МІСТО ГЕНІЧЕСЬК
[1784]
(До 240-річчя з часу заснування)
Генічеськ – місто районного підпорядкування в Херсонській області, адміністративний центр Генічеського району.
Найдавнішими слідами заселення території, на якій розкинувся сучасний Генічеськ, є курганні поховання епохи пізньої бронзи (друга половина ІІ – початок І тисячоліття до н. е.). Ці краї в різні часи населяли легендарні племена амазонок, скіфів, сарматів, кіммерійців, греків, татар. Під населеним пунктом збереглися до наших днів великі підземні ходи. Їх виникнення не з’ясоване.
Перша документальна згадка про Генічеськ датується 1784 роком. Саме від цієї дати ведеться його літочислення. Назва містечка походить від слова “дженічі”, що означає у перекладі з тюрської “тонкий”. Так кримські татари називали вузьку протоку (нині – Генічеська протока), що з’єднує Азовське море і Сиваш. Французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплан зі слів запорозьких козаків досить точно охарактеризував її у своїй книзі “Опис України” від 1651 року: “Тонка вода – це протока між суходолом і косою. Має лише 200 кроків завширшки, і у штиль її можна перейти верхи на конях. Козаки переходять її табором, коли йдуть красти коней із ханського табуна”. Спершу Генічеськ був казенним селом та належав до Дніпровського повіту Таврійської губернії. Перші поселенці називали його Усть-Азовськом. Ці дві назви деякий час існували паралельно.
Через Генічеськ до Арабатської Стрілки проходив чумацький (соляний) шлях. Видобуток солі став основним заняттям для численних поселенців, а потім вже додалися рибальство, вівчарство, хліборобство. Тут працювала контора солепромислу, якій належали соляні склади. Згодом у місті з’явилися рибні заводи, а з 1835 року почав розбудовуватися порт. У 1837 році Генічеськ отримав статус містечка і увійшов до складу Мелітопольського повіту Таврійської губернії.
Наприкінці ХІХ ст. розвиток комерційної діяльності Генічеського морського порту призвів до швидкої розбудови населеного пункту. На очах зростали купецькі будинки, банки, контори, склади, з’являлися торгуючі зерном компанії. Багато розорених селян шукали заробітків у порту, обсяг перевезень в якому помітно зростав, особливо з 1876 року, коли від лінії Лозова-Сімферополь проклали залізничну гілку Новоолексіївка-Генічеськ. Це давало змогу щорічно перевозити до 1,5 млн пудів солі. Зросли перевалочні операції вантажів у порту. Щорічно через нього вивозилося біля 4 млн пудів зерна і 1 млн пудів солі в інші порти Азовського узбережжя. У 1912 році потужності підприємства (перевалка зерна) мали до 16 млн пудів експорту. На зовнішньому рейді кидали якорі судна під прапорами багатьох країн світу. Порт та базарна площа наповнювалися різноголоссям української, єврейської, грецької, англійської, перської, італійської, арабської мов. У Генічеську осідали представники торговельних контор з різних країн. З’являлися й місцеві купці.
На початку 90-х років ХІХ ст. у населеному пункті відкрито митну та лоцмейстерську дільниці, відділення комерційного банку, земську лікарню на 10 ліжок і фельдшерський пункт. Крім порту та соляних промислів, працювали також чавуноливарні майстерні, два цегельні заводи, млин, невеликі рибокоптильні, шість лісних і один рибний склади, бондарня, столярня, фабрика мінеральної води.
Зростала й кількість населення. За даними перепису 1897 року в містечку мешкало 8100 чоловік, а у 1914 році ця кількість подвоїлася до 16000 осіб.
У 1903 році Генічеськ отримав статус міста. З 1923 року він став центром однойменного району Мелітопольського округу. Протягом 1932-1938 років населений пункт входив до складу Дніпропетровської області, 1939-1944 років – до Запорізької області. У 1938 році Генічеськ віднесено до категорії міст районного підпорядкування.
На початку XX ст. у населеному пункті функціонували: артіль “Производственник” (майбутній машинобудівний завод), млини і олійниці промартілі “Прогрес”, бавовноочищувальний та рибний заводи, райпромкомбінат, порт, солепромисел, електростанція, бібліотека, кінотеатр, декілька драматичних гуртків, земська двокомплектна школа, приватна гімназія, двокласне міське училище та 2 земські двокомплектні школи, в яких налічувалося 14 вчителів і 700 учнів.
Свого піку розвиток промисловості Генічеська досягнув наприкінці 80-х – початку 90-х років ХХ ст., коли працювало 10 підприємств: заводи – машинобудівний, виноробний, рибоконсервний, будівельних матеріалів, залізобетонних виробів, хлібозавод, прядильно-ткацька і харчосмакова фабрики, сироробний комбінат, друкарня. Вони мали стабільне виробництво і задовольняли потреби населення в робочих місцях. Кількість мешканців на той час перевищувала 30 тисяч.
Зростала і поширювалася сфера діяльності тресту “Генічеськсільбуд”, який обслуговував шість районів області. Ця організація разом з численними підрозділами забезпечувала будівництво житлових мікрорайонів міста, займалася спорудженням тваринницьких та інших сільськогосподарських комплексів, об’єктів соціальної інфраструктури: шкіл, лікарень, кінотеатрів, магазинів тощо.
У XXI ст. Генічеськ розвивався, в основному, за рахунок приватного підприємництва, рибальства, виноробства, туристичного бізнесу, сфери обслуговування, підприємств харчової та переробної промисловості. На виробничих площах ВАТ “Генічеський машинобудівний завод” виготовляли металеві вироби. У сфері автотранспортних перевезень основна діяльність була покладена на ТОВ “Південь-Транс”.
Місто було одним з найбільших курортів Азовського моря, який славився теплим кліматом, лікувальними грязями та ропою Сивашу, підземними термальними водами Арабатської Стрілки.
З першого дня повномасштабного російського вторгнення в Україну (24 лютого 2022 року) Генічеськ знаходится в тимчасовій окупації.
Література
Про утворення та ліквідацію районів : Постанова Верховної Ради України від 17 лип. 2020 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2020. – №33. – С. 7-24.
Верховна Рада України постановляє: утворити, в т. ч. Генічеський р-н (з адміністративним центром у м. Генічеську) в складі територій Генічеської міської, Іванівської селищної, Нижньосірогозької селищної, Новотроїцької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Арабатська стрілка. Генічеськ : куди завітати? що подивитися? оздоровлення, фестивалі влітку, важливі контакти : турист. фотокарта / Від. культури Геніч. райдержадмін., Геніч. район. краєзнав. музей Геніч. райради Херсон. обл. – Мелітополь : Видавн. дім ММД, 2019. – 1 арк. (склад. в 15 с.).
Беличко Юрий Николаевич. Геническ. Катакомбы / Юрий Беличко. – Мелитополь : Издат. дом МГТ, 2011. – 87 с. : цв. ил.
Беличко Юрий Николаевич. Страницы общей истории : [г. Геническа] / Юрий Беличко ; ред. А. В. Помогайбо. – 2-я ред., изм. и доп. – Харьков : Точка, 2011. – 93 с. : ил.
“Генічеська Бессарабія”: історична козацько-рибальська територія міста : проєкт : козацьке минуле України, до якого причетне місто Генічеськ. – [Генічеськ], 2018. – [6] с.
Мещерякова Светлана Григорьевна. Геническому медицинскому училищу – 50 лет : [1966-2016 : фотоочерк] / С. Г. Мещерякова. – Мелитополь : Мелитоп. гор. тип., 2017. – 110, [1] с., [4] л. цв. фотоил.
Пихуля Виталий Михайлович. Геническ и геничане : сб. ист.-краевед. фотоочерков / В. М. Пихуля. – [3-е изд., испр. и доп.]. – Мелитополь : Издат. дом МГТ, 2016. – 200 с. : фот.
Прихненко Олександр Володимирович. Генічеськ – це Україна! : фотоальбом / Олександр Прихненко. – Мелітополь : Видавн. дім ММД, 2018. – 83 с.
Художники Геническа [Изоматериал] : альбом / авт.-сост. А. В. Прихненко, В. А. Шпак. – Изд. 2-е. – Киев : АДЕФ-Україна, 2017. – [112] с.
Генічеськ // Малі міста України. Херсонська область : бібліогр. покажч. – Київ, 2017. – С. 33-62 : іл.
Геническ // Шинкаренко Ольга Николаевна. Мой край – родное Приазовье : в словах и названиях / Ольга Шинкаренко. – Геническ, 2018. – С. 12-14.
Бейник Андрій. Депутати затвердили бренд міста / Андрій Бейник // Новий день. – 2019. – 27 берез. (№13). – С. 22.
Про логотип туристичного бренду м. Генічеська.
Бейник Андрій. У Генічеську з’явився кам’яний Мамай / Андрій Бейник // Новий день. – 2018. – 19 верес. (№38). – С. 20.
Відомості про скульптурну композицію “Козак Мамай”.
Белоусова Любовь. “Приазовская волна”: с форс-мажором справились / Любовь Белоусова // Приазов. правда. – 2018. – 8-14 листоп. (№45). – С. 6.
Інформація про фестиваль авторської пісні, що пройшов у м. Генічеську.
Больница диджитализируется // Приазов. правда. – 2020. – 6 лют. (№6). – С. 4.
Повідомляється про комп’ютеризацію робочих процесів у Генічеській центральній районній лікарні.
Вдвадцяте зібрала гостей // Приазов. правда. – 2019. – 5-11 верес. (№36). – С. 10-11.
Публікація про XX Всеукраїнський фестиваль національних культур “Таврійська родина” у м. Генічеську.
Ветрова Ксения. Киевляне изучали подземелья Геническа / Ксения Ветрова // Гривна. – 2018. – 14 лют. (№7). – С. 20.
Висновки спеціалістів Київського інституту археології України після первинного огляду 5 км підземних ходів. Стаття також містить відомості про історію катакомб курортного міста.
Генічеська районна газета “Приазовська правда”: шлях до 100-річчя // Приазов. правда. – 2021. – 21-27 січ. (№3). – С. 3.
Генической СЮТ – 45! // Приазов. правда. – 2018. – 19-25 квіт. (№16). – С. 11.
У статті йдеться про роботу станції юних техніків.
Глебова Н. І. Соціологічні аспекти дослідження трансформацій і розвитку поморської “соціальної субкультури” в сучасних умовах (на прикладі м. Генічеська) / Н. І. Глебова, Л. В. Афанасьєва, Т. В. Жеребна // Габітус. – 2020. – №14. – С. 34-38. – Бібліогр. наприкінці ст.
Городецкий Николай. Геническ – центр госпитального округа / Николай Городецкий // Приазов. правда. – 2017. – 1 черв. (№22). – С. 5.
Дементеева Анастасия. В Геническе снимают фильм / Анастасия Дементеева // Гривна – СВ. – 2019. – 11 квіт. (№15). – С. 3.
Автор розповідає про документально-художній фільм “Хартлар” української режисерки Т. Сучкової.
Дмитриева Анастасия. Станут мобильными / Анастасия Дмитриева // Гривна – СВ. – 2019. – 23 трав. (№21). – С. 3.
Про встановлення інформаційних табличок з QR-кодами на старовинних будівлях та визначних пам’ятках м. Генічеська.
Здоровцова Ирина. Страж Азовского моря : история Генич. маяка в лицах и док. / Ирина Здоровцова // Приазов. правда. – 2018. – 13 верес. (№37). – С. 11.
Здоровцова Ирина. Честь имею представить: А. И. Савинич – первый архитектор Геническа / Ирина Здоровцова // Приазов. правда. – 2021. – 11-17 берез. (№10). – С. 5.
У поданому матеріалі йдеться про перебування на посаді з 1910 по 1916 рр.
Івашко Олена. У Генічеську лунала українська музика / Олена Івашко // Уряд. кур’єр. – 2018. – 30 серп. (№161). – С. 8.
Враження автора від фестивалю сучасної української музики “Твоя Країна fest”.
К 55-летию Генического медучилища : страница первая : история и люди // Приазов. правда. – 2021. – 20-26 трав. (№20). – С. 3 : фот.
Ніколаєва З. В. Олімп мистецтв / З. В. Ніколаєва // Приазов. правда. – 2020. – 13 лют. (№7). – С. 10.
Інформація про роботу Палацу творчості дітей та юнацтва м. Генічеська.
Новацкая Дарина. В райбольнице снова открыт дневной стационар / Дарина Новацкая // Приазов. правда. – 2019. – 7-13 листоп. (№45). – С. 1, 2.
Новацкая Дарина. Геничане в Грузии: об отцах и дедах, о грусти и победах / Дарина Новацкая // Приазов. правда. – 2019. – 7-13 листоп. (№45). – С. 2, 11.
Розповідь автора про візит делегації з метою відновлення дружніх стосунків та підписання меморандуму про співпрацю та підтримку.
Пархоменко Геннадий. Прогноз погоды: кто и как в Геническе причастен к его составлению / Геннадий Пархоменко // Приазов. правда. – 2021. – 12-18 серп. (№32). – С. 3.
Описується робота спеціалістів морської гідрометеорологічної станції.
Пирогов І. А. Генічеський ярмарок: історія та сучасність / І. А. Пирогов // Географія та економіка в рідній шк. – 2021. – №3. – С. 19-21. – Бібліогр. наприкінці ст.
Пирогова Юлія. Свято, яке завжди з нами: ВПУ №17 – 50 років! / Юлія Пирогова // Приазов. правда. – 2018. – 18-24 жовт. (№42). – С. 10-11.
Історія та сьогодення Генічеського вищого професійного училища №17.
Пітоєв Олександр. Бериславський педколедж і Генічеське медучилище приєднали до ХДУ / Олександр Пітоєв // Новий день. – 2019. – 2 січ. (№1). – С. 4.
Пітоєв Олександр. Нові окружні прокуратури / Олександр Пітоєв // Новий день. – 2021. – 17 берез. (№11). – С. 2.
Автор повідомляє про відкриття, в т. ч. Генічеської окружної прокуратури.
По пути созидания // Ключи. – 2018. – 3 окт. (№40). – С. 3.
Про відкриття сучасного цеху з виробництва натурального соку торгової марки “Краса Азова” сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпро” в м. Генічеську.
Президент нагородив генічеського волонтера // Наддніпрян. правда. – 2018. – 9 берез. (№17).
О. С. Галька нагороджено відзнакою Президента України “За гуманітарну участь в антитерористичній операції”.
Рудникова Светлана. Тишина в библиотеке – это не о них / Светлана Рудникова // Приазов. правда. – 2021. – 25 лют. (№8). – С. 8.
Відомості про роботу Генічеської районної дитячо-юнацької бібліотеки.
Рудя Любов. У Генічеську відкрили відділення гемодіалізу / Любов Рудя // Сіл. новини. – 2018. – 30 листоп. (№48).
Коротка інформація про сателітне відділення амбулаторного гемодіалізу Центру нефрології, гемодіалізу та перитоніального діалізу Херсонської обласної клінічної лікарні.
Савченко Марина. Таємницями вабить Генічеський міст / Марина Савченко // Новий день. – 2021. – 30 черв. (№26). – С. 16.
З історії залізничного мосту конструкції “Waagner Roth”.
Серед нинішніх генічан – потомки козаків! // Наддніпрян. правда. – 2020. – 23 квіт. (№33/34). – С. 12.
Публікація про переселення козаків Шишацької сотні Миргородського полку (Полтавська губернія) до м. Генічеська у 1812 р.
Соколова Анна. В Геническе родились семерняшки! / Анна Соколова // Приазов. правда. – 2021. – 1 квіт. (№13). – С. 1.
Соколова Анна. Трудился много и упорно / Анна Соколова // Приазов. правда. – 2019. – 13-19 черв. (№24). – С. 4-5.
У статті розповідається про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Генічеська” А. А. Бурліну, колишньому керівнику комунального підприємства “Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”.
Солоп Ольга. До 55-річчя Генічеського (медичного) фахового коледжу : сторінка друга. Життя студентське / Ольга Солоп // Приазов. правда. – 2021. – 27 трав. – 2 черв. (№21). – С. 4 : фот.
Солоп Ольга. До 55-річчя Генічеського (медичного) фахового коледжу : сторінка третя. “Незрячий видит незримое” / Ольга Солоп // Приазов. правда. – 2021. – 3-9 черв. (№22). – С. 7 : фот.
Про відділення “Медсестра-масажист” для студентів з вадами зору (1993 р. відкриття) в навчальному закладі.
Солоп Ольга. До 55-річчя Генічеського фахового коледжу ХДУ : сторінка четверта. Це тільки початок... Далі буде! / Ольга Солоп // Приазов. правда. – 2021. – 17-23 черв. (№24). – С. 4 : фот.
Інформація про працівників навчального закладу.
Тихомиров Илья. “Azov health fest” прошел с размахом / Илья Тихомиров // Приазов. правда. – 2018. – 28 черв. – 4 лип. (№26). – С. 11.
Відомості про III Всеукраїнський фестиваль краси та здоров’я у м. Генічеську.
У роки Другої світової фашисти масово розстрілювали генічан-євреїв // Наддніпрян. правда. – 2020. – 30 січ. (№9/10).
Описується подвиг генічанки А. Я. Патаман (в роки війни врятувала єврейську дівчинку Сабіну). За це їй було присвоєно почесне звання “Праведник України”.
Шпилевой Николай. В Геническом ПТУ №27 открыты новые специальности / Николай Шпилевой // Приазов. правда. – 2018. – 13 верес. (№37). – С. 6.
Юрченко Артем. Двойной юбилей “Инваспорта” / Артем Юрченко // Приазов. правда. – 2018. – 6-12 груд. (№49). – С. 1, 6.
До 25-річчя з часу заснування Херсонського регіонального центру та 20-річчя Генічеського районного центру.
Художні твори про місто
Прихненко Александр Владимирович. Место в океане : роман / Александр Прихненко. – Изд. 2-е, перераб. – Мелитополь : Издат. дом МГТ, 2013. – 411 с.
У романі описуються події, які відбувалися у м. Генічеську в 1942 р.
Мандич Тамара. Генічеськ : [вірш] / Тамара Мандич // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори). – Київ ; Херсон, 2015. – Вип. 11. – С. 218.
Белоусова Любовь. За “Приазовки” славный юбилей! / Любовь Белоусова // Приазов. правда. – 2021. – 28 січ. – 3 лют. (№4). – С. 1.
Вірш присвячений Генічеській районній газеті “Приазовська правда”.
