Мексиканські хроніки
Кідрук Максим Іванович (псевд. Макс Кідрук)
84(4УКР)6-4
К 38
Анотація:
Тревелог - роман про мандрівку - відомого українського письменника й журналіста Макса Кідрука присвячений його першій подорожі Мексикою від західного до східного узбережжя, яку він здійснив ще аспірантом і яка змінила все його життя. Відлітаючи наодинці до країни своїх дитячих мрій, він навіть не міг передбачити, що тисячі кілометрів, подолані ним, настільки зменшать відстань між незнайомими людьми з різних місць планети, а подорож подарує не тільки море веселих спогадів і яскравих пригод, а й нових друзів.Фотоматеріали
Цитати
- Хто йде вперед, озброєний великими мріями, завжди сильніший від тих, у кого на руках самі лише факти.
- Усе хороше має паскудну властивість раніше чи пізніше закінчуватися.
- Мрії матеріальні, мрії створені для реальності, без цього природа просто не дозволила б нам мріяти...
- ...Хочу, щоб коли під впливом обставин ви наважитеся кинути життю виклик, - скажімо, коли задумаєте відкривати власний бізнес, або коли захочете освідчитись у коханні найчарівнішій у цілому світі дівчині, або надумаєте стати чемпіоном світу з боксу, або забажаєте отримати міжнародний грант і поїхати вчитися в Гарвард, або намрієте переплисти Тихий океан на байдарці, або схочете стати зіркою голлівудського кіно, або затієте написання роману-бестселера, або замислите заробити мільярд доларів, - я хочу, щоб першим, що ви подумаєте, стало: «Я зможу. Я вчиню, що задумав. І я зроблю це краще, ніж будь-хто робив до мене». А потім, незважаючи ні на що, підете напролом, вперед і тільки вперед, стираючи з лиця землі всі перешкоди на своєму шляху, допоки світло омріяної перемоги й тріумфу не засяє надновою зорею на ваших
небесах.
Рецензія фахівця (офіційні рецензії):
А чи побачив читач мексику?
(уривки)
Автор, звичайно, пококетував, заявивши, що «назва “Мексиканські хроніки” прийшла раптово з нізвідки». Алюзія на назву твору Р. Бредбері «Марсіанські хроніки» більш ніж очевидна. Що ж, можна значною мірою погодитися, що Мексика постає так само фантастично-екзотичною у творі Кідрука, як Марс у науковій фантастиці американського письменника. Абсолютна більшість інформації про Мексику у Кідрука – це його суб’єктивні враження. Інколи він пробує давати якусь історичну довідку, короткий коментар до зображуваного, але їх явно бракує, через це читач отримує знання про екзотичний край дуже фрагментарно. Від одного об’єкту до іншого автор перестрибує несподівано й довільно, що теж посилює враження фрагментарності...
...Назва «Мексиканські хроніки» (а не «Мої хроніки»), однак, наштовхує на очікування розповіді насамперед про цю латиноамериканську країну. Проте… Формування Мрії, ґрунтовний життєпис автора про його дитинство і юність, які в автора, мабуть, зацікавлення тільки й викликають, підготовка до поїздки, переїзд до Мексики займають біля 90 сторінок. Ще 30 сторінок книги – про переїзд «додому», до Стокгольма і прощання з Мрією. Отже, власне на мексиканські хроніки залишилося щось у районі 180 сторінок із трьохсот. Гм… гм…, як любить писати М. Кідрук. Мабуть, таки малувато буде. Якщо до цього врахувати фрагментарність розповідей власне про Мексику, то вона нібито є, і нібито її немає, натомість чітко виписані Мрія й авторське велике «Я».
Щодо особи оповідача і розповідей про нього, його особисті почуття і переживання. Мандрівний нарис неможливий без суб’єктивного моменту, він конче потрібний як оригінальне і точне відтворення побаченого, почутого, прочитаного тощо. Але видається, що авторське «я» надто вже гіпертрофоване у «Мексиканських хроніках», розпухаючи, виштовхує з тексту все інше. Це мало би виправдання, якби з такою самою детальністю, точністю йшлося про інших людей. У книзі, справді, персонажів чимало, інколи навіть щось про них розповідається. Переважно – опис зовнішності, національність, країна мешкання, професія, рівень комунікабельності. Який характер цих людей, що у них привабливого, що варто запозичити – здогадуйтеся самі...
Микола Васьків
