Євгенія Мірошниченко
Швачко Тетяна Олексіївна
85.335.413(4УКР)6-8
Ш 33
Опера -- Персоналії -- Україна -- 20 ст.
Співаки українські -- Опера -- 20 ст.
Анотація:
Книжка присвячена життю і творчості видатної української співачки, народної артистки України та СРСР, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка та Державної премії СРСР, Героя України Євгенії Семенівни Мірошниченко.За 40 років плідної творчої діяльності в Національній опері України вона створила неперевершені вокально-сценічні образи, які увійшли до скарбниці українського та світового оперного виконавського мистецтва.
Видання розраховане на педагогів і студентів музичних вузів, шанувальників оперного мистецтва та широке коло читачів.
Рецензія фахівця (офіційні рецензії):
Уривок статті від автора
Творча доля Євгенії Мірошниченко пов'язана з одним театром - Національною оперою України, де вона ще студенткою Київської консерваторії імені Петра Чайковського дебютувала в партії Віолетти ("Травіата" Джузеппе Верді) і завершила нею ж свою блискучу артистичну кар'єру.
Співачка ніколи не зрадила рідного колективу і не спокусилася на звабливі пропозиції Москви та Санкт-Петербурґа. Адже ми знаємо багато прикладів в історії театру, коли талановиті виконавці, котрі починали творчий шлях у Київській опері, удосконалювали тут свою майстерність, а потім переходили до престижніших московського Большого театру або санкт-петербургського Маріїнського.
Євгенія Мірошніченко поєднала кращі традиції українського та європейського оперного виконавства, стала блискучим інтерпритатором найскладніших партій колоратурного сопрано зі світового репертуару, майстром вокального й акторського перевтілення.
Для молоді вона була не тільки педагогом, а й щирим, дбайливим другом. Вона хотіла створити в Києві камерний театр, Малу оперу, щоб українські виконавці з прекрасними голосами мали можливість працювати на рідній землі, а не виїздили за кордон у пошуках роботи.
На жаль, Євгенія Семенівна не встигла здійснити свою заповітну мрію.
Зміст
Від автора С. 5
Співачка від Бога С. 9
Народжена для сцени С. 63