Перебіг перших воєнних місяців істотно вплинув на бібліотечну дійсність. З дня запровадження воєнного стану довелось призупинити обслуговування користувачів, а згодом перелаштуватись на роботу в дуже складних умовах. Через пряму загрозу життю частина колективу бібліотеки покинула місто і тимчасово оселилася в інших населених пунктах в межах України або виїхала за кордон. В нелегких умовах евакуації команда фахівців, використовуючи власні технічні засоби, працювала дистанційно. Бібліотечне життя продовжувалось у соціальних мережах (на публічних та особистих сторінках), у спільнотах за місцем перебування бібліотекарів. В період окупації міста працівники бібліотеки, розуміючи, що мародерства не уникнути, щось намагалися вивезти, а щось сховати у самій будівлі, адже її площа 12 000 м2 дозволяла це робити. Вдалося винести установчі документи, документи особового складу, трудові книжки, деякі ноутбуки та ПК. Чоловіча частина колективу охороняла книгозбірню від мародерів.
7 травня російські військові зайшли до бібліотеки, вигнавши охорону, зачинилися всередині «святкувати» «День пабєди». Працівникам дозволили зайти до будівлі тільки 10 травня. Усюди панував абсолютний безлад: розбиті двері, поламані меблі, підлога встелена паперами… Кілька днів колектив бібліотеки усе впорядковував.
Потім почалися перевірки ФСБ. Незважаючи на тиск з боку офіцерів російської служби безпеки, директорка бібліотеки Надія Коротун категорично відмовилася від будь-яких форм співпраці з окупантами, її приклад наслідувала більшість представників трудового колективу. Зі 155 працівників обласної бібліотеки тільки 19 людей (в основному технічна служба) залишилося працювати за окупаційної влади.
З 21-го червня доступ до установи працівникам Гончарівки був заборонений. Лише колаборанти працювали на «нову» бібліотеку. Вони намагались робити ілюзію успішної роботи, проводили якісь «мєропріятія» за руськими наративами, але прихильників їхніх ідей знайшлося небагато. Щоб вислужитися перед окупантами вони розкрили схованки. «Російські хазяї» та їхні прислужники вивезли те, що вважали найціннішим.
Покидаючи місто, загарбники у вантажівки завантажили меблі, книги, нові комп’ютери та іншу техніку. Згодом росіяни опублікували світлини, на яких працівники бібліотеки впізнали рідкісні видання викрадені ворогом.
«Окупанти вивезли дореволюційні видання, які видавались у Херсонській губернії. Вони безцінні! Це найбільша колекція краєзнавчих фондів! Для науковців та викладачів, студентів і краєзнавців – джерела інформації для досліджень. Знищено інформаційний ресурс для всіх, кого цікавить історія південної частини України», – зазначила керівниця книгозбірні, Надія Коротун.
11 листопада 2022 року відбулася така довгоочікувана подія – звільнення Херсона, а вже 19 листопада окупанти обстріляли флагшток, що знаходився поряд з бібліотекою. Від вибухової хвилі в будівлі бібліотеки повилітали шибки. Постало питання негайно забити вікна, щоб убезпечити потрапляння вологи в середину будівлі. В цей період багато благодійних фондів, організацій, приватних осіб фінансово підтримали бібліотеку, виділивши кошти на придбання ОSB-плит. Працівники, які залишились в Херсоні, приводили до ладу приміщення бібліотеки, закривали плівкою меблі, намагались зберегти паркет. Чоловіки разом з волонтерами забивали вікна. Техніку, яку не встигли вивезти окупанти – переміщували до підвального приміщення.
Але сподівання, що будівля вціліє виявилися марними, бо російська агресія не має меж. Вони все частіше почали прицільно бити по бібліотеці з лівого берега Дніпра. Кожного разу з’являлися все нові й нові руйнування. Мальовниче місцезнаходження бібліотеки на березі Дніпра, чим завжди захоплювалися відвідувачі, виявилося фатальним для книгозбірні. У ніч з 11 на 12 листопада 2023 року армія рф завдала чергового ракетного удару, внаслідок чого четвертий поверх обвалився на третій, спалахнула пожежа, будівля книгозбірні зазнала суттєвого руйнування.
Незважаючи на постійні обстріли і наближену зону до бойових дій, працівники бібліотеки, не здавшись перед труднощами, об’єднавшись, протягом наступних кількох місяців провели евакуацію книжкових колекцій (750 тис. видань було вивезено до інших міст України, ще частину фонду переміщено в межах Херсона) та прийняли виклики, демонструючи стійкість та згуртованість, адаптувавшись до нових реалій.
Працівники закладу відновили надання цифрових послуг мешканцям громад області в рамках проєкту «Бібліотеки розвивають цифрову грамотність задля посилення стійкості громад та відновлення», який реалізує ВГО Українська бібліотечна асоціація за підтримки ПРООН в Україні у межах «Проєкту підтримки Дія», що фінансується Швецією, та у співпраці з Міністерством цифрової трансформації України.
Крім того, продовжили роботу офлайн в артукритті «Незламна бібліотека» (грант від програми House of Europe), а також в інших локаціях (в тих містах, до яких евакуювалися працівники книгозбірні) на території України в рамках проєкту «Об’єднані Херсоном».
В цей період важливого значення набуває розвиток віртуального простору бібліотеки: сайт, соцмережі, онлайн-заходи, відбувається переорієнтація організаційних питань, з’являється можливість дистанційної роботи. Адаптувавшись до непростих обставин, працівники бібліотеки відроджують і розвивають ті проєкти, які добре зарекомендували себе до широкомасштабного вторгнення росіян, а також впроваджують нові.
Щоб допомогти пошкодженим та зруйнованим бібліотекам і культурним центрам Херсонщини, за ініціативою Українського ПЕН та Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара, майже відразу після звільнення організовано загальнонаціональний збір книжок українською і англійською мовами. В ході акції було зібрано понад 5 000 пр. книг для дорослих, дітей та підлітків. Серед учасників акції як підприємства, так і приватні особи з різних куточків України, а також Посольство Франції в Україні, Всеукраїнська екологічна ліга та інші громадські організації.
Професійна відповідальність на виклики війни сформувала бібліотеку як центр стійкості, професійного лідерства у регіональному бібліотечному просторі. Нині книгозбірня надзвичайно потужний і мотивований колектив, який формує орієнтири своєї діяльності в реаліях сьогодення, підтримуючи віртуальний та реальний зв'язок зі своїми користувачами.
Яким є сьогоднішнє життя бібліотеки див.: «Гончарівка: нова реальність»
