1 травня
ГУРБА ВІКТОР ТИХОНОВИЧ
[1950], співак, заслужений артист України,
народний артист України
(До 75-річчя від дня народження)
Майбутній соліст-вокаліст народився в шахтарському містечку Курахове Донецької області. Віктор Тихонович розповідає про своє народження, як саме перед святом Першотравня його мати разом з батьком поїхала з міста Курахового Донецької області, де мешкала родина, у село до батьків. І саме у травневий святковий день 1950-го року народився синочок, якого важко було назвати малесеньким, бо важив він 5 кілограмів і 200 грамів! Батьки довго не знали, як назвати свою дитину. «Думали, гадали, – говорить Віктор Тихонович, – аж поки з-під столу не почувся голос мого чотирирічного дядька: “А назвіть Вітьою...”. Так і зробили, а вже пізніше в календарі побачили, що 1 травня вшановується пам’ять святого мученика Віктора. Ось так доля підказала “вустами дитини”».
У родині всі гарно співали, що передалося і Віктору. Навчаючись в школі, він розучував з учителем музики пісню, яка подобалася, та співав. Саме так почалася його співоча «кар’єра». З 16 років брав участь у самодіяльності рідного міста.
Якось приїхав відомий викладач Борис Ілліч Константинов з Донецького музичного училища прослуховувати молодь. Він звернув увагу на Вітю: «Лірико-драматичний тенор, але сирий, як чорнозем. В армію, хлопче, а потім – співати».
Служив у м. Вінниці, спочатку у школі сержантів, а потім був у складі військового ансамблю пісні і танцю, з яким Віктор Гурба об’їздив росію, Білорусію, Кавказ. Командування цінувало талановитого юнака і розуміло його бажання вчитися співу, саме тому, як виняток, дозволило йому за кілька місяців до закінчення терміну служби вступити до Вінницького музучилища. Так Віктор майже півроку одночасно був і військовослужбовцем, і студентом. Через рік перевівся на музичний факультет Вінницького педінституту. Під час навчання багато гастролював Україною у складі студентського хору.
У 1977 році закінчив Донецьку консерваторію ім. С. Прокоф'єва, отримавши спеціальність «Сольний спів. Викладач».
Віктор Тихонович розпочав артистичну діяльність як соліст-вокаліст Херсонської обласної філармонії. За короткий час сильний і яскравий голос співака здобув прихильність багатьох шанувальників, що дало можливість стати до ряду провідних майстрів філармонії.
Почалася активна концертна діяльність в Угорщині, Німеччині, Болгарії, участь у міжнародних та республіканських фестивалях.
У 1979 році молодий співак отримав запрошення до Центрального Ансамблю пісні й танцю групи радянських військ у Німеччині. Протягом шести років Віктор Тихонович об’їздив з концертами практично всю країну. Разом з ансамблем став лауреатом Всесоюзного конкурсу і лауреатом премії Ленінського комсомолу, лауреатом премії спілки Німецько-Радянської дружби.
Згодом, коли співак повернувся до філармонії, він побував ще у багатьох країнах світу, але Німеччина залишилася найулюбленішою та найближчою.
У 1995 році Указом Президента України Віктор Тихонович був удостоєний почесного звання «Заслужений артист України».
Протягом 1994–1996 рр. активно співпрацював з Херсонським музично-драматичним театром ім. Миколи Куліша. Співак виконав одну із головних партій оперети «Циган – прем’єр», декілька сольних номерів у програмі «Здрастуй, оперето», дві сольні партії у музично-драматичній виставі сучасного композитора Г. Гладкова «Есмеральда».
В. Гурба пропрацював у філармонії до 2001 року. З квітня почалася його педагогічна діяльність. Викладав дисципліни «Постановка голосу» і «Вокал» на щойно відкритому факультеті культури й мистецтв Херсонського державного університету.
Віктор Тихонович – постійний учасник багатьох культурно-мистецьких заходів місцевого та обласного рівнів. Його часто запрошують до журі музичних конкурсів і фестивалів, та найбільше насолоди приносять дитячі конкурси. Адже співак вважає, що діти творять справжні дива своїми талантами та вміннями. Неодноразово був членом журі: Всеукраїнського вокального конкурсу ім. О. Петрусенко, Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності «Музичне мистецтво» (м. Мелітополь). Упродовж восьми років був членом журі Всеукраїнського дитячого конкурсу «Таланти багатодітної родини», який проходив у Артеку.
У виконанні В. Гурби звучить багато пісенних жанрів: класичні арії з опер та оперет, романси, естрадна класика, неаполітанські пісні, українські народні пісні, пісні вітчизняних та зарубіжних композиторів. Херсонці неодноразово мали змогу насолоджуватися виконанням чудових українських пісень «Два кольори», «Очі волошкові», «Черемшина», «Ясени», «Ой ти, дівчино...».
З нагоди Дня Соборності України у 2022 році Указом Президента України Віктору Тихоновичу Гурбі було присвоєно почесне звання «Народний артист України».
«Я щасливий, – говорить співак, – що мав гарних батьків, людяні стосунки в сім’ї, у мене було затишне, дуже щасливе дитинство, ніхто мене не мучив музикою, усе прийшло саме. Я завжди пам’ятаю, як моя мама казала: «Якщо можеш зробити людині добро – роби, якщо не можеш – не роби зла», і я намагаюся дотримуватися цього заповіту. Вважаю, що, незважаючи на вік, нічого не втратив від дитинства – все одно продовжую вірити людям, стараюся бути відвертим і щирим. Дуже люблю ходити пішки – це дає можливість зосередитися, зібратися з думками, пофілософствувати, з гумором сприйняти якісь непорозуміння. Моє життєве кредо незмінне, лише дата інша: «Краще 60 років горіти, ніж 100 – тліти!» Я щасливий, що маю хорошу сім’ю, а син – це взагалі найкраще, що я зробив у своєму житті. Не заздрю, приймаю життя таким, яким його дала доля, і вдячний їй за все».
Після повномасштабного вторгнення росії В. Гурба з дружиною 8 місяців та 11 днів прожили в окупованому Херсоні. Ці дні запам’яталися на все життя…
«Першого березня вони зайшли до Херсона. Я навіть не хочу їх якось називати, бо й не підбереш, щоб показати всю лють та огиду, – з сумом згадує чоловік. – Було дуже прикро, коли мої колеги, з ким я ділив шматочок хліба, пішли з ними на співпрацю. Ті, хто мене знає, розуміли, що Гурба ніколи не пішов би… Але першого жовтня, у Міжнародний день музики, натякали: мовляв, може, прийдете, поспіваємо… У моєму репертуарі була пісня, де є такі слова: «тут моє кохання, тут моє коріння, тут моєї долі вічне джерело». Можливо, я ніколи не носив вишиванку, не бив себе у груди, але я – українець, як кажуть, і усіма коріннями».
Віктор Тихонович продовжував дистанційно працювати у виші, який юридично перевели до м. Івано-Франківська. Він онлайн проводив заняття з вокалу зі своїми студентами, яких війна розкидала по світу.
11 листопада було дуже хвилюючим. «Пішов по воду, а у місті, знаєте, тиша така… У нас було кілька хвиль, коли казали ось-ось нас звільнять. А воно ніяк. Інколи здавалося, що ніхто нас не звільнить вже… А тут бачу – машина з українським прапором проїхала, ще одна. Люди виходили з прапорами, діти. Я вам чесно скажу, це було неймовірно: чужі люди обіймалися, цілувалися, кричали», – хвилюючись, згадує пан Віктор.
Весною 2023 р. В. Гурба двічі виступав на концертах, які організовували херсонські театрали в м. Києві. Це було вперше з початку війни. Пан Віктор говорив, що в ті часи навіть не співалось. Але коли на ті концерти прийшли люди, то були і сльози, і радість, і спілкування. Потім, після повернення до м. Херсона, Віктор Тихонович взяв участь у фестивалі «Мельпомена Таврії».
Віктор Гурба продовжує викладати в Херсонському державному університеті і нині, а з листопада його запросили за сумісництвом ще до Сумського університету.
Джерела
Про життєвий та творчий шлях
Олексюк Олег Васильович. Народному улюбленцю Віктору Гурбі – 70 / Олег Олексюк // Культура і життя. – 2020. – 15 трав. (№9). – С. 13.
Інтернет-ресурси
Анісімов Юрій. Відомому херсонському співаку Віктору Гурбі надано звання «Народний артист України» [Електронний ресурс] / Юрій Анісімов // Херсон Daily : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://khersondaily.com/news/izvestnomu-khersonskomu-pevtsu-viktoru-gurbe-prisvoeno-zvanie-narodnyy-artist-ukrainy/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 25.01.2022. – Дата перегляду : 31.07.2024.
Анисимов Юрий. Зoлoтoй гoлoc Xepcoнщины [Электронный ресурс] / Юрий Анисимов // Херсонці. – Электрон. дан. – Режим доступа : https://khersonci.com.ua/public/44168-zolotoj-golos-hersonshiny.html. – Загл. с экрана. – Дата публикации : 01.05.2020. – Дата просмотра : 31.07.2024.
Про життя та творчість.
Віктор Гурба: пісня як доля [Електронний ресурс] // Відділ мистецтв. ХОУНБ ім. Олеся Гончара : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://art.lib.kherson.ua/viktor-gurba-pisnya-yak-dolya.htm. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 31.07.2024.
Український тенор у пошуках… шкільного атестату [Електронний ресурс] // Донбасс SOS. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.donbasssos.org/ukr-tenor-atestat-interview/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 03.11.2023. – Дата перегляду : 31.07.2024.
Електронні аналоги друкованих видань
Рубанова В. С. Гурба Віктор Тихонович [Електронний ресурс] / В. С. Рубанова // Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2006. – Т. 6. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-24761. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 31.07.2024.
