, Каховського, Каланчацького, Новотроїцького, Скадовського, Чаплинського - входили до складу Дніпровського повіту; Іванівського, Великолепетиського, Верхньорогачицького, Нижньосірогозького, Генічеського - входили до Мелітопольського повіту Таврійської губернії.
До складу Херсонського повіту Херсонської губернії входило 46 волостей і території лише біля третини з них входять до складу сучасної Херсонщини. Окремо входило 18 єврейських колоній, 6 посадів, 3 міста.
До кінця XIX століття значних адміністративно-територіальних змін на Херсонщині не відбувалося.
У березні 1918 р. була ліквідована Таврійська губернія, її Дніпровський повіт увійшов до складу Херсонської губернії.
28 січня 1920 р. Всеукрревком схвалив постанову про розділ Херсонської губернії на Херсонську й Одеську. Центром Херсонської губернії став Миколаїв. У грудні 1920 р. Херсонська губернія була перейменована у Миколаївську. Херсон став повітовим містом Миколаївської губернії.
У 1922 році Одеська й Миколаївська губернії були об’єднані в Одеську губернію. Херсонський повіт з цього часу входив до складу Одеської губернії.
У 1923 році Одеська губернія була розділена на 6 округів, у тому числі Херсонський округ із центром у м. Херсоні.
У 1930 році проведена нова адміністративно-територіальна реформа. Херсонський округ був ліквідований, а Херсонський сільський район переданий у ведення Херсонської міської Ради депутатів трудящих.
У вересні 1937 року з Одеської області була виділена Миколаївська область, до складу якої ввійшли Херсон - місто обласного підпорядкування і 12 районів.
30 березня 1944 року була створена Херсонська область із районів і міст Миколаївської й Запорізької областей. Херсон став обласним центром.
