Усі діти з нетерпінням очікують на перший день канікул. Бо саме з цього моменту на них чекають веселощі, гра з друзями і повна відсутність занять у школі. Та аж таких пригод від цього літа Юхимко Бусел вже ніяк не чекав. Звичайна гра у схованки привела його до чарівних дверей та незвичайного міста. Та хіба знав тоді хлопчик, що на нього тут очікує?
Місто Охи не просто дивне, воно дуже дивне. Ось вам кілька прикладів цього. Вітаються тут не словами «добрий день» чи «здрастуйте», а говорячи «Очі б мої тебе не бачили!». Це означає: «ви маєте такий прекрасний вигляд, що очам боляче».
Пінгвінів тут називають гвінпінами. А позаяк в Охи дуже тепло, то живуть вони у будиночках-холодильниках, вміють розмовляти, грати в «Чапаєва» та здатні створювати об’ємну картинку всього, що коли-небудь бачили.
Та відбуваються тут і не дуже хороші речі. Поки король та королева міста подорожують, Порядник Сигізмунд Брехло вирішив загарбати владу собі. Йому не до вподоби яскраві фарби чудового світу, тому він наказав перефарбувати його в тьмяний сірий колір. Та це у звичайному світі колір дверей не має особливого значення. В Охи від цього залежить не лише доля мешканців, а й існування самого міста. І врятувати їх від лиходія може тільки Юхимко. Та чи вдасться це зробити звичайному хлопчику, особливо коли вулиці Охи заповнять хижі динозаври? Та щоб дізнатися, треба прочитати книгу. І ми впевнені, що зробите ви це дуже швидко. Адже вся історія читається на одному подиху, і хочеться щонайшвидше дізнатися, що буде на наступній сторінці.
Наприкінці книжки подано коротенький словник-роз’яснювач для тих читачів, які «хочуть довідатися дещо, крім того, про що написано в книжці». Із нього ви дізнаєтеся, як насправді виглядали вакуумні летяги та на честь якого адмірала отримала своє прізвище бабця-піратка Меліси і Розалінди.
Автор відгуку: Анастасія Козак
Коментарі