Скандинавська міфологія

Анотація:

Рецензія фахівця (офіційні рецензії):

Вступ (уривки)

...Скандинавські міфи — це міфи з холодної місцини, де взимку довгі-довгі ночі, а влітку — безкінечні дні. Це міфи народу, який не до кінця вірив своїм богам та й не надто любив їх, хоча поважав і боявся. Наскільки нам відомо, боги Асґарда з’явилися в Німеччині, поширились на Скандинавію, а потім дійшли й до інших частин світу, в яких домінували вікінги, — на Оркнейські острови, в Шотландію, Ірландію та на північ Англії, — де загарбники залишили по собі місця, названі на честь Тора чи Одіна. В англійській мові імена богів залишилися у назві днів тижня. Ви можете зустріти Тюра Однорукого (Одінового сина), Одіна, Тора та Фріґґ, верховну богиню, у таких днях, як Tuesday, Wednesday, Thursday і Friday.

У історіях про війну та перемир’я між ванами й асами можна знайти сліди більш давніх міфів і релігій. Вани зображуються як боги природи, брати та сестри, менш войовничі, проте, мабуть, не менш небезпечні, ніж аси...

...Ми стільки всього не знаємо, стільки історій скандинавів не збереглося! Лише низка міфів дійшла до нас у формі казок і переказів, у віршах та прозі...

У скандинавів багато богинь. Нам відомі їхні імена, деякі риси характеру та здібності, але історії та міфи про них, а також пов’язані з ним ритуали до нас не дійшли. Я б радо переказав історії про Ейр, богиню-цілительку, Лофн, розрадницю і богиню шлюбів, або Сйофн, богиню кохання. Не кажучи вже про Вьор, богиню мудрості. Я можу вигадати їхні історії — але не переповісти. Вони загубились і забулись.

Я намагався переказати ці міфи й історії максимально точно і водночас цікаво.

Іноді деталі тих чи інших історій можуть суперечити одна одній. Проте я сподіваюсь, що вони передають картину тогочасного світу. Переказуючи ці історії, я спробував подумки перенестися в далеке минуле, на землі, де їх розказували вперше довгої зимової ночі при світлі полярного сяйва чи ще довшого літнього дня, — слухачам, яким кортіло дізнатись, що там іще вигадав Тор, коли з’являється веселка, як правильно жити і звідки беруться погані вірші.

Я був вражений, коли дописав історії і прочитав їх одну за одною: вони нагадували мандрівку від льоду й вогню, з яких починається Всесвіт, до вогню й льоду, з якими настає кінець світу. Дорогою ми зустрічаємо персонажів, яких добре знаємо, — таких як Локі, Тор і Одін, а також тих, кого хочемо знати краще (мій улюблений — Анґрбода, велетка і дружина Локі, яка народила йому дітей-чудовиськ і з’являється у вигляді привида після вбивства Бальдра).

Я не дозволив собі перечитувати історії моїх улюблених оповідачів скандинавських міфів, таких як Роджер Ланслін Грін і Кевін Крослі-Холланд. Натомість провів час за читанням багатьох різних перекладів «Молодшої Едди» Сноррі Стурлусона (у прозі) та «Старшої Едди» (в піснях). Я пробирався крізь слова дев’ятсотлітньої давнини і уважно вибирав, які історії переказати і як саме це зробити, змішуючи версії міфів із прози та пісень. (Наприклад, Торів візит до Химіра у мене скомбінований: починається розповідь у «Старшій Едді», а от подробиці риболовної пригоди Тора вже додані з версії Сноррі.)...

Усі помилки, передчасні висновки та неоднозначні думки, наявні в цій книзі, належать мені й лише мені, тож я не бажаю, щоб у них звинувачували когось іншого. Сподіваюсь, що я переказав ці історії правдиво, але водночас цікаво й вигадливо.

В цьому й полягає уся привабливість міфів. Найбільша втіха — переказувати їх самому, що я щиро рекомендую вам зробити. Так, я звертаюсь до вас, шановні читачі. Прочитайте історії в цій книзі, а тоді переінакшіть їх на свій лад і якогось темного й морозного зимового вечора або білої літньої ночі розкажіть своїм друзям, як у Тора вкрали молот чи як Одін роздобув мед поезії для богів…

Ніл Гейман, Ліссон Гроув, Лондон, травень 2016 р.

Зміст

Вступ. С. 5

Глосарій. С. 246