Арсен
Роздобудько Ірен Віталіївна
84(4УКР)6-4
Р 64
Анотація:
13-річний Арсен піклується про маму сам, адже тато їх давно покинув. Однак хлопець вірить, що мама ще знайде надійного й порядного чоловіка. А найбільше він мріє про мандри, пригоди і таємниці, бо сидіти всеньке літо за компом у київській квартирі — це, погодьтеся, важко назвати незабутніми канікулами. Тому Арсен і зважився гайнути в село, до бабці з дідом, яких не бачив після розлучення батьків. І там багато про що Арсенові довелося поміркувати — особливо про те, що він має бути справжнім чоловіком; чимало здолати — образу на тата, відчуття своєї непотрібності в татовій родині та ревнощі до маленької зведеної сестрички, яка «забрала» в нього тата; чимало дізнатись — адже історія його роду стала «візитівкою» цілого села. А головне — Арсен закохався. Вперше і, можливо, назавжди…Повість відомої письменниці Ірен Роздобудько розповідає про дорослішання, життєво важливі трансформації в свідомості й пошук моральних орієнтирів у житті.
Цитати
- Я часто питаю себе — де воно, справжнє життя? Невже лише під обкладинками книг, на дисках з фільмами чи у піснях про війну? До непоганих книжок і фільмів мене привчила Юля (до речі, Юлею я називаю свою матусю, але про неї — згодом). Ті пісні, фільми і книги, які ми любимо — про гори, війну, справжню чоловічу дружбу, ризик, шалене кохання і красиву смерть у бою.
Часом думати про те, що все це так і лишиться під тими обкладинками, геть нестерпно — аж хочеться тікати світ за очі. Сісти на корабель і відчалити в якусь «гарячу точку». Адже в наш час їх вистачає. Колись так і вчиню! Скільки можна сидіти на одному місці?! - Я мрію про подорожі, загадки, скарби і небезпеку. Але де те все знайдеш?! Хіба в комп'ютерних іграх. Спершу я так і робив — цілими вечорами кнопки натискав. То з роботами боровся, то з інопланетянами воював, то скарби шукав. Потім мене пробило: ну й дурня! Сидиш у кріслі, точиш чіпси, мов миша картон, працюєш лише пальцями, а вдаєш, що світ підкорюєш! І скільки ж нас таких по всьому світу? Мільйон? Більше? Сидимо, жиріємо і вдаємо з себе героїв. Віртуальних. У разі небезпеки — клац! — перезавантажився і — знову на коні. Це, як на мене, принизливо…
- Ти гадаєш, що ти один такий? Та у нас півшколи живе з матусями. Немає в тому ніяких трагедій і таємниць. Дорослі — йолопи. І це не наша справа.
- Я багато думав про те, що дорослі часом можуть бути жорстокішими за дітей і одним словом вдарити набагато болючіше, ніж коли ми розбиваємо одне одному носи. І при цьому вважатимуть, що мають на це повне право.
Рецензія фахівця (офіційні рецензії):
Без дидактики та повчань: рецензія на "Арсен" Роздобудько
Ім’я Ірен Роздобудько добре відоме широкому читацькому загалові, її захоплюючі книги стали настільними у багатьох читачів сучасної української літератури. Трохи менш відома або точніше призабута сторінка біографії письменниці – досить тривала робота у прекрасному – тепер, на жаль, як і багато інших наших журнальних проектів, - зупиненому журналі "Соняшник". Може звідти у Ірини потяг не лише до дорослої, а й до дитячої літератури.
Роман для українських підлітків "Арсен", безумовно, явище в нашій дитячій літературі. Авторові вдалось написати дуже динамічну і цікаву розповідь про пригоди українського школяра, який з міста "утік" до своїх у село. Не хочу переказувати зміст, скажу лишень, що "Арсен" - то є гідне продовження традицій закладених Всеволодом Нестайком у своїх безсмертних "Тореадорах з Васюківки". Часом навіть здається, що письменниця зумисне "перегукується" з Нестайком, і ця повість писана і для тих, хто вже прочитав "Тореадорів". І не лише "Тореадорів", але й Жуля Верна, Купера, Майн Ріда… Автор свідомо і сміливо заходить на рівних у цей міфічний дитячий світ.
Але за першим, подієвим пригодницьким шаром лежить глибинний, кореневий шар, який ненав’язливо говорить підліткам про джерела їхнього роду, а відтак і народу, таємниці, що можуть приховуватись у родоводі кожного, і те, що розкрити ці таємниці – заняття не менш цікаве, ніж, скажімо, стати тореадором за сприяння фермерського бичка.
Проте, підкреслюю, авторові вдалось уникнути нудної дидактики, менторських повчань, всього того, що часто у підлітків асоціюється з дорослими та їхнім прісним нецікавим буттям.
Реальний світ тісно пов’язаний у розповіді зі світом містичним, світом українських казок і переказів, я б сказав таким "гоголівським" світом, цікавим, проте і трохи ( але тільки трохи) жахним. До того ж у Ірини часто містичні з’яви "привидів" мають під собою далеко не містичні, а швидше "простиралові" реалії. Ну хто в дитинстві не лякав своїх друзів "привидами"!
Дуже тішуся тим, що українські діти можуть читати оригінальні, сповнені захоплюючих пригод та тонкого гумору, веселі історії, написані для них сьогодні, які, поряд з дитячою класикою, без перебільшень, складають золотий фонд нашої дитячої літератури.
