Часопис заснований як видання, що покликане широко висвітлювати здобутки українських учених і брати безпосередню участь у формуванні наукової політики в Україні. Журнал разом з Академією пройшов складний, але славний шлях. Його сторінки – справжній літопис діяльності Національної академії наук України, яка стала визнаним в усьому світі центром, де формуються відомі наукові школи, розвиваються важливі напрями фундаментальних і прикладних досліджень.

Перший випуск часопису під назвою «Вісті Всеукраїнської Академії наук» датовано жовтнем-груднем 1928 р. Журнал мав єдиний номер (№ 1-3) з наскрізною пагінацією (83 с.). Назву видання і адресу було продубльовано французькою мовою на першій сторінці, оскільки нею тоді користувалися як міжнародним засобом наукового спілкування. Першим редактором журналу був академік О. В. Корчак-Чепурківський – відомий український епідеміолог. Саме він підписав надруковане на початку журналу звернення до читачів «Від редакції» – програмну заяву, в якій сформульовано основні завдання нового друкованого органу.

З перших публікацій «Вісті» повели тему орієнтації наукових розробок в Академії на потреби народногосподарського і культурного будівництва в Україні, поставили на обговорення проблему ставлення до знань, нагромаджених попередніми поколіннями. Важливе місце на сторінках випуску посіли матеріали, пов'язані з обговоренням статуту Академії. Це передусім проект статуту, запропонований Укрнаукою Народного комісаріату освіти України, якому підпорядковувалася Всеукраїнська Академія наук, а також «Положення Ради Народних Комісарів про Всеукраїнську Академію наук». Так починався літературний шлях провідного академічного журналу України.

30-ті роки – розгул репресій проти окремих учених і цілих установ, балансування тих, хто уцілів, між істинною наукою та кон'юнктурною демагогією. І відгомін усіх цих суперечливих і драматичних подій відображено на сторінках академічного журналу. Його головними редакторами в різні періоди були академіки О. В. Палладін, Б. І. Чернишов, Г. В. Курдюмов.

У роки Великої Вітчизняної війни журнал виходив в Уфі, куди евакуювалося багато наукових установ з України. З 1960 по 1969 рік була перерва у виданні часопису. А відродившись, він знову став справжнім літописом розвитку української академічної науки – висвітлював найважливіші фундаментальні проблеми, повідомляв про вагомі практичні досягнення, виконував координаційні функції.

Головним редактором відновленого «Вісника» став президент Академії наук Борис Євгенович Патон – вчений, світовий авторитет якого вже тоді був свого роду мірилом авторитету української науки.

Упродовж своєї історії журнал неодноразово змінював назву. У 1936 р. у зв'язку з перейменуванням Академії він став «Вістями Академії наук УСРР», у 1947 р. одержав назву «Вісник Академії наук Української РСР», у 1991 – «Вісник Академії наук України», а з квітня 1994 р. виходить як «Вісник Національної Академії наук України».

Не лишалися незмінними і завдання, функції, зрештою – можливості журналу. Особливо серйозні трансформації відбулися на рубежі 80-90-х років ХХ століття. Поштовхом для них стало розуміння редколегією і редакцією необхідності звільнитися від догм застійних часів, уважніше дослухатися до биття пульсу сучасного життя, якомога повніше відбивати турботи суспільства і вчених Академії, їхні наукові та життєві устремління. То був новий рівень завдань і вища міра відповідальності.

Відмовившись від висвітлення деталей, доступних і потрібних тільки вузьким фахівцям, загальнонаукове видання зосередило увагу на осмисленні досягнень науки та її можливостей. Автори журналу показують, що наука здатна стати тією підоймою, з допомогою якої можна вирівняти нашу економіку, дати потужний імпульс майже знекровленому суспільному організмові. Історики, соціологи, психологи пропонують чіткий, науково вивірений аналіз закономірностей, без розуміння яких неможливий зорієнтований на потреби людини цивілізований розвиток суспільних відносин. Економісти показують шляхи виведення країни з кризи, розкривають механізми ефективної інвестиційної політики. Представники природничих і точних наук допомагають зберігати світоглядні орієнтири; знайомлять з новітньою технікою і технологіями, необхідними для піднесення рівня всього суспільного виробництва; говорять з людиною про неї саму – її можливості оптимально вписатися в очікуване постіндустріальне суспільство, про явні і приховані резерви кожної особистості.

«Вісник» дедалі все більше завойовує авторитет серед читацької аудиторії. Журнал прагне бути конструктивним, потрібним. На сторінках журналу читач все частіше знаходить статті, які відзначаються гостротою постановки і глибиною аналізу актуальних проблем розвитку науки і суспільства, широким поглядом, високим рівнем узагальнень, теоретичних висновків і практичних рекомендацій. Він проголошує – як найвищі цінності – соціальну відповідальність, інтелектуальну незалежність, ідеологічну незаангажованість, етичну стабільність.

У фондах книгозбірні це видання зберігається з 1944 по 2018 р.

Красовська Т. М.,
завідуюча відділом зберігання та реставрації бібліотечних фондів

Список літератури

1. «Вісник Академії Наук Української Радянської Соціалістичної республіки» // Українська радянська енциклопедія. – К.: Академія Наук Української Радянської Соціалістичної республіки, 1960. – Т. 2. – С. 495.

2. Журнал і час // Вісник Національної Академії Наук України. – 2003. - № 10 – 10. – С. 3 – 4.

3. Мойсеєнко Н.І. «Вісник Національної Академії Наук України» // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. – К., 2003­ – 2016. – С. 606.

4. Рубан В.А. Становлення Української Радянської преси. – К.: Видавництво Київського університету, 1963. – 196 с.

5. Смолій В. Ювілей «Вісникові Національної Академії Наук України» // Вісник національної академії наук України. – 1998. - № 9 – 10. – С. 1.

6. Торжевська Г. «Віснику Національної Академії Наук України» // Вісник національної академії наук України. – 1998. – № 9 - 10. – С. 5 – 9.

 7. Якубова Л.Д. «Вісник Національної Академії Наук України» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – К. : Наук. думка, 2003. – Т. 1 : А – В. – С. 576.