Макс Кідрук неочікувано написав твір, через який українська література постала зовсім з нового боку і через який їй буде легко говорити зі світом. Перший український технотрилер «Бот» повіяв справжнім патріотизмом, не замішаним на історії, національних пріоритетах чи акцентах імперіалістично-кріпацьких відносин. Просто в основу твору молодий письменник поставив справжнього українського героя, потреба в якому катастрофічно зростає з кожним новим твором сучукрліт.
Про вбогість української літератури на персонажів говорять вже давно. І справді нинішні твори часто відштовхують читача вузькістю образів і неспроможністю вийти за межі національної свідомості: звучить це начебто й патріотично, однак накладає на твори відбиток загальномасової печалі. Навіть головний герой метра Ліни Костенко скроєний на лекалі лузерства, неспроможності виживати, влаштовуватися чи змінювати щось, а відтак перебуває у безвиході одвічних скарг на зовнішні «глобальні» обставини. (А з головним героєм Кідрука костенківський персонаж навіть однієї професії!)
Водночас «елітарна» література, яка виходить за межі національного «ниття», насамперед пропонує інтелектуала, інтелігента європейського мислення, який або багато подорожує Європою, або навіть живе там. Що тим не менше не забороняє йому активно брати участь у тих самих проблемах відстоювання національної ідентичності на Батьківщині, від яких там страждають. Безумовно, галерея сучукрліт ширша, однак назвати її багатою не піднімається язик. Нашій літературі апріорі не вистачає ні образів, ні героїв, які б не просто прикрашали чи вибудовували сюжет, а вчили: успішності, кмітливості, розуміння швидкоплинності світу. Адже письменники часом забувають, що саме література формує читача, а не навпаки! Література плаче за героєм з цінностями, але сучасним, не зацикленим винятково на них, не відірваним від реальності, а головне – героєм, який би й робив щось героїчне! Тому український програміст Тимур Коршак – як нова зірка у вакуумі вітчизняних образів. Він не страждає абстрактними ідеями, він надзвичайно активний, має реальні бажання української дійсності – заробити, купити квартиру в Києві, реальні молодіжні стосунки, готовий до пригод, фізично не надто витривалий, має страх перед неприємностями, живий розум, відповідальність і головне – понад усе бажання вижити в надзвичайній ситуації і виправити накоєне.
Технотрилер, визначення якого так гордо ігнорує українська література, дозволяє створити героя реальності (яку не варто плутати з буденністю). Від наукової фантастики технотрилер відрізняється тим, що демонструє стосунки людини з найновітнішими технологіями, однак не вигаданими, а справжніми чи можливими в найближчому майбутньому. Від того реальність головного героя «Бота» Тимура Коршака аж ніяк не нудна. Відомий насамперед тревелогіями Кідрук переносить події у незвичайне для укрліт місце – найсухішу пустелю світу Атакаму, що є територією екзотичного Чилі. Знайомство з долиною смерті, де через суху кліматичну зону не виживає ні бактерія, ні навіть вірус, подорож на плато високо в горах, де при низьких температурах б’ють гарячі гейзери, самі по собі додають драйву книжці. А тут ще й сюжет захоплює у свої тенета незвичністю, динамікою, інтригою. Кідрук розкаже про створення найпотужнішої зброї у світі – людини з надзвичайними здібностями. Однак ви не зустрінетеся ні з чим подібним на Мілу Йововіч з «Оселі зла», автор познайомить з усім процесом створення надлюдини. А до цього залучить фахівців з різних країн, які розгадуватимуть найтаємничішу загадку в світі: спосіб функціонування головного мозку та на що він здатен. Для цього Кідрук радився з фізіологом, психіатром та хіміком. І дійшов висновку, що це єдиний випадок у світі, коли об’єкт дослідження збігається з суб’єктом, тобто мозок людина досліджує своїм же мозком. А відтак існує ризик, що задача не матиме розв’язку.
Найгеніальніша особа використовує лише до 30% (за іншими теоріями – до 10%) здібностей мозку. Під завісою – інші 70% (або 90J), однак чи варто заглядати у нетрі невідомого і незрозумілого? Експерименти з незнаними потужностями можуть перетворитися на нерівну сутичку, в якій людина програє.
«Бот» не залишив байдужим поки жодного читача. Кідрук, який до цього найбільше любив себе у мистецтві, нарешті не стримався і склав присягу мистецтву. Його остання книга – напрочуд якісна, не схожа ні на що інше в українській літературі. Ви не знатимете, що таке справжні пригоди, поки не прочитаєте «Бота». Захоплююче продумана інтрига, заглиблення в різні галузі науки (диву даєшся, звідки те все знає 28-річний молодик!), яскраві персонажі і абсолютно незвичний сюжет, який неможливо передбачити до самого кінця! До того ж, Кідруку добре вдалися деталі усіх епізодів. Щоправда, подекуди ще кульгає стилістика і жіночі образи, також деякі читачки можуть завагатися, бо акцент любовної лінії не достатньо сильний. Однак усі ці недоліки другорядні порівняно з першокласним твором світового ґатунку.
Бажаю смачного читання!
Юлія Мендель
