И долго буду тем любезен я народу,
Что чувства добрые я лирой пробуждал,
Что в мой жестокий век восславил я свободу
И милость к падшим призывал
О.С. Пушкін
29 січня (за новим стилем – 10 лютого) 1837 року в 14.45 Олександра Сергійовича Пушкіна не стало. «Сонце російської поезії зайшло». Почалося нове життя його безсмертної спадщини. Він був не тільки генієм російської літератури, але і величиною всесвітнього масштабу. А для нас, в чиє життя Пушкін увійшов ще в дошкільному віці, став не лише класиком російської літератури, а й другом, порадником, учителем.
У кожного з нас свій Пушкін, своє сприйняття його творчості, свої улюблені твори цього автора. Поділитися своїм баченням Олександра Сергійовича як поета, драматурга, прозаїка і стало метою чергового засідання Об'єднання вільних художників «Ракурс». Під час заходу гуртківці цитували уривки з казок («О рыбаке и рыбке», «О попе и работнике его Балде», «О царе Салтане»), згадували шкільні уроки літератури (хрестоматійний «Дуб зеленый, со златой цепью», романтичну повість «Дубровский» – вітчизняний варіант знаменитого Робін Гуда, історичний роман «Капитанская дочка», присвячений неоднозначній особистості Омеляна Пугачова, і, зрозуміло, роман у віршах «Евгений Онегин»), читали улюблені вірші поета. Згадувалося і про творчість Пушкіна, яка досить широко представлена в російській музиці. До його творів зверталися композитори М. Глинка, М. Мусоргський, М. Римський-Корсаков і, звичайно, П. Чайковський. Опери «Евгений Онегин» і «Пиковая дама» по праву вважаються шедеврами світової оперної сцени. Звучала музика і на заході. Присутні прослухали кілька романсів на вірші Олександра Сергійовича, в тому числі і «Я вас любил» на музику Даргомижського у виконанні одного з членів об'єднання І. Мішукова.
Завершенням даного засідання стала вікторина «Чи знаємо ми О.С. Пушкіна?», переможцем у якій, звичайно ж, стала дружба.
