15 жовтня

МИХАЙЛІВ ЮХИМ СПИРИДОНОВИЧ

[1885–1935], художник

(До 140-річчя від дня народження)

Михайлів Юхим Спиридонович – представник «Розстріляного відродження», видатний український живописець, мистецтвознавець, письменник та поет.

Народився майбутній митець у містечку Олешки Херсонської області. Там же закінчив початкову школу (1892–1896 рр.), потім вступив до Херсонського реального училища. 1902 року, одержавши від херсонського земства стипендію з умовою, що буде вивчати кераміку та килимарство, закінчив Строгановське художньо-промислове училище (1906 р.), потім – Московське училище живопису, скульптури та архітектури (1910 р.). Згодом одержав звання класного художника першого ступеня за картину «До богині Лади» (1911 р.).

Після завершення навчання художнику довелося відбути військову службу у Катеринославі (нині – м. Дніпро), де у 1911–1912 роках він виконав розпис Хрестовоздвиженської церкви. Тут доля звела його з такими діячами української культури, як історики Д. Яворницький та Д. Дорошенко, поет Т. Романченко. У Дніпрі художник працював у Музеї старожитностей ім. Олександра Поля (нині – Національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького).

У 1912 році Михайлів почав оформлювати книжки та писати вірші, які публікував у журналах «Дніпрові хвилі» та «Рідний край». Паралельно з цим працював у галузі народної кераміки і ткацтва.

У 1914–1915 роках воював на фронті. Після тяжкого поранення та реабілітації переїхав до Києва, де почав викладати малювання у Першій українській гімназії ім. Т. Г. Шевченка, згодом викладав у Миргородському художньо-промисловому інституті.

У Києві Юхим Михайлів із головою занурився у творчу й громадсько-просвітницьку роботу: виставки власних творчих робіт; друк віршів у журналі «Шлях» та видавництві «Ґрунт»; членство у Товаристві діячів українського мистецтва, Всеукраїнському комітеті охорони пам`яток мистецтва та старовини. Згодом Юхим Михайлів став головою Київської філії Асоціації художників Червоної України (АХЧУ). Став членом колегії Всеукраїнського відділу мистецтв Народного комісаріату освіти (Наркомосу).

З 1920 року Ю. Михайлів став членом мистецької ради Київської Художньої Академії, викладав у Київському вищому інституті народної освіти ім. М. Драгоманова (нині – Київський інститут народної освіти). У 1921–1924 роках очолив Комітет пам`яті Миколи Леонтовича, до якого також входили Гнат Хоткевич, Лесь Курбас, Борис Лятошинський та інші видатні діячі.

Юхим Михайлів вів активну мистецтвознавчу діяльність. Упродовж 1920–1930 років він писав наукові та науково-популярні статті на різні теми з української культури, статті про творчість художників Михайла Жука, Георгія Нарбута, Леоніда Позена, Олександра Мурашка, що друкувалися у «Бібліологічних вістях», «Житті й революції». В цей період вийшли друком його монографії «Кераміка на Україні», «Т. Шевченко»; була створена книга «Українська пісня в московському лубку». У Відні побачила світ книжка «Гончарна кераміка на Україні» (1921 р.).

Юхим Михайлів є автором 400 картин у стилях алегоризм і символізм (в останніх творах – реалізм). Картини митця мають глибокий філософський зміст. Художник у дусі символістів прагнув до синтезу мистецтв, а саме живопису, музики й поезії. Важливою для Юхима Михайліва була тема пам’яті, як символічне мірило духовної сили народу і людини зокрема. «...Треба звернути очі молодих талантів на історію рідну, щоб вони заглянули в саму душу... І коли доля пошле мені повернутися додому, я це зроблю і робитиму, поки вистачить сил», – писав художник далекого 1915 року у листі до поета Трохима Романченка і не зрадив своїм словам. Тему минулого України репрезентують картини «Загублена воля» (1916 р.), «Творець Бога (Різьбяр)» (1916 р.), «Соната України» (1916 р.), «Музика зір» (1919 р.), «Кам’яні баби» (1919 р.), «Руїни слави» (1920 р.), «Золоті Ворота», (1920 р.), «Загублена слава» (1920 р.), «Чайка» (1920 р.), «Сум Ярославни» (1925 р.), «Гетьманський намет» (1930 р.). Кожна картина має глибинно-змістовні образи, які виявляють любов до народної традиції і славлять минуле.

Національна за духом творчість Юхима Михайліва зробила художника «політично ненадійним» в тоталітарній державі. Поступово його творчість і громадська діяльність ставали об’єктом критики з боку представників офіційного мистецтва. 1934 року Юхим Михайлів був безпідставно звинувачений у підготовці збройного повстання, заарештований і відправлений у заслання до міста Котлас (Архангельська обл., російська федерація). У засланні художник продовжував малювати, писати вірші, влаштувався декоратором у місцевий клуб та найбільше мріяв про повернення додому. Незадовго до смерті Юхим Михайлів у вірші «Журавлі» написав:

Бо я єсть син безщасного народу,

Що втратив десь в минувшині ім’я

І славу давнього свойого роду.

Десь розійшлась хоробрая сім’я…

Та вірю я, що мій народ проснеться

І загремить свободою струна.

Тоді душа у мене усміхнеться,

А поки що, ридатиме, вона.

За все своє життя Юхим Спиридонович Михайлів не написав жодної картини, яка б прославляла радянську дійсність та вождів. Останніми роботами художника стали «Моя кімната в Котласі» та «Біла ніч. Котлас» (1935 р.).

15 липня 1935 року, далеко від рідного дому, обірвалося життя талановитого митця, чия творчість була виявом етнічної самобутності і сприяла національно-культурному розвитку України. Та збереглися наукові праці Юхима Михайліва, вірші та картини (близько двохсот робіт врятували дружина художника, Ганна Олексіївна, з донькою Тетяною, пройшовши всі кола більшовицько-фашистського пекла). В Україні знаходяться лише 16 картин художника, інші – зберігаються в США (куди виїхала його родина під час війни), осіли в приватних колекціях або були вивезені німцями з Херсонського художнього музею під час окупації. У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України зберігається колекція №524, що містить особисті і творчі документи Юхима Михайліва (малюнки, вирізки з газет і журналів про його творчість, машинописні уривки творів, програми вечорів пам’яті митця).

Джерела

Про життєвий та творчий шлях

Овраменко Поліна. Булава і кульбабка в траві Юхима Михайліва із Олешок / Поліна Овраменко // Вісн. Олешшя. – 2019. – 12 верес. (№73/74).

Хріненко Світлана Іванівна. Напівзабутий художник / Світлана Хріненко // Вісн. Олешшя. – 2015. – 24 верес. (№77/78). – С. 9.

Інтернет-ресурси

Доріченко Олесь. Михайлів Юхим Спиридонович [Електронний ресурс] / Олесь Доріченко // Gorod.dp.ua : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://a.gorod.dp.ua/tema/persons/?pageid=2232. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 26.11.2024.

Киричева Юлія. Юхим Михайлів. Повернення із забуття : док. фільм [Електронний ресурс] / Юлія Киричева // YouTube : [інтернет-відеохостинг]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=HiOd1SDx_pg. – Назва з екрана. – Дата публікації : 30.01.2021. – Дата перегляду : 26.11.2024.

Лопата Павло. Художники, яким доля судила жити менше 50 років (Частина 10) [Електронний ресурс] / Павло Лопата // Новий шлях – Українські Вісті : [газ. укр. канад. громади] : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://newpathway.ca/khydozhnyky-yakym-dolya-sudyla-zhyty-menshe-50-rokiv-10/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 08.10.2020. – Дата перегляду : 23.10.2024.

Михайлів Юхим Спиридонович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Михайлів_Юхим_Спиридонович. – Назва з екрана. – Дата публікації : 30.01.2023. – Дата перегляду : 23.10.2024.

Юхим Михайлів [Електронний ресурс] // Бібліотека українського мистецтва : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/mihayliv-yuhim/. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 26.11.2024.

Юхим Михайлів – «Синьо голуба соната» (2008) [Електронний ресурс] // YouTube : [інтернет-відеохостинг]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=HiOd1SDx_pg. – Назва з екрана. – Дата публікації : 03.05.2019. – Дата перегляду : 26.11.2024.

Юхим Спиридонович Михайлів [Електронний ресурс] // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://csamm.archives.gov.ua/2019/08/16/1454/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 16.08.2019. – Дата перегляду : 26.11.2024.

Електронні аналоги друкованих видань

Юхим Михайлів. Його життя і творчість 1885–1935 = Yukhym Mykhailiv. The life and art of 1885–1935 [Електронний ресурс] / уклад : Т. Чапленко, Ю. Чапленко. – Нью-Йорк ; Лондон ; Париж ; Торонто : Вид. фонд Владики Мстислава, Митрополита Укр. автокефал. православ. церкви в діаспорі, 1988. – Режим доступу : https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/10571/file.pdf. – Електрон. версія друк. вид. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 26.11.2024.

Білокінь С. І. Михайлів Юхим Спиридонович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України. – Київ, 2009. – Т. 6 : Ла-Мі. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://www.history.org.ua/?termin=Mykhayliv_Yu_S. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 23.10.2024.

Стельмащук Г. Г. Михайлів Юхим Свиридович [Електронний ресурс] / Г. Г. Стельмащук // Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2018. – Т. 20. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-64809. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 14.11.2024.

Варшавська Катерина. Юхим Михайлів. Митець і його час : (за матеріалами зб. музейн. фондів Укр. культ.-освіт. центру Бавнд Брука, Нью Джерсі, США) [Електронний ресурс] / Катерина Варшавська // Народознавчі зошити. – 2013. – №6. – Режим доступу : https://nz.lviv.ua/archiv/2013-6/24.pdf. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 26.11.2024.

Петрів О. В. Творчість Юхима Михайліва у контексті розвитку українського мистецтва / Оксана Петрів // Молодий вчений. – 2019. – №6. – С. 337-341. – Режим доступу : https://molodyivchenyi.ua/index.php/journal/article/view/2599/2583. – Назва з екрана. – Дата перегляду : 23.10.2024.