Нагадуємо, що 14 травня відбудеться урочисте відкриття соціального фотопроекту Олександра Андрющенка «46+». Аби правильно зрозуміти спрямованість та дізнатися історію створення проекту, радимо ознайомитися з анотацією виставки власне від автора, адже саме Олександр Андрющенко, як ніхто інший, детально розповість про своє творіння.
«Вже здавна якась невидима рука вела мне до теми людей з синдромом Дауна. До теми, яка, здавалося б, ніяким боком ні мене, ні моєї сім’ї не стосується. Так, є серед нас люди, які лагідно називаються «сонячними», але це – чужі, незнайомі люди. Яке нам діло до них – до людей з однією зайвою сорок сьомою хромосомою, коли у «нормальних» людей у каріотипі повинно бути сорок шість? Так, я теж проходив повз «сонячних» людей, опускаючи очі. Та все змінилося, коли я дізнався, що мій друг має дорослу доньку з цією генетичною аномалією. Годі й казати, які випробування пройшла сім’я мого друга з нестандартною дитиною у ті, ще радянські, часи. В «супердержаві» все повинно було бути «супер». Тож і були суцільні «потьомкінскіє дєрєвні», а ніяких проблем «не було» ніде і ніколи. Показуха на державному рівні не давала шансів на повноцінний розвиток і соціальну адаптпцію дитини з інвалідністю…
Як і більшість людей, родом із СРСР, я думав, що так і повинно бути. Та з приходом нових інформаційних технологій все стало з голови на ноги. Я з подивом дізнався, що люди з синдромом Дауна здатні досягати не абияких успіхів у житті, але у суспільстві, яке готове їм у цьому сприяти…
У березні 2015 року якимось дивовижним чином я з головою поринув у тему. Ще раз кажу: якась невидима рука вела мене, і я вирішив, що не слід опиратися, як би страшно починати не було. І я розпочав соціальний фотопроект «Сонячні діти. Перший дотик”. Під час індивідуальних фотосесій з моїми «сонячними» героями я сам пізнавав іх світ і прагнув допомогти це зробити глядачеві. Через символічну цифру – сорок сім портретів. Кажуть, мені вдалося. Виставку бачили і в Херсоні, і в області, і в Харкові, і в Києві, днями вона помандрує до Вінниці. Суспільство змінюється поволі, але кажуть: «вода камінь точить».
На першому відкриті виставки я сказав: «Це – не крапка. Це – кома…» І ось – зустрічайте! Соціальний фотопроект «46 +. Я людина, я – не синдром Дауна!» вже перетворився у виставку, яка відкриється 14 травня о 12:00 на четвертому поверсі ХОУНБ ім. Олеся Гончара. Цього разу ви побачите не тільки портрети. Це маленькі історії моїх «сонячних» героїв. Сім’я, суспільство, мистецтво… Це – не крапка…»
