Собор Паризької Богоматері
Гюго Віктор
В59014
84(4ФРА)
Г 99
84(4ФРА)
Г 99
Гюго Віктор.
Собор Паризької Богоматері: роман/ Віктор Гюго; пер. з фр. А. Дмитрієва
- О. : Маяк, 2004. - 438, [1] с. - (Зарубіжна класика), ISBN 966-587-102-4
Анотація:
Роман про народ середньовічної Франції.Рецензія фахівця (офіційні рецензії):
Цю книгу мені порадили, сказавши що це «цікаво». Ну ось я і вирішила дізнатися, що ж ховається під обкладинкою з назвою, явно говорить про храм у Франції.
Дія готичного роману розгортається в столиці Франції - Парижі навколо Собору Паризької Богоматері, храму, розташованого в центрі міста. У той час цього унікального пам'ятника культури погрожував знесення, або модернізація, саме тому Віктор Гюго з такою історичною точністю описує фасад, внутрішнє оздоблення, а також і все місто, що служив тлом подій, описуваних в романі.
У Парижі йдуть язичницькі гуляння і святкування Водохреща. Провалилася п'єса залишає поета і драматурга П'єра Гренгуар без гроша в кишені, в наслідок чого пізніше він потрапляє до бродяг, де його мало не вбили. На святі вибирали тата блазнів, яким став потворний дзвонар Собору Паризької Богоматері. Храм служив Квазімодо притулком, а його священик Фролло - прийомним батьком. Пізніше доля звела всіх трьох (Гренгуара, Квазімодо і Фролло) з юною і прекрасною Есмеральда, думаю що її історія не залишить вас байдужими. І все таки, як не крути Собор тут головний герой, який об'єднав життя, почуття і переживання.
Книга не зовсім легка для прочитання. Початок і середина можуть здатися вам нудними (хоча якщо подивитися з іншого боку, то це небувалий екскурс в епоху Середньовіччя і в даному випадку кращого гіда, ніж Гюго годі й шукати), але потім закручується такий сюжет - тільки тримайся. Насправді приємно, що автор піклується і про нас - читачів - так докладно описує ці вулички, це велична будівля. Почуття не слабшають впродовж всієї історії і ти до кінця віриш в кращий результат подій, але ця книга не з тих, в яких розповідь закінчується словами «все жили довго і щасливо». Хоча є світлі і радісні моменти: неймовірно чиста любов, материнські сльози радості, порятунок і порятунок.
А сама книга про злом рок долі і неземне кохання. У мене особисто прокинулося бажання здійснити подорож і погуляти по тих місцях, які з такою любов'ю описував автор. А тим, хто вже побував там буде приємно згадати і зі знанням справи зануритися в процес читання.
Що ж стосується автора, то йому вдалося спонукати серця людей встати на захист пам'ятників готичної архітектури, а нам в спадщину дісталося унікальний витвір світової класики, і до цього дня розбурхує уми і серця людей.
Дія готичного роману розгортається в столиці Франції - Парижі навколо Собору Паризької Богоматері, храму, розташованого в центрі міста. У той час цього унікального пам'ятника культури погрожував знесення, або модернізація, саме тому Віктор Гюго з такою історичною точністю описує фасад, внутрішнє оздоблення, а також і все місто, що служив тлом подій, описуваних в романі.
У Парижі йдуть язичницькі гуляння і святкування Водохреща. Провалилася п'єса залишає поета і драматурга П'єра Гренгуар без гроша в кишені, в наслідок чого пізніше він потрапляє до бродяг, де його мало не вбили. На святі вибирали тата блазнів, яким став потворний дзвонар Собору Паризької Богоматері. Храм служив Квазімодо притулком, а його священик Фролло - прийомним батьком. Пізніше доля звела всіх трьох (Гренгуара, Квазімодо і Фролло) з юною і прекрасною Есмеральда, думаю що її історія не залишить вас байдужими. І все таки, як не крути Собор тут головний герой, який об'єднав життя, почуття і переживання.
Книга не зовсім легка для прочитання. Початок і середина можуть здатися вам нудними (хоча якщо подивитися з іншого боку, то це небувалий екскурс в епоху Середньовіччя і в даному випадку кращого гіда, ніж Гюго годі й шукати), але потім закручується такий сюжет - тільки тримайся. Насправді приємно, що автор піклується і про нас - читачів - так докладно описує ці вулички, це велична будівля. Почуття не слабшають впродовж всієї історії і ти до кінця віриш в кращий результат подій, але ця книга не з тих, в яких розповідь закінчується словами «все жили довго і щасливо». Хоча є світлі і радісні моменти: неймовірно чиста любов, материнські сльози радості, порятунок і порятунок.
А сама книга про злом рок долі і неземне кохання. У мене особисто прокинулося бажання здійснити подорож і погуляти по тих місцях, які з такою любов'ю описував автор. А тим, хто вже побував там буде приємно згадати і зі знанням справи зануритися в процес читання.
Що ж стосується автора, то йому вдалося спонукати серця людей встати на захист пам'ятників готичної архітектури, а нам в спадщину дісталося унікальний витвір світової класики, і до цього дня розбурхує уми і серця людей.
Катерина Петриченко.
