Мелодія кави в тональності сподівання

В76791
84(4УКР)6-4

Г 95
Гурницька Наталія.
Мелодія кави в тональності сподівання: роман/ Н. Гурницька; ред. О.М. Хвостова, передм. Н. Шевченко - Харків : Кн. клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2017. - Придбано за підтримки Українського культурного фонду (УКФ). - 250, [3] с. - (Роман-передчуття), ISBN 978-617-12-2260-1
Місце зберігання: Абонемент (2), Книгосховище (1)
УДК: 821.161.2'06-31
Жанр: Роман

Анотація:

Анна таки вирвала в долі надію на майбутнє без Адама. Не білий панський будинок з кам’яними колонами, де вона тепер господиня, не поважний статус удови заможного шляхтича, не багатство чи впевненість у завтрашньому дні, а дитину від Адама, яку носить під серцем. Заради цієї дитини могла б жити, бо живуть же якось інші. Слабка жінка. Чи здужає вона вгамувати біль утрати й навчитися жити без Адама, чи зуміє завершити чоловікові справи та допомогти зрадженій у першому коханні кузині, чи відгукнеться її серце на знову почуту мелодію любові? А що, як у чужій, випадково розгаданій таємниці вона вловить ту саму тональність — сподівання дива?..

Фотоматеріали

Рецензія фахівця (офіційні рецензії):

Наталія Гурницька "Мелодія кави в тональності сподівання"

(уривки)

Випадково чи ні, але саме з другої, осередньої, книги своєрідного циклу романів стартувало моє знайомство з прозою львівської і вже добре знаної в Україні авторки – Наталії Гурницької. Попереду чекає повернення до «Мелодії кави у тональності кардамону», де головною героїнею так само є Анна – ще юна, недосвідчена, наївна, з бажанням взаємної любові. А потому – рух у часі вперед разом із «Багряним кольором вічності», бо, попри іншу головну героїню (Ірену), в анотації до третього роману є натяк на зв’язок із долею Анни. Отже, Н. Гурницька вочевидь полюбляє тримати інтригу...

...Одна з чільних ознак індивідуального стилю письма Наталії Гурницької – увага до деталей. Останні помітні в усьому: побуті, описі міста Лева ХІХ ст., портретних замальовках. У виносках представлені історичні коментарі, подані сучасні відповідники давніх вуличок, районів. Так, ніби неквапно мандруєш Львовом тієї доби, розглядаючи пам’ятні місцини… Окремі елементи рефреном проходять через весь текст роману (згаданий нами вище яблуневий сад, портретна схожість Адама й Тадеуша, систематичні доторки Анни до медальйона з портретом Адама на шиї) – либонь, авторка нарочито їх підкреслює, увиразнює. І поступово реципієнт вловлює себе на тому, що чтиво оживає перед очима, візуалізується чоловіча постать з темним, проте вже сивуватим і м’яким на дотик волоссям, характерним шрамом на підборідді, вчувається чоловічий голос… Оскільки для авторки питомим та органічним є ХІХ століття, якнайзручнішим видається стиль одягу того часу, то й Анна ніби промовляє голосом пані Наталії. До того ж, Н. Гурницька не приховує реальної основи сюжетної канви: дещо взяте, приміром, з історії її роду, але значною мірою художньо інтерпретована історія бабці й дідуся Андрея Шептицького – Софії з роду Яблонських та польського графа Олександра Фредро (принаймні авторка відверто мовить про них як прототипів Анни й Адама). 

Обкладинки обох романів слугують візуальними натяками на атмосферність чтива; це стосується й інших представлених ілюстрацій, що відтворюють дух Львова ХІХ ст. («<…> вплетений у сюжет мій коханий Львів, який увійшов не лише у моє життя та кров, а й міцно засів вже і у генах», – зізнається Н. Гурницька в інтерв’ю, яке можна знайти за покликанням: http://archive.kolo.poltava.ua/novini-poltava/pismennitsya-natalya-gurnitska-pisala-10-rokiv-odnu-iz-naipopulyarnishih-knig-ukrayini-23933.html) А ще – кавові зерна, горнятко, кавомолка… Аромат кави «насичує» і вищезгадані книги Р. Сьоми та О. Деркачової. Справжня розкіш для кавомана… І все ж, львівська кава – направду особлива… 

...Традиційно чтиво Н. Гурницької позиціонують жіночою літературою. Разом із тим, писаний жінкою-авторкою, роман не орієнтований винятково на жіночу авдиторію. Безперечно, профільним тут є саме фемінне «Я», але вимовний психологізм, контекст доби, затишна й камерна атмосфера Львова (хоча дія переміщується то до Жовкви, то до селища), словесні «декорації» розширюють горизонти тексту й «параметри» його потенційного реципієнта. Можливо, текст буде навіть шпаргалкою для чоловіків, аби ті збагнули, що ж насправді коїться в жіночій душі, якими критеріями керується жінка при виборі супутника життя, що спонукає її схвально/відмовно, палко/холодно реагувати на чоловічу увагу...

...У кожному з трьох розділів роману є фрагменти, які кортить цитувати, бо вони зі своїм глибинним змістом і підтекстом можуть претендувати на роль афоризмів. «У простому не лише найглибша мудрість, але й допомога в найтяжчі моменти горя. Коли стається біда, то все несправжнє, несуттєве, надумане раптом кудись відходить, а лишається просте і справжнє: саме те, що й допомагає вижити» (с. 72)...

Ганна Клименко-Синьоок

Поетеса, кандидат філологічних наук, доцент Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Матеріал взято з сайту Читай

Екранізація, інші відеоматеріали

"Мелодія кави" - Наталія Гурницька презентувала історію Анни.

Календар подій

     1 2 3
4 5 6 7 8 910
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 2324
25 26 2728293031
Бібліотека працює:
з 9:00 до 18:00
п'ятниця – вихідний день
останній понеділок місяця –
санітарний день