Фото: Голос Запоріжжя
Російська військова машина значною мірою залежить від роботи підприємств, які розташовані далеко від лінії фронту, саме там, де виробляють, ремонтують і забезпечують те, що використовується у війні проти України. Однією з таких цілей став ракетно-космічний центр «Прогрес» у м. Самара.
Від перших цехів до ракет. РКЦ «Прогрес» – одне з ключових підприємств російської космічної галузі, історія якого тісно пов’язана не лише з науковими програмами, а й з оборонною промисловістю. Від самого початку його виробничі потужності працювали на військові потреби СРСР, а згодом – і росії.
1959 рік. Завод почав серійне виробництво першої в світі міжконтинентальної балістичної ракети Р-7, яка могла нести термоядерну зброю.
1960–1980 рр. Поки радянська космічна програма привертала увагу світу польотами людини в космос, підприємство працювало над військовими проєктами. Зокрема, завод виготовляв ракети-носії для супутників серії «Зенит», які використовувалися для фото- та розвідувальної зйомки.
2014 рік. Після окупації Криму та початку російської агресії проти України військове значення космічної галузі для рф лише посилилося. Москва взяла курс на розвиток власної супутникової розвідки та зменшення залежності від західних технологій.
2015–2019 рр. Російське міноборони почало укладати масштабні контракти на створення супутників оптико-електронної розвідки. Серед нових розробок – «Барс-М» (картографування земної поверхні) та нова система «Раздан» (супутники-шпигуни наступного покоління). У цей період космічна інфраструктура дедалі більше використовувалася у військових цілях. Супутникові дані ставали інструментом розвідки, спостереження та забезпечення бойових операцій.
Лютий 2022 року. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну санкції відрізали російську космічну галузь від значної частини міжнародного цивільного ринку. Європейські партнери припинили співпрацю із російською стороною щодо запусків ракет «Союз». Підприємство повністю перейшло на виконання Державного оборонного замовлення рф, а його керівництво офіційно заявило про роботу у кілька змін для «забезпечення завдань міноборони».
2022–2025 рр. Росія продовжувала розгортати та використовувати супутникові системи спостереження, зокрема, апарати «Барс-М» та «Ресурс-П», які надають російському командуванню детальні дані для планування бойових операцій.
Виробництво космічної техніки. Фото: ТСН
Два удари – два об’єкти. 15 серпня 2026 року Збройні Сили України уразили РКЦ «Прогрес». Після атаки виникла пожежа, площа якої становила близько 5 тис. м². Супутникові знімки підтвердили, що внаслідок удару уражено два промислові об’єкти – РКЦ «Прогрес» та авіаційне підприємство «Авіакор».
Пожежа на підприємстві після атаки. Фото: УНІАН
На території РКЦ «Прогрес» одна з ракет влучила у дах виробничого корпусу, пробивши покрівлю. За оцінкою експертів, удар міг припасти на корпус 106А, де виконують роботи з монтажу бортового електрообладнання, приладів, кабельних мереж та елементів систем управління ракет-носіїв «Союз».
Поруч розташований корпус 106 Б, де проводять фінальне складання. Якщо внаслідок удару та пожежі постраждали виробничі ділянки або обладнання цих корпусів, це потенційно може вплинути на завершальні етапи виготовлення ракет-носіїв.
Наслідки удару. Фото: Кіберборошно
Особливу увагу привертає можливе пошкодження так званої «чистої кімнати» – виробничої зони з контрольованими умовами, де працюють з електронікою та іншими чутливими компонентами. Після пожежі, задимлення або потрапляння води такі приміщення можуть потребувати очищення, перевірки обладнання та повторної підготовки до роботи.
Другий удар припав на ангар авіаційного підприємства «Авіакор», який ремонтує та модернізує літаки. Обидва підприємства розташовані в одному промисловому районі Самари, тому атака одночасно зачепила два об’єкти.
Ознаки двох влучань також зафіксовані на відео, оприлюднені у мережі. Див. відео: Момент прильоту.
«Застосовувалися ракети "Фламінго" – хороше досягнення. Відстань від нашого кордону – близько 900 кілометрів», – написав Президент України Володимир Зеленський.
Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ
Космічна інфаструктура війни. РКЦ «Прогрес» – це ключове стратегічне підприємство державного корпоративу «Роскосмос», яке серійно виробляє ракети-носії сімейства «Союз-2». Вони доставляють на орбіту апарати, які дедалі активніше використовуються у військових цілях для зв’язку, розвідки та навігації.
Один із таких проєктів – супутникова мережа «Рассвет», яку Москва розвиває як власну альтернативу Starlink. Її завдання полягає у забезпеченні стабільного супутникового зв’язку та створенні можливості дистанційного керування БПЛА.
За кілька років проєкт пройшов шлях від перших апаратів до масштабного угруповання.
2023 рік. З космодрому «Восточний» на орбіту вивели перші три супутники системи.
Травень 2024 року. З військового аеродрому «Плесецьк» запустили ще три апарати. На них випробовували сучасні технології супутникового зв’язку, зокрема, підтримку стандарту 5G NTN, а також лазерні канали зв’язку між супутниками.
Березень – липень 2026 року. Росія провела чергові пакетні запуски, виводячи на орбіту вже десятки нових апаратів.
За оцінкою фахівця з радіотехнологій Сергія (Флеша) Бескрестнова, після розгортання мережі «Рассвет» ворог отримає додаткові можливості для онлайн-керування безпілотниками на великій відстані. Це створює для України нову загрозу, оскільки дозволяє обходити обмеження наземних каналів зв’язку.
Ракети «Союз-2» – лише одна ланка значно більшої системи. Їхнє виробництво дає рф змогу постійно поповнювати та розширювати супутникові угруповання, які можуть використовуватися у війні проти України.
Тому РКЦ «Прогрес» – це не просто підприємство космічної галузі. Це тилова ланка російської військової інфраструктури, від якої залежить здатність Москви розвивати космічні системи зв’язку, розвідки та керування безпілотниками.
Космодром «Плесецьк». Фото: 24 Канал
Наслідки для ракетної програми рф. Ураження підприємства, яке виробляє космічну техніку, може вплинути не лише на його роботу, а й на реалізацію російських ракетно-космічних програм.
1. Виробничий удар. Якщо вибух стався у робочій зоні, пошкодження могли стосуватися не лише приміщення та обладнання. Забруднення може зробити непридатними матеріали і заготовки, які перебували на лінії, а відновлення потребуватиме ремонту, очищення та повторної перевірки виробничих зон.
2. Зупинка запусків. За оцінкою експерта, безпосередньої загрози планам запусків «Союз-2.1б» до кінця 2026 року наразі немає. Росія має запас уже виготовлених ракет, які може використовувати для запланованих місій та інших замовлень.
Обмежений запас. Чим довше пошкоджена дільниця залишатиметься поза роботою, тим складніше буде підтримувати колишні темпи виробництва та поповнювати запас готових ракет.
Джерела:
