Сучасники зауважували її виняткову елегантність, врівноваженість та ерудицію. Вона тим часом пам’ятала себе маленькою дівчинкою із синичкою на плечі. Її світлини та голос випромінюють благородну поставу спадкоємиці дворянської крові, що свідомо обрала шлях української дослідниці давнини.
У той час, коли її ровесниці обмежувалися веденням домашніх справ, вона стала першою жінкою, що обійняла посаду приват-доцентки Університету Святого Володимира в Києві. Вона навчила писемності 17 тисяч жінок. Упродовж життя вона активно займалася просвітництвом, заснувавши у Харкові першу недільну жіночу школу, здолавши тогочасний стереотип про виключну роль жінки, як матері та господині.
Життєпис Наталії Полонської-Василенко дає змогу поглянути на типові сценарії та унікальні збіги обставин у долі української науковиці, що досвідчила дві світові війни, перші та другі визвольні змагання, репресії й еміграцію.
Її творча спадщина налічує понад 200 наукових праць з археології, історії України й Української Церви, спогади про громадських і наукових діячів. А знаменитий двотомник «Історія України», перевиданий уже в незалежній Україні аж чотири рази, досить залишається популярним та актуальним серед багатьох сучасних дослідників.
У репозитарії Колумбійського університету зберігається усне інтерв’ю 1965 року, в якому Наталія Дмитрівна з відстані часу розповідає про свою родину та пережитий досвід. Вона гордо починає з того, що її батько-військовий походив зі старшинського роду, його дядьком був відомий письменник Григорій Данилевський. Наталці пощастило мати прогресивних батьків, що дали їй добру освіту: за її плечима була Фундуклеївська Маріїнська гімназія, історико-філологічне відділення Вищих жіночих курсів Аделаїди Жекуліної й Київський університет святого Володимира.
Тож, якщо вас зацікавила неординарна особистість видатної українки переходьте за посиланням Наталія Полонська-Василенко… і більш детально знайомтесь з її нелегким життєвим шляхом.
